Луки 20 розділ

  Фарисеї хочуть знати, якою владою чинить Ісус Христос. Притча про злочинних винарів. Про податки та воскресіння мертвих.

Злочинні винарі

-          Влада Ісуса Христа:

¹ І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
² та й до Нього промовили, кажучи: «Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?»

  В той час це питання їх особливо цікавило, тому що Він у храмі порозганяв продавців. А старійшини юдеїв мали з цього зиск. До того ж, враховуючи те, що вони не вірили Христу, то це питання явно було провокативним – що розумів Ісус Христос, і відповідно до цього повівся:

³ І промовив до них Він у відповідь: «Запитаю й Я вас одну річ, – і відповідайте Мені:
⁴ Іванове хрищення з неба було, чи від людей?»

  У цьому Ісусовому запитанні була прихована відповідь на питання старійшин – і вона натякала на владу Івана Христителя – дану з неба. І саме такою владою міг діяти й Ісус – про Якого й свідчив Іван:

⁵ Вони ж міркували собі й говорили: «Коли скажемо: «З неба», відкаже: «Чого ж ви йому не повірили?»
⁶ А як скажемо: «Від людей», то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван – то пророк».
⁷ І вони відповіли, що не знають, ізвідки...
⁸ А Ісус відказав їм: «То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню».

  І справді – навіщо відповідати тим, хто й так не має наміру вірити, і своє рішення вже зробив, – навіть якщо цього ще не визнає:

-          Притча про злочинних винарів:

⁹ І Він розповідати почав людям притчу оцю. «Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

  Як ми розуміємо, ця притча про Бога – в якості пана виноградника, та ізраїльтян (їх провідників) – в якості винарів. Давши ізраїльтянам через Мойсея Закон, Бог на довший час дав їм можливість на самоврядування – очікуючи відповідних до Закону плодів:

¹⁰ А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
¹¹ І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, – та й відіслали ні з чим.
¹² І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

  Рабами, яких Бог посилав до ізраїльтян, були Його пророки – Єремії 25 розділ:

⁴ І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати.

¹³ Сказав тоді пан виноградника: «Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, – може його посоромляться»...
¹⁴ Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: «Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була».

  Спадщина – це влада над Божим народом, – що справді має належати Божому Синові Ісусові Христові. А фарисеї та книжники не мали бажання віддавати своєї влади над народом – Івана 11 розділ:

⁴⁷ Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
⁴⁸ Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, – і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!»

  Яка тонка та деталізована притча! – все так, як і сталось! І що цікаво, для юдеїв, принаймні для їхніх старійшин, образи, використані в притчі, були знайомими – адже Бог не раз використовував образ виноградника в Святому Письмі – наприклад, в Ісаї 5 розділ…

¹⁵ І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?
¹⁶ Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть». Слухачі ж повіли: «Нехай цього не станеться!»

  Використавши відомі юдейським старійшинам образи, Ісус Христос відверто вказав на їхні переступи – та покарання за це. Мало того, Він навів посилання на ще одне пророцтво: 

¹⁷ А Він глянув на них та й сказав: «Що ж оце, що написане: «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
¹⁸ Кожен, хто впаде на цей камінь – розіб'ється, а на кого він сам упаде, – то розчавить його».

  Ці слова записані в Псалом 117 (118):

²² Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –
²³ від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

  Це пророцтво Ісус продовжив словами з Ісаї 8 розділ:

¹⁴ І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.
¹⁵ І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.

  Юдейські старійшини повинні були добре знати Писання – тож чудово розуміли, про що їм говорив Ісус Христос:

¹⁹ А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

  Дивно, що, розуміючи притчу Ісуса Христа про злочинних винарів – де було вказано і про наслідки виступу проти Бога, – вони й далі намагалися виконати сказане в притчі!

  Втім, розглянута притча Ісуса Христа та Його згадка про Наріжний Камінь – як про Камінь спотикання, – стосувалася не лише тогочасних юдейських старійшин, – все це актуально і для нашого часу – де сучасне духівництво так само тримається за владу і своїми діями виступає проти Бога (див. «Камінь спотикання»)…

-          Про податки:

²⁰ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.
²¹ І вони запитали Його та сказали: «Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
²² Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?»

  Що ж – їхня хитрість тут, так би мовити, «лежала на поверхні»…

²³ Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: «Чого ви Мене випробовуєте?
²⁴ Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має?» Вони відказали: «Кесарів».
²⁵ А Він їм відказав: «Тож віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже!»
²⁶ І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

  Будучи Божим Сином, Ісус мав відповідну підтримку від Бога-Отця – Ісаї 54 розділ:

¹⁷ Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!

  Таку ж силу Бог обіцяє всім Своїм вірним…

-          Про воскресіння з мертвих:

²⁷ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,
²⁸ та сказали: «Учителю, Мойсей написав нам: «Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, – то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого».
²⁹ Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.
³⁰ І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.
³¹ І третій узяв був її, так само й усі семеро, – і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
³² А по всіх умерла й жінка.
³³ А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її».
³⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: «Женяться й заміж виходять сини цього віку.
³⁵ А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, – не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
³⁶ ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

  Біблія говорить про два типи воскресіння (в нашому, людському розумінні) – одне, так би мовити, проміжне, та інше – остаточне (див. «Боже Царство»). Проміжне воскресіння відбуватиметься в Тисячолітньому Божому Царстві  – коли померлі оживатимуть у фізичному людському тілі на землі – після такого воскресіння смерть можлива. Остаточне ж воскресіння частково відбудеться на початку Тисячолітнього Божого Царства – для обмеженої кількості Божих обранців, – та наприкінці цього Царства – для всіх інших, гідних такої Божої милості – Об’явлення 20 розділ:

⁵ А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
⁶ Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

  Так як Ісус Христос в першу чергу шукав Божих обранців – які будуть гідні остаточного воскресіння на початку Тисячолітнього Божого Царства, – то саме про таке воскресіння Він і говорив саддукеям. Втім, Ісус знав, що вони взагалі не вірять у воскресіння мертвих, тож і навів їм вагомі аргументи:

³⁷ А що мертві встають, то й Мойсей показав – при кущі, – коли він назвав Господа «Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим».

  В час, коли жив Мойсей, Авраам, Ісак та Яків вже давно були мертві – та Бог і надалі називав Себе їхнім Богом – вказуючи, що для Нього вони живі. Справа в тому, що Бог є поза часом – 2 Петра 3 розділ:

⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!

  Тому для Нього вони вже живуть у часі їхнього воскресіння. Боже відношення до часу добре видно по одній відповіді Ісуса Христа фарисеям, записаній в Івана 8 розділ:

⁵⁸ Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, – Я є».

  Для Ісуса Христа поняття минулого, теперішнього чи майбутнього було одним і тим самим.

  В світлі цього цікаво звучать слова з Ісаї 38 розділ:

¹⁸ бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти… Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.
¹⁹ Живий, тільки живий – Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

  Справді – тільки живий – тобто той, хто воскрес, – зможе славити Бога:

³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть».
³⁹ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: «Учителю, – Ти добре сказав!»
⁴⁰ І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

-          Чий Син Христос:

⁴¹ І сказав Він до них: «Як то кажуть, що Христос син Давидів?
⁴² Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,
⁴³ поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!»
⁴⁴ Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?»

  Ісуса визнавали сином Давида, і Він цього не заперечував. А цими словами Він вказав на Свій статус – Він Господь, Який має сісти по Божій правиці.

  Також, тут знову присутнє поняття Бога поза часом – адже в Своєму доземному житті Ісус Христос був Богом ізраїльтян, а народившись людиною Він був нащадком Давида. Тож цим питанням Ісус показав слухачам, що світ не такий простий та однозначний, як може видаватися простій грішній людині:

-          Осуд книжників:

⁴⁵ І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:
⁴⁶ «Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,
⁴⁷ що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, – вони тяжче осудження приймуть!»

  Гонитва за статусом та першочергове задоволення власних потреб робить людину «сліпою» та не здатною аналізувати Божі Закони та принципи. Книжники знали Писання – тому мали перед Богом більшу відповідальність – Луки 12 розділ:

⁴⁸ ---------------. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.

  Попри це, вони дбали лише про себе та власний достаток – тому й тяжче осудження приймуть.