Луки 10 розділ
Ісус посилає 70 учнів проповідувати та дає їм настанови. Доля невірних міст. Блаженні ті, хто бачить та чує Ісуса. Притча про доброго самарянина. Ісус у Марти та Марії.
Жниво велике
- 70 проповідників:
1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
Ця подія згадується лише в Луки.
2 І промовив до них: «Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
70 проповідників – число Божої повноти 7 помножене на 10 – число людської повноти (див. «Числа та народи»), – доволі символічне число. Та й ситуація в Останні Дні схожа – жниво велике, та робітників мало. Тож, цілком ймовірно, що й наказ цим сімдесятьом проповідникам актуальний проповідникам в Останні Дні:
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
Цікавий наказ – нічого лишнього з собою не брати, не затримуватися навіть для вітання – головне донести Звістку:
5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: «Мир дому цьому!»
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні – до вас вернеться.
Син миру – вочевидь це той, хто приймає Боже Царство. Цебто, це людина одного духу (сприйняття), що й Божі проповідники.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, – бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
Робітник на Божому Полі був на Божому забезпеченні – з Божої ласки люди піклувалися про таких. Цікава деталь – тут Ісус наказав не ходити з дому в дім, – вони обирали центр своєї діяльності, та проповідували на вулиці чи в громадських місцях.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, – споживайте, що вам подадуть.
9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: «Наблизилося Царство Боже до вас!»
Що ж, проповідування відбувалось як вміла презентація – розповідалось про Боже Царство, про умови, так би мовити, прийняття туди, та демонструвались блага Цього Царства – зцілення.
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 «Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!»
12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!»
Боже запрошення приєднатися до Божого народу в Божому Царстві лунало для всіх. Але хто не приймав цього запрошення, повинен був розуміти, що навіть маленька часточка їхнього духу – на прикладі пороху на ногах проповідників, – до Божого Царства не потрапить. А іншого шляху щоб вижити, окрім Божого Царства, немає – бо світ цей минається – 1 Івана 2 розділ:
17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
Що в ті часи, що в наш час – будуть місцевості та люди, які не захочуть прийняти Божу Звістку, – це буде великою помилкою:
- Осуд невірних міст:
13 «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
15 А ти, Капернауме, що «до неба піднісся, – аж до аду ти зійдеш!»
Можливо, в словах Христа Капернаум в наш час символізує інше місто, яке також до неба піднеслося – так званий Вавилон Великий – основною складовою якого є сучасний Захід з домінуючим християнством, – і який, як колись Капернаум, мав привілей від Бога – першість в Божій Звістці (див. «Вавилон»). Тож цей осуд може бути пророчим – як і в інших пророків, які оголошували Боже засудження міст та народів.
16 Хто слухає вас – Мене слухає, хто ж погорджує вами – погорджує Мною, хто ж погорджує Мною – погорджує Тим, Хто послав Мене».
Отже, в час Кінця (наш час), варто зважати на справжніх учнів Христа – щоб бува не відкинути Бога…
- Повернення проповідників:
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: «Господи, – навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!»
18 Він же промовив до них: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
Цей вірш стосується саме часу Кінця – адже саме тоді сатану буде скинуто – Об’явлення 12 розділ:
7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,
8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
----------------------------------
12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!»
Проповідування Христових послідовників і скинення диявола на землю взаємопов’язано – коли надійде час (а цей час вже настав), Бог дасть наказ Своїм Ангелам скинути диявола з неба і активізує Своїх проповідників на землі – давши їм силу протистояти тиску диявола та його демонів:
19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, – і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!»
Мати ім’я, записане в небі – це чудово. Та такими будуть не всі – Об’явлення 13 розділ:
8 І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу.
Тож історія про сімдесят проповідників Христа має символічне значення для нашого часу.
- Блаженні хто бачать та чують Христа:
21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
Успішне проповідування та радість учнів потішило Христа – вселяючи впевненість в тому, що те, для чого Він прийшов на землю, матиме успіх.
Немовлята, про яких говорить Ісус – це прості люди, невчені, – на відміну від юдейських вчителів Закону – книжників та фарисеїв. Тож учні Ісуса Христа, будучи простими людьми, і є цими немовлятами. До того ж, переважно саме прості люди й приймали Вчення Христа. А ті, хто вважає себе розумним, через свою зарозумілість зазвичай не бажають чути Істину – 1 Коринтян 1 розділ:
19 Бо написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!»
20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
Цього ж стосується заклик Христа бути як діти – про що ми читали в попередньому, 9 розділі…
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, – тільки Отець, і хто Отець – тільки Син, та кому Син захоче відкрити».
Юдеї в той час не знали, що Христос в Своєму доземному житті був їхнім Богом, а в наш час Він стане Богом всього світу.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: «Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви, – та й не бачили, і почути, що чуєте ви, – і не чули!»
Справді чудово чути повчання від Самого Божого Сина – Який отримав Його від Всевишнього Бога. І хоч ми фізично не бачимо та не чуємо Христа, ми можемо робити це, досліджуючи Біблію та Євангеліє зокрема. А стародавні царі та пророки такої змоги таки не мали…
- Як осягнути вічне життя:
25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?»
26 Він же йому відказав: «Що в Законі написано, як ти читаєш?»
27 А той відповів і сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе».
28 Він же йому відказав: «Правильно ти відповів. Роби це, – і будеш жити».
Відповідь Христа проста та лаконічна – та не задовольнила:
- Притча про доброго самарянина:
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: «А хто то мій ближній?»
30 А Ісус відповів і промовив: «Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, – і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, – і теж проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, – заплачу тобі, як вернуся».
36 Котрий же з цих трьох – на думку твою – був ближній тому, хто попався розбійникам?»
37 А він відказав: «Той, хто вчинив йому милість». Ісус же сказав йому: «Іди, – і роби так і ти!»
*Ця притча згадується лише в Луки.
Пояснення просте та безапеляційне, і не може мати двоякого трактування.
- Ісус в гостях у Марти та Марії:
38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: «Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла».
41 Господь же промовив у відповідь їй: «Марто, Марто, – турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї»...
Дбати про ближнього – це, як сказав вище Христос (27 вірш), вкрай важливо. Але, якщо є можливість, то навчатися Істини, ще й від Самого Ісуса Христа, важливіше – адже, застосовуючи здобуте Знання, можна краще прислужитися ближнім.