Луки 22 розділ
Змова юдейських старійшин та Юди Іскаріота. Тіло та Кров Христа. Бути більшим у Бога та заповіт Царства. Бажання сатани та самовпевненість Петра. Схоплення Ісуса Христа та Петрове зречення.
Спомин та Новий Заповіт
- Зрадник Юда:
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
Ще задовго до Юдиної зради Ісус знав про його схильності – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Призначеним на загибіль, про якого говорить Христос, був Юда Іскаріот. Але, щоб збулося Писання – Ісус терпів зрадника серед Своїх учнів. Вочевидь, причиною зрадництва Юди було його грошолюбство – Івана 12 розділ:
3 А Марія взяла літру мира, – з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
5 «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?»
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, – і крав те, що вкидали.
Отож, перебуваючи з Ісусом Христом, Юда не міг не знати про відношення юдейських старійшин до Вчителя і про їхні неодноразові спроби звинуватити Його. Також, від Самого Ісуса Христа він мав чути, що юдеї хочуть Його вбити – Івана 7 розділ:
19 Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?»
Знаючи все це і, мало того, бачачи неймовірні чуда Вчителя, Юда не зупинився перед зрадою – вочевидь, любов до грошей засліпила його…
- Приготування Пасхи:
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: «Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми».
Вочевидь, Петро та Іван товаришували між собою, бо в Євангеліях часто описується, що вони разом – як ось тут, наприклад, чи в останніх розділах Євангеліє від Івана…
9 А вони запитали Його: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували?»
10 А Він їм відказав: «Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, – ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: «Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?»
12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте».
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, – і зачали там готувати пасху.
- Спомин та Новий Заповіт:
14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15 І промовив до них: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона».
Так як жертва пасхального ягняти в часи виходу ізраїльтян з Єгипту врятувала життя перворідних ізраїльтян (які, згідно Божого наказу, повинні належати Богові – див. Вихід 12 та 13 розділи), так і Викупна Жертва Ісуса Христа в час приходу Божого Царства врятує життя тих, кого символізують ізраїльські перворідні часів Мойсея – Божих обранців, так званих братів Христа (див. «Перворідні» та «Брати Христові»). Саме тоді й сповниться Пасха в Божому Царстві – про що й говорить Ісус Христос в 16 вірші.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: «Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде».
Важко сказати, що мав на увазі Ісус Христос, коли сказав, що не питиме вина аж до Божого Царства – адже по воскресінні Він став Духовною Особою – і не факт, що в духовному світі буде вино. Мабуть, скоріш це означає, що лише в Божому Царстві Він зможе зустрітися та приємно провести час зі Своїми апостолами – про що й сказано в 30 вірші.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!»
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Це – найважливіша подія в християнстві: символи Тіла та Крові Ісуса Христа (див. «Тіло та Кров Христа»), які Він заповів споживати Своїм послідовникам. Складається вона, як ми тут бачимо, з двох частин: Спомину та Нового Заповіту – де хліб споживається на Спомин про Ісуса Христа, а вино – прийняття Нового Заповіту Христа. Коли ми з розумінням споживатимемо хліб в якості символічного Тіла Христа, ми будемо усвідомлювати потребу бути частиною Його Тіла – мислити та діяти так, як би діяв Він – згідно Його Вчення. Приймаючи з розумінням вино в якості символічної Крові Ісуса Христа, ми будемо усвідомлювати цінність Жертви Ісуса Христа, і що ця Жертва дає нам прощення наших провин, включаючи гріх нашого прабатька Адама – таким чином даючи нам можливість примиритися з Богом та отримати вічне життя.
21 Та однак, – за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!»
23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
Згідно Євангеліє від Івана (13 розділ), Юда Іскаріот не приймав участі в прийманні символів Тіла та Крові Христа – тобто, не став учасником Нового Заповіту, – Ісус перед цим відправив його здійснити задумане ним – зрадити Його…
- Про більших та менших:
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: «Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник – як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
Хоча Ісус і сидів зі Своїми учнями при столі, та саме Він роздав їм хліб та вино – тобто, фактично прислуговував. Це лише те, що описано в цьому Євангеліє. А в Євангеліє від Івана описано, що Він ще й ноги помив Своїм учням.
Отож, цими словами Ісус пояснив, що в Бога більшим є той, хто дбає про інших – таким буде устрій в Божому Царстві:
- Заповіт Царства:
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих».
Мабуть, Ісусові апостоли багато чого зі слів Вчителя не розуміли – то Він говорив їм, що незабаром Його схоплять та вб’ють, то Він заповітує їм Царство. Так – Писання справді говорить, що Христос буде царювати та відновить Царство Ізраїлеві – і учні це знали та чекали цього – Дії Апостолів 1 розділ:
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?»
Та через нерозуміння Божого Наміру апостолам все це не вкладалось в голові. А Ісус Христос, заповітуючи Царство, говорив про Царство Боже – час настання якого для них ще був далеко попереду. Щоправда, їхнє царювання полягатиме в допомозі мешканцям землі привести своє життя у відповідність до Божих вимог – до досконалості (див. «Боже Царство»), – як і пояснював Ісус Христос про більших та менших у Бога…
- Жадання сатани та самовпевненість Петра:
31 І промовив Господь: «Симоне, Симоне, – ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
Отже, сатана за своїм звичаєм знову ставив під сумнів вірність Божих слуг – як це було з Йовом – Йова 1 розділ:
6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
7 І сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш?» А сатана відповів Господеві й сказав: «Я мандрував по землі та й перейшов її».
8 І сказав Господь до сатани: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає».
9 І відповів сатана Господеві й сказав: «Чи ж Йов дармо боїться Бога?
10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, – чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?»
І, вочевидь, сатана діяв так стосовно багатьох вірних Богові людей – оскаржуючи їх – Об’явлення 12 розділ:
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
Тож в той час, як сатана оскаржував Ісусових апостолів перед Богом-Отцем, Ісус Христос просив за них Бога-Отця:
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!»
33 А той відказав Йому: «Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!»
34 Він же прорік: «Говорю тобі, Петре, – півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене»...
Добре бути впевненим в своїх силах, та надмірна самовпевненість робить слабким – бо сатана не полишатиме спроб «вибити ґрунт у нас з-під ніг» – 1 Коринтян 10 розділ:
11 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
12 Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
Ісус Христос знав Петра – тому, попри те, що той ніби й зрадить Його, одразу сказав, що вибачить йому.
Цими словами Ісус дав зрозуміти учням, що наближаються важкі часи – і почнуться вони з Його схоплення:
- Зарахують до злочинців:
35 І Він їм сказав: «Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, – чи вам бракувало чого?» Вони ж відказали: «Нічого».
36 А тепер – каже їм – хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Говорю-бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: «До злочинців Його зараховано». Бо те, що про Мене, виконується».
Це пророцтво записане в Ісаї 53 розділ:
12 Тому-то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!
38 І сказали вони: «Господи, ось тут два мечі». А Він їм відказав: «Досить!»
Ісус добре знав Писання – тож навіть перед обличчям мук та смерті дбав про виконання Божих пророцтв…
- Молитва Ісуса Христа:
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: «Отче, як волієш, – пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте – не Моя, а Твоя нехай станеться воля!»...
Навіть будучи Божим Сином і знаючи, що смерть – це не кінець життя, і що потім Він воскресне, – Ісус все одно хотів би уникнути страждань та смерті. Та Воля Бога-Отця для Нього була на першому місці…
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, – і додавав Йому сили.
Тільки в Луки згадується, що Ісуса в цей час підтримував Божий Ангел.
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
Що ж – Кров Ісуса Христа й справді дісталась землі (людству) через Його сильні страждання…
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46 І промовив до них: «Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!»
В критичних та стресових ситуаціях людина схильна втрачати контроль – і цим може скористатися сатана. Саме така ситуація наближалась – де й справді мав бути присутній сатана - Івана 14 розділ:
30 Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
- Схоплення Ісуса:
47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48 Ісус же промовив до нього: «Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?»
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: «Господи, – чи мечем нам не вдарити?»
Вочевидь, учні Христа надто буквально сприйняли Його слова про необхідність озброюватися.
50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, – та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус відізвався й сказав: «Лишіть, – уже досить!» І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
Цим учнем, що рубонув раба первосвященика, був апостол Петро – Івана 18 розділ:
10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, – і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
Про те, що Ісус зцілив пораненого раба, згадує лише Лука. Проте, це чудо не зупинило тих, хто прийшов схопити Христа, – хоча вони й розуміли, що чинили неправильно – адже діяли потай, не прилюдно, під прикриттям ночі. І на це Ісус Христос звернув їхню увагу:
52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви»...
Христовий осуд юдеїв був справедливий – вони й справді діяли в інтересах сатани – час якого, як вказав Ісус, настав. І діяв сатана не лише проти Ісуса Христа:
- Петро тричі зрікається Христа:
54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був із Ним!»
57 І відрікся від Нього він, твердячи: «Не знаю я, жінко, Його!»…
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти від отих». А Петро відказав: «Ні, чоловіче!»...
59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: «Поправді, – і цей був із Ним, бо він галілеянин».
60 А Петро відказав: «Чоловіче, – не відаю, про що ти говориш»... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж заспіває півень, – відречешся ти тричі від Мене».
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Петрові можна поспівчувати – він і так був у пригніченому стані через схоплення Вчителя та відчував ворожість світу (за чим насправді стояв сам сатана). А тут ще й відрікся від Вчителя – Якого, як показує Біблійна історія, дуже поважав та любив. Можна собі лише уявити, що Петро побачив у погляді Ісуса Христа – було це там чи ні…
- Знущання над Христом:
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто то вдарив Тебе?»
65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...
Що ж – сатана старався як міг, намагаючись зламати стійкість Ісуса Христа. І люди радо йому в цьому допомагали – не розуміючи, що чинять…
- Суд перед синедріоном:
66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
Отже, в Ісуса був емоційно важкий вечір – проведений в ревній молитві, була безсонна ніч – протягом якої з Нього знущались, а тепер ще й несправедливий суд зарозумілих людей…
67 і казали: «Коли Ти Христос, скажи нам». А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви.
68 А коли й поспитаю вас Я, – не дасте Мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!»
70 Тоді всі запитали: «То Ти Божий Син?» А Він їм відповів: «Самі кажете ви, що то Я»...
71 А вони відказали: «Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!»
Протягом Ісусового служіння було чимало свідчень того, Ким Він був – що Він Христос. Та старші народу цього бачити не хотіли. Тож і тепер – їх цікавила відповідь Ісуса Христа лише для того, щоб досягти свого – засудити Його та вбити…