Луки 19 розділ
Ісус на гостині у Закхея. Притча про десять мін. Славний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Доля Єрусалиму.
Кому дасться і від кого відніметься
- На гостині у Закхея:
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
2 І ось чоловік, що звався Закхей, – він був старший над митниками, і був багатий, –
3 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, – бо малий був на зріст.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: «Закхею, – зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!»
6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: «Він до грішного мужа в гостину зайшов!»
Вони «міряли» Ісуса Христа по собі – думали, що Він надаватиме перевагу поважним та побожним, на їхню думку, людям. Та Христос бачив справжню сутність людини – і обирав тих, хто оцінить виявлену Ним честь, сприйме Його повчання та зможе змінитися:
8 Став же Закхей та й промовив до Господа: «Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, – верну вчетверо».
Чи зробили б так фарисеї чи книжники? Малоймовірно…
9 Ісус же промовив до нього: «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
10 Син-бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!»
Хоча й Закхей був юдеєм – тобто справді нащадком Авраама по крові, та апостол Павло називав дітьми Авраама юдеїв по духу – Римлян 9 розділ:
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: «в Ісаку буде насіння тобі».
8 Цебто, не тілесні діти – то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
Тобто, можна бути «юдеєм» – з Божого народу, – навіть не будучи етнічним юдеєм – Римлян 2 розділ:
28 Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
29 але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання – серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.
Отож, будь-хто, виявляючи віру в Ісуса Христа та дотримуючись Його Вчення, може бути дитиною Авраама – а отже, отримати обіцяне Богом благословення Авраамовим нащадкам.
Будучи частиною тогочасної системи, Закхей жив за її правилами – і доволі успішно. Та, виходячи з того, що він дуже хотів побачити Ісуса Христа – Великого Пророка, про Якого багато говорять, – він міг сприйняти Істину та стати добрим послідовником Христа. Тож попри те, що Закхей був ніби «загинулим» (10 вірш) – пропащим грішником, по судженню юдеїв, – на думку Христа – Який «бачив серця людей» (їхню сутність) – його можна було спасти. Тож Ісус Христос дав Закхею таку можливість.
Отож, не дарма Ісус Христос навчав не судити інших – Бог краще знає, кого можна спасти. І кожен грішник – яким би він не був, – має шанс на спасіння, – аби почав приносити відповідні плоди:
- Притча про десять мін:
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
12 Отож Він сказав: «Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
З огляду на те, що юдеї чекали на Боже Царство саме в ті часи – а так, як ми знаємо, не сталось, – Ісус вказав, що пан відправлявся у далеку країну прийняти царство.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: «Торгуйте, аж поки вернуся».
*Міна – срібна грошова одиниця, вагою біля 450 грам, дорівнює близько 100 денних заробітків найманого працівника.
14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: «Не хочемо, щоб він був над нами царем».
Як можна зрозуміти з загального контексту притчі, пан тут символізує Ісуса Христа – Який після смерті та воскресіння справді відправився в далеку країну (на небо) прийняти Царство.
Зауважимо – рабів (слуг) пана було саме десять – число людської повноти (див. «Числа та народи»). Тобто, ці раби символізують усіх учнів Ісуса Христа – які залишилися на землі і отримали від Нього завдання збільшувати кількість Його послідовників – Матвія 28 розділ:
19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь
Тож міни символізують Вчення Ісуса Христа – користуючись Яким в міру своїх можливостей послідовники Христа в час Його відсутності мали б здобувати для Нього нових членів Його народу.
В часи Ісуса Христа громадянами тодішнього Божого народу були юдеї – які й справді в переважній більшості не захотіли, щоб Христос царював над ними. Та за час відсутності Христа (пана) юдеї давно втратили статус обраного Божого народу (див. «Обраний народ»). Тож цей статус перейшов до людей всього світу – де є можливість почути Вчення Христа.
15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16 І перший прийшов і сказав: «Пане, міна твоя принесла десять мін».
17 І відказав він йому: «Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, – володій десятьма містами».
18 І другий прийшов і сказав: «Пане, твоя міна п'ять мін принесла».
19 Він же сказав і тому: «Будь і ти над п'ятьма містами».
20 І ще інший прийшов і сказав: «Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21 Я-бо боявся тебе, – ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв».
22 І відказав той йому: «Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я – жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
В Євангеліє від Івана Ісус пояснив, чому одні сіють, а інші жнуть – Івана 4 розділ:
35 Чи не кажете ви: «Ще чотири от місяці, – і настануть жнива?» А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, – як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне – разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: «Хто інший сіє, а хто інший жне».
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли».
Сіяли пророки та Іван Христитель. Жати почав Христос та продовжили Його учні – і ці жнива триватимуть аж до Господнього Дня – до нашого часу.
23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, – і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?»
24 І сказав він присутнім: «Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має».
25 І відказали йому: «Пане, – він десять мін має».
26 Говорю-бо я вам: «Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, – забереться від нього і те, що він має.
Так як Пан Ісус Христос є відсутнім ось уже біля 2000 років, то, звісно ж, жоден з Його учнів, які особисто від Нього чули завдання йти й проповідувати, не дожили до часу Його повернення – Другого Пришестя. Тож ті десять рабів не можуть символізувати якихось конкретних перших учнів Христа. Сказати, що це певна релігійна організація чи група – також важко. Адже, наприклад, Католицька та Православна церкви – які нібито мають найдавніше походження, – давно вже себе скомпрометували. Тож не схоже, щоб вони представляли тих рабів пана, які з прибутком використали залишені паном міни. Хоча, мабуть є певні релігійні групи, які вийшли з Католицизму чи Православ’я, і мають певні успіхи в поширенні Христового Вчення. Та й їхні успіхи залежать від ревності окремих їхніх членів. Тож більше схоже, що в цій притчі Христа раби пана символізують окремих послідовників Христа, зусиллями яких інші люди – слухаючи їх та наслідуючи їхні приклади, – наближаються до Бога, – що узгоджується зі словами апостола Павла в Римлян 14 розділ:
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
Таку ж думку підтверджує інша, але схожа, притча Ісуса Христа про таланти, записана в Матвія 25 розділ – де, як ми дійшли висновку, таланти символізують духовність кожної окремої людини зокрема.
Отож, свою духовність (Віру – див. «Віра») треба розвивати та ділитися нею – щоб «збільшити прибуток» нашого Пана Ісуса Христа та отримати від Нього похвалу – Івана 15 розділ:
8 Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.
Якщо ж нічого не робити, то можна втрати все – адже віра без діл мертва – Якова 2 розділ:
17 Так само й віра, коли діл не має, – мертва в собі!
Щоб з мертвою вірою і самому мертвим не стати…
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, – і на очах моїх їх повбивайте».
Як говорить Біблія, всі противники Ісуса Христа будуть знищені – адже ця земля належатиме Божому народові, і місця на ній для безбожних не буде…
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
- Славний в‘їзд Ісуса в Єрусалим:
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
30 наказуючи: «Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
31 Коли ж вас хто спитає: «Нащо відв'язуєте?», відкажіть тому так: «Господь потребує його».
32 Посланці ж відійшли, – і знайшли, як Він їм був сказав.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: «Нащо осля ви відв'язуєте?»
34 Вони ж відказали: «Господь потребує його».
35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
Ісус Христос добре знав Писання і уважно стежив за сповненням пророцтв, і в’їзд в Єрусалим на ослі був частиною пророцтва – Захарія 9 розділ:
9 Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.
36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38 кажучи: «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!»
В 12 розділі (9 вірш) Євангеліє від Івана пояснюється, що народ радо вітав Ісуса тому, що був вражений воскресінням Лазаря.
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: «Учителю, – заборони Своїм учням!»
40 А Він їм промовив у відповідь: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!»
Фарисеям прославляння Ісуса Христа не подобалося тому що так вітали царя – вони ж не бажали мати Ісуса своїм царем – як, фактично, і зауважив Христос в притчі про міни. Але ж Він і є Царем!..
- Доля Єрусалиму:
41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх»...
Це пророцтво Ісуса Христа сповнилося в 70 році н.е. – коли римляни оточили та зруйнували Єрусалим (див. «Паралель»).
- Очищення храму:
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46 до них кажучи: «Написано: «Дім Мій – дім молитви», а ви з нього зробили «печеру розбійників».
До цього часу Ісус Христос намагався надмірно не наступати на юдейських старійшин – мабуть, щоб успішно закінчити служіння Богові. Та на той час Ісус знав, що Йому залишилось не довго – тож не стримував Своє обурення корисливим відношенням юдеїв до Божого храму.
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
48 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.
Відношення Ісуса Христа до простого народу, стиль Його навчання – все це суттєво відрізнялося від юдейських рабинів. Тож не дивно, що народ горнувся до Нього та слухів Його.