Луки 16 розділ
Притчі про правильне відношення до багатства.
Багатство і служіння
- Притча про хитрого управителя:
1 Оповів же Він й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити».
3 І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства».
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?»
6 А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят».
7 А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят».
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9 І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
На перший погляд ця притча може здатися дивною – чим може бути корисним приклад нечесного управителя, який навмисно завдає збитки своєму панові? Проте, ця притча дуже добре передає те, що хотів донести Ісус Христос, а саме: набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Проте, щоб зрозуміти цю притчу, варто визначитися хто-кого в ній символізує.
З контексту можна зрозуміти, що Пан тут – Бог, а управитель – людина, яка рядить всім, що отримала від Бога, – адже все, що ми маємо, насправді нам не належить. Тож при неналежній поведінці ми можемо це все втратити – Луки 8 розділ:
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, – забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має».
Інші боржники пана – це інші люди, які, як всі і ми, є позичальниками в Бога – користуються отриманими з Його милості благами – Якова 1 розділ:
17 Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
Спочатку приділимо більше уваги управителю: в 1 вірші розглядуваної притчі не вказується, що цей управитель НАСПРАВДІ переводив маєток пана, – а вказується, що він був оскаржений. А оскарженням слуг Пана – Божих слуг, – займається одна зацікавлена особа – Об’явлення 12 розділ:
9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
*Про сатану, який оскаржує людей перед Богом, яскраво описано в перших розділах книги Йова…
З того, що пан взнав про хитрість управителя, можемо припустити, що він знав про борги своїх боржників – так як і Бог знає про гріхи перед Ним всіх людей. Тож цей управитель – після звістки про своє близьке звільнення, – не так щоб зовсім обманював пана, – а прощав (применшував, полегшував) борги боржникам Пана. І за такі дії Пан – Який, як ми вказали, символізує Бога, – управителя похвалив.
Отож, найкращий спосіб для людини отримати Боже схвалення – це полегшувати борги наших ближніх перед Богом – Матвія 6 розділ:
12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
Тут варто додати, що прощати – не означає банальні слова: «я тобі прощаю» – і на цьому все. Ні – це означає більш активну позицію – допомагати нашим ближнім нести їхні тягарі – Галатів 6 розділ:
1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Життя людини у цьому світі сатани не є легким – Йова 14 розділ:
1 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
Тож, користуючись нашими здобутками – які ми все одно отримуємо з Божої ласки, – ми можемо полегшувати життя нашим ближнім. І таким чином демонструвати нашу вірність Богові у малому:
10 Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, – хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, – хто ваше вам дасть?
У цьому грішному світі нам насправді нічого не належить. Але у Божому Царстві нам може належати багато – вічне життя та Боже благословення. І це варте того, щоб служити Богові отриманим з Його ласки майном вже у цьому світі:
- Вибір служіння:
13 Жаден раб не може служити двом панам, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!»
*Мамона – гроші, багатство.
14 Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
15 Він же промовив до них: «Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що-бо високе в людей, те перед Богом гидота.
Цьогосвітні людські цінності огидні Богові. Є й зворотна сторона цього вислову: для людей цього світу те, що схвалює Бог – дурість – 1 Коринтян 1 розділ:
18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, – то глупота, а для нас, що спасаємось, – Сила Божа!
19 Бо написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!»
20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
Саме тому прийняти та досягнути Божого Царства дуже важко:
- Виконання Закону:
16 Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
17 Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
До Івана Христителя був Мойсеєвий Закон – який був простішим до виконання, – адже весь народ, принаймні на словах, старався його дотримуватися, – і в цьому Законі було враховувано тогочасну недосконалість людського суспільства. Ісус же, прийшовши за Іваном Христителем, підніс Закон на значно вищий рівень – і дав Його всьому людству. На доказ цього Він провів паралель між дозволом Мойсеєвого Закону розлучатися, і реальним поглядом Бога на це питання:
18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
Причину дозволу розлучатися в Мойсеєвому Законі Ісус пояснив в Матвія 19 розділ:
7 Вони кажуть Йому: «А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?»
8 Він говорить до них: «То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб».
Таким чином Ісус показав, що Мойсеєвий Закон був ще поблажливим, а справді Божий Закон – вищий. Тому й важчий до виконання…
Отож, неправильне використання Богом дарованих нам благ може призвести до гірких наслідків:
- Притча про багатого та Лазаря:
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...
22 Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
Цікава тут думка про Авраама та його лоно. Як ми визначили в статті «Бог Авраама, Ісака та Якова», Авраам в Біблії символізує всіх Божих праведників, які, вочевидь, потраплять на небо (в духовну сферу). І вони правитимуть світом на чолі з Ісусом Христом. Тож, вочевидь, перебувати на Авраамовому лоні – це бути під опікою Божих праведників, які правитимуть світом.
24 І він закричав та сказав: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»...
25 Авраам же промовив: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас».
Це Ісусове повчання повторює Його ж слова в Нагірній Проповіді – Луки 6 розділ:
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
--------------------
24 Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
Як можна зробити висновок з інших Ісусових притч, багатий, вочевидь, перебував у зовнішній темряві – поза межами Божої системи (див. «Пекло (Шеол)»). Тож безодня між праведними та грішниками таки справді велика…
27 А він відказав: «Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28 бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!»
29 Авраам же сказав: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!»
30 А він відказав: «Ні ж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються».
31 Йому ж він відказав: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!»
Ісус Христос і був Тим, Хто воскрес з мертвих – й застеріг, – та Йому не повірили…
Чимало віруючих сприймають цю притчу як доказ існування пекла – як місця пекельних мук грішників після смерті (про стан та місце людини після смерті див. «Пекло (Шеол)»). А насправді ця притча розповідає про те ж, що й притча про хитрого управителя, описана вище – про необхідність здобувати своїм майном Божу прихильність. Ось, наприклад, яку провину Бог оголошує Содому – Єзекіїля 16 розділ:
49 Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.
50 І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.
Отож, провиною багатого було не те, що він був багатий, а те, що, маючи великі статки, він не допомагав нужденним – в даному випадку Лазарю, – який сидів хворий та голодний під брамою його маєтку.
Обидві розглянуті в цьому розділі притчі заохочують нас до одного – до взаємопідтримки та милосердя, до прощення та щедрості – рис, яких так бракує в сучасному світі, і які є виконанням Заповіді Христа, записаної в Івана 13 розділ:
34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою».
Лише люди, що дотримуються таких настанов Христа, можуть стати частиною Божого народу та перейти до Божого Царства…