Мертві

  Коли Бог поселив Адама в Раю, то дав йому певне застереження – Буття 2 розділ:

16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17 Але з дерева знання добра й зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»

  Як ми знаємо, під впливом Єви Адам таки з’їв заборонений плід – тож Бог вигнав їх з Раю. І вже коли вони були грішними, у них народилися діти – Буття 5 розділ:

3 І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.
4 І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.

  Отже, після вигнання з Раю Адам прожив як мінімум вісім сотень років. Тільки-от виникає питання: Бог сказав, що Адам в день їди своєї від дерева знання добра та зла помре – то як же він прожив так багато років?.. Бог не виконав Свою обіцянку?..

  Відповідь на це ми можемо знайти в словах Ісуса Христа в Матвія 8 розділ:

19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: «Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!»
--------------------
21 А інший із учнів промовив до Нього: «Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати».
22 А Ісус йому каже: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!»

  Дивні слова Ісуса Христа – хіба мертві можуть ховати мерців?.. Втім, можливо, ми щось не так розуміємо. І тут нам може допомогти апостол Павло в Ефесян 2 розділ:

1 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,
2 в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,
3 між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, –
4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,
5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, – спасені ви благодаттю, –
6 і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,
7 щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.

  Отже, згідно цих слів Павла, живі люди можуть бути мертвими через свої гріхи. Вони ніби дихають, рухаються, ведуть буденне життя, – але вони мертві – в Бога. Втім, як сказав Павло в 5 вірші, такі люди можуть ожити – через Ісуса Христа, – віру в Нього, що є дотриманням Його настанов.

  Щоправда, варто зазначити – процес оживлення може тривати доволі довго – для більшості біля тисячі років. Лише обмежена кількість людей оживуть на початку цих тисячі років – саме про це говориться в Об’явлення 20 розділ:

4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, – і суд їм був даний, – і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.
5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

  Про тих, хто матиме частку в першому воскресінні ми говорили в статті «Брати Христові» – після воскресіння вони разом з Ісусом Христом допомагатимуть решті людства досягти досконалості та ожити по-справжньому – в Божому тисячолітньому Царстві…

  Отже, варто розуміти, що люди в наш час (і не лише в наш, а й у минулому), хоч ніби й живі, та насправді вони мертві. Навіть ті, хто намагається дотримуватися Вчення Христа – вони також ще не ожили, лише на шляху до цього – Матвія 24 розділ:

13 А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений!

  Тобто, щоб отримати спасіння – внаслідок чого ожити, треба витерпіти аж до кінця – свого життя чи цього світу сатани. І вже в Божому Царстві – хто на початку, а хто в кінці, – люди зможуть ожити по-справжньому.

  З того всього, що ми розглянули вище, можна зробити висновок, що в Раю Адам, ослухавшись Бога – з’ївши заборонений плід, помер одразу, – хоч і жив далі. Просто процес його вмирання почався одразу ж (більше про це читайте Буття 3 розділ).

  Як все це можна продемонструвати? На прикладі квітки: коли ми зрізаємо живу квітку, то вона, хоч і виглядає живою – така ж барвиста, з приємним ароматом, – та все ж, фактично вона вже мертва… Втім, краще порівнювати не з квіткою, а з гілочкою (галузкою) – скажімо, оливки – Римлян 11 розділ:

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Отже скажеш: «Галузки відломилися, щоб я прищепився».
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

  Аналогію про відломлені галузки апостол Павло взяв від Бога – з Його пророцтв, – наприклад, Захарія 4 розділ:

2 І сказав він до мене: «Що ти бачиш?» А я відказав: «Бачу я, – ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.
3 І дві оливки на ньому, – одна з правиці чаші, а одна на лівиці її».
---------------------------
11 І заговорив я та й до нього сказав: «Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?»
12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: «Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?»
13 І сказав він до мене, говорячи: «Хіба ти не знаєш, що це?» А я відказав: «Ні, пане!»
14 І він сказав: «Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі».

  У цьому пророцтві Бог двох Своїх обранців порівняв з галузками оливки. В іншому місці Бог порівнює Свій народ з виноградом, – де також є галузки – Псалом 79:

15 Боже Саваоте, – вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
16 і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!

  Аналогія про галузки чудово описує стан людини – після гріхопадіння Адам з Євою стали смертельно хворими гілками на символічному дереві Божого Творення – тож їх потрібно було відрізати, – і Бог вигнав їх з Раю… В продовження аналогії виникає цікава думка – Адамові з Євою був закритий доступ до дерева життя – чи не тому, щоб не заразити смертельною хворобою інші Божі створіння, які черпали життя від цього дерева життя?.. Та це – всього лиш думка…

  Книга Ісаї містить ще один приклад, можливо навіть кращий – Ісаї 5 розділ:

1 Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника!
На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.
2 І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, – та він уродив дикі ягоди!
3 Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть-но між Мною й Моїм виноградником:
4 що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?
5 А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,
6 зроблю Я загубу йому, – він не буде обтинаний ані підсапуваний, – і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!
7 Бо виноградник Господа Саваота – то Ізраїлів дім, а муж Юди – коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

  Так – як тут сказано, цей виноградник символізує стародавні Ізраїль та Юдею. Проте, давайте дивитися ширше: отже, Бог обрав Собі народ – виростив його, навчав та опікувався ним, поселив його в багатому краю на родючих землях. Та цей народ став непридатним – зіпсованим… А чим все це відрізняється від історії Адама з Євою в Раю? Абсолютно нічим! Тим паче, що одні Біблійні події часто є прообразами схожих Біблійних подій в іншому випадку…

  Отож, Бог створив чудові умови для проживання перших людей в Раю, навчав їх, опікувався ними – все, як з виноградником у пісні вище. Та вони вродили «дикі ягоди» – принесли негідні плоди. Тож Бог цей символічний виноград відкинув – кинув на прокляту, неродючу землю. І цей виноград там так-сяк вкоренився та ріс. Тільки хворів він весь час – старіші галузки відмирали, нові переймали від них їхні болячки та хворіли також. Виноград був диким, ягоди дикі та ні-до-чого не придатні. Лише вряди-годи на цьому винограді з’являлись кращі галузки – здатні приносити кращі плоди. Цим кращим галузкам Бог приділяв більше уваги – обсапував, підрізав, обрізав. Так Бог обрав добру галузку – Авраама, з якої сподівався отримати кращий виноградник – нащадків Авраама – Ізраїль. Та як Бог вказав у пісні вище – вони так і не принесли добрі плоди. Отож, виноград-людство поводив себе як дикий виноград – захоплював все більші території, душив усе навколо – до чого дотягувався. Дійшло до того, що він заповнив всю землю – і вона від цього почала чахнути та вмирати… Знаючи про такі наслідки, Бог завчасно пішов на більш радикальні міри – на основі виноградної лози-людства створив ідеальну Лозу – послав Ісуса Христа. Ця Ідеальна виноградна Лоза стала основою для доброго виноградника-людства – до неї можуть прищепитися лише добрі – придатні галузки. Ті ж, що прищепитися не зможуть – будуть спалені… Тож перший виноград-людство, як був мертвим, так і залишається мертвим, – і плоди – як були, так і залишились непридатними…