Луки 14 розділ
Зцілення в суботу, про перших та останніх, хто може бути учнем Ісуса Христа.
Бути учнем Ісуса Христа
- Зцілення в суботу:
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
3 Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: «Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?»
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
5 І сказав Він до них: «Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?»
6 І вони не могли відповісти на це.
Як ми знаємо, субота – це сьомий день тижня, який символізує Сьомий День Божого Творення – коли Бог відпочив від праці Своєї (див. «Субота»). Саме тому Бог закликав шанувати суботу – Ісаї 58 розділ:
13 Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, – не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, –
14 тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, – бо уста Господні сказали оце!
Та як пояснив Ісус Христос, звільнити людину від її тягаря – від хвороби, – приємно це Богові і ніяким чином не порушує Божий наказ про святість суботи. Тим паче, що справжнього Суботнього Дня – в День Божого Відпочинку, – всі люди будуть зціленими.
Отож, Ісус не пропускав можливості показати належне відношення до суботи, яке юдейські провідники сильно ускладнили та перекрутили.
- Хто підноситься – буде приниженим:
7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8 «Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем!» І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: «Приятелю, – сідай вище!» Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
11 Хто-бо підноситься – буде впокорений, а хто впокоряється – той піднесеться.
Скромність – вкрай важлива та приємна Богові риса. Адже така людина не поводиться егоїстично та в першу чергу думатиме про інших. А саме це і є виконання Заповіді Христа – Луки 6 розділ:
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
Таких людей Бог любить – та піднесе у Своєму Царстві.
Цікава притча, особливо в світлі того, що й в наш час є чимало християнських громад, які вважають себе обраними та тими, хто має сидіти на першому місці. Та їх Бог посуне – і перші (в їхніх очах) стануть останніми…
Юдеї ж – що в часи Христа, що в наші дні, – неправильно розуміючи Писання, вважають себе обраними та особливими перед Богом. Але, як показав у наступній притчі про велику вечерю Ісус Христос, обраними стануть інші.
- Приємна Богові гостина:
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, – і буде взаємна відплата тобі.
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, – віддасться ж тобі за воскресіння праведних!»
Ісус знову закликав проявляти скромність та дбати про інших – щоб це було схвалено Богом, і отримати благословення в Божому Царстві. Втім, мабуть варто додати, що якщо чинити добро для отримання благословення в Божому Царстві – то це вже корисливість. Чинити добро треба від щирого серця, безкорисливо – Матвія 6 розділ:
2 Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
3 А як ти чиниш милостиню, – хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Тобто, чинити добро треба не з розрахунку про Божу нагороду, а тому що так правильно та приємно – і Богові, і щедрій людині – Дії Апостолів 20 розділ:
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!»
Отож, Ісус закликав проявляти щедрість та безкорисливість – ці риси цінні в Божих очах.
- Притча про велику вечерю:
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: «Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!»
Що ж, цей чоловік правий – це справді так. Та шлях туди не такий, як думала переважна більшість юдеїв, і особливо їхні старійшини:
16 Він же промовив до нього: «Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано».
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, – вибач мені!»
19 А другий сказав: «Я купив собі п'ять пар волів, – і йду спробувати їх. Прошу тебе, – вибач мені!»
20 І знов інший сказав: «Одружився ось я, і через те я не можу прибути».
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих».
22 І згодом раб повідомив: «Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще».
23 І сказав пан рабові: «Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24 Кажу-бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!»
Запрошеними на Господню Вечерю – споживати хліб у Божому Царстві, – були ізраїльтяни – Вихід 19 розділ:
5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!
6 А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам».
Та коли прийшов Ісус Христос – кликати запрошених на Вечерю, – тобто прийняти Його як Царя і стати Його співцарями, – то юдейські старійшини відкинули це запрошення. Тому Бог спочатку закликав вбогих, і калік, і сліпих, і кривих – юдеїв з простого народу, а потім і з дороги та загороди – після смерті та воскресіння Христа до числа обраних було кликано людей з неюдеїв – не з обраного Божого народу, який, загалом, тоді цей статус втратив (див. «Обраний народ»).
Отож, Божими вибраними можуть стати люди з будь-якого народу. Проте, щоб стати Божим вибраним, потрібні чималі зусилля:
- Учні Ісуса Христа:
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26 «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, – той не може буть учнем Моїм!
Звісно ж, Ісус не закликав до ненависті до своїх ближніх – любити яких закликає і Біблія, і Сам Ісус Христос іншого разу. Ні – мова тут про пріоритети – кого (або що) ставити на перше місце. А на перше місце потрібно ставити вірність Богові, – бо диявол – володар цього світу, – може використовувати наших близьких для того, щоб зупинити нас у вірності Богові. Тому тут актуальні раніші слова Ісуса Христа – про ворожнечу між близькими, яку Він принесе – Луки 12 розділ:
51 Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
52 Віднині-бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
53 Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!»...
Як ми пояснювали в розгляді цих віршів, в Останні Дні відбудеться всесвітнє розшарування суспільства – коли люди визначатимуться хто на чиїй стороні. І будуть випадки, коли близькі, обравши сторону цього світу сатани, стануть ворогами вірній Богові людині. Тож такій людині, попри всі труднощі та перешкоди, потрібно нести свій хрест – зносити свої труднощі та перешкоди, залишаючись з Христом:
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, – той не може бути учнем Моїм!
28 Хто-бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, – чи має потрібне на виконання,
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30 говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг»...
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
Тут Ісус звертається до тих, хто хоче піднятися на вищий рівень у вірності Богові, і стати Його покликаним, святим Всевишнього – про що говориться і в Матвія 5 розділ. Це вимагає чималих зусиль та стійкості – і на цьому шляху людина може, так би мовити, «перегоріти» – зневіритися через труднощі, – про що й попереджав Ісус Христос в наведених вище віршах, а також апостол Петро в 2 Петра 2 розділ:
20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, – то останнє буває для них гірше першого.
21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді!
22 Бо їм трапилося за правдивою приказкою: «Вертається пес до своєї блювотини», та: «Помита свиня йде валятися в калюжу»...
Такі послідовники можуть втратити свою придатність – перестануть бути, так би мовити, соленими:
34 Сіль – добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, – її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає!»
Вірні учні Ісуса Христа мають зберігаючий вплив на суспільство – саме тому Ісус Христос часто порівнював їх з сіллю (див. «Сіль»).