1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - 14 - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21 - 22 - 23 - 24
Луки 6 розділ
Господь Суботі. Вибір дванадцятьох апостолів. Нагірна Проповідь.
Господь Суботі. Нагірна Проповідь.
- Ісус захищає Своїх учнів:
1 І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
2 А деякі з фарисеїв сказали: «Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?»
Тогочасні юдейські рабини створили цілий список законів щодо того, що вважається роботою в суботу – наприклад, носіння підбитих цвяшками сандалів у суботу вважалось роботою, а отже – порушенням Закону. В розглядуваному ж випадку для того щоб з’їсти зернята із зірваного колосся, учні Христа розтирали його в долонях – щоб очистити їх від лушпиння. А це, згідно визначення юдейських рабинів, вже вважалося роботою.
3 І промовив Ісус їм у відповідь: «Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?»
Цей випадок описаний в 1 Самуїла 21 розділ:
5 А священик відповів Давидові та й сказав: «Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки».
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: «Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим».
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.
В залежності від обставин із правил бувають винятки – адже учні Христа, як і Давид в наведеній Христом історії, – просто хотіли підкріпитися. Тим паче, що випадок з учнями був набагато простіший за випадок з Давидом.
5 І сказав Він до них: «Син Людський – Господь і суботі!»
Як ми знаємо, субота символізує Сьомий День – коли Бог відпочив від процесу Творення. Тобто, це День Божого Відпочинку (див. «Субота»). І саме Ісус Христос, будучи Царем Божого Царства, приведе людство до досконалості та до Божого Відпочинку – 1 Коринтян 15 розділ:
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не «покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!»
26 Як ворог останній – смерть знищиться,
27 бо «під ноги Його Він усе впокорив». Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
Отож, маючи всю повноту влади, отриману від Бога-Отця, Ісус Христос справді є Господом Суботи – Дня Божого Відпочинку.
Та юдейські провідники, хоч і знали символічне значення суботи, суті цього дня не розуміли – що й видно на прикладі наступного випадку:
- Вздоровлення в суботу:
6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: «Підведися, і стань посередині!» Той підвівся – і став.
9 Ісус же промовив до них: «Запитаю Я вас: Що годиться в суботу – робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?»
10 І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: «Простягни свою руку!» Той зробив, – і рука його стала здорова!
11 А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...
Впертість фарисеїв дивує – вони не розуміли Духу Божого Закону, не розуміли, для чого Бог наказав шанувати суботу.
- Вибір дванадцятьох апостолів:
12 І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
13 А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
14 Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
15 Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,
16 Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.
Можна бути певним, що Ісус знав про схильності кожного зі Своїх учнів, та все ж ціла ніч у молитві була Йому потрібна, щоб обрати дванадцятьох апостолів. Вочевидь, по кожному з них зокрема приймалося рішення – особливо це, мабуть, стосувалося Юди Іскаріотського – який зрадив Христа – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Про схильності Юди Іскаріотського Христос знав завчасно, – але вибрати його було потрібно – щоб збулось Писання…
- Люди приходять до Ісуса:
17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
18 що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, – і вони вздоровлялися.
19 Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
Отож, Христос весь час перебував у натовпі – бо люди напирали на Нього щоб доторкнутися. І що дивно – юдейських провідників не вражала така дивовижна сила Людини – Ісуса Христа…
Нагірна Проповідь
- Хто блаженний:
20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив:
«Блаженні убогі, – Царство Боже-бо ваше.
Вбогі духом – це ті, хто усвідомлює свої духовні обмеження та шукає Знання та підтримки в Бога.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
Голод буває не лише фізичним, але й духовним – Амоса 8 розділ:
11 Ось дні настають, – говорить Господь Бог, – і голод пошлю Я на землю, – не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!
Тож Христос, вочевидь, говорив саме про такий голод. І Своїх людей Бог обіцяє нагодувати – Ісаї 65 розділ:
13 Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...
В другій половині вірша мова про засмучених через стан речей в цьому грішному світі – Римлян 8 розділ:
22 Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
Тож радість, яку обіцяє Христос, це радість від приходу Божого Царства – де Бог встановить справедливі умови життя. А до того часу послідовників Христа чекатимуть труднощі:
22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
23 Радійте того дня й веселіться, нагорода-бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
Фактично, цими словами Ісус Христос вказав, що цей світ ненавидітиме Божих слуг – що й не дивно, адже це світ сатани – 2 Тимофія 3 розділ:
12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані.
Для людей цього світу це життя – це все що є. Ісус же бачив все інакше, адже це життя – тимчасове, а справжнє – в Божому Царстві. Якщо дивитися на життя так, як Ісус Христос – як на тимчасовість, – то знести всі труднощі життя в цьому світі сатани буде значно простіше.
- Кому горе:
24 Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
Ситі життям люди не шукають Бога та Його Істини. Та коли все почне розвалюватися – в День Господній, – збіднілі багатії шукатимуть хоч якоїсь моральної підтримки та керівництва – будуть відчувати духовний голод. А Божа Істина – хоч і буде доступною, та для них вона буде неприйнятною.
26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
Фактично, ці слова Ісуса говорять про те ж, що й в Луки 13 розділі:
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!»
Увесь сучасний світ ніби поставлений з ніг на голову – неправильні спонуки та засади. Та Бог все виправить в Божому Царстві – і до цього готуватися потрібно вже:
- Благословляйте своїх ворогів:
27 А вам, хто слухає, Я кажу: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
Апостол Павло вбачав в цій пораді Христа глибокий задум – Римлян 12 розділ:
19 Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь».
20 Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.
21 Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, – не забороняй і сорочки.
30 І кожному, хто в тебе просить – подай, а від того, хто твоє забирає, – назад не жадай.
Боже Царство та Божі Принципи вічні, а все, що є у цьому світі – тимчасове та скороминуще. У цьому світі немає нічого настільки цінного, як добрі стосунки з Богом – тому варто розвивати правильний погляд на життя та речі (див. «Не стримуй» та «Не протився»). І попри те, що ми все ще живемо у цьому недосконалому світі, нам уже зараз варто розвивати правильний склад розуму – щоб бути гідним жити у Божому Царстві.
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
Визначальною рисою сучасного світу є егоїзм – зосередження на собі. Але все має бути навпаки – Дії Апостолів 20 розділ:
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!»
Коли кожен дбатиме про інших, тоді всі люди житимуть щасливо, в мирі та добробуті. Саме таким має бути Божий народ.
32 А коли любите тих, хто любить вас, – яка вам за те ласка? Люблять-бо й грішники тих, хто їх любить.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, – яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, – яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, – і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, – добрий-бо Він до невдячних і злих!
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
Ці слова Ісуса Христа мають своє відображення в словах апостола Павла в Римлян 12 розділі:
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість.
3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
Ісус Христос вказував людям шлях до досконалості – і цього варто намагатися досягнути.
- Не судіть:
37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
Ми всі грішні та недосконалі люди – зі своїми недоліками та схильностями – це варто пам’ятати. Ми не знаємо обставин та спонук іншої людини – лише Бог знає все, як воно є – Євреїв 4 розділ:
13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, – Йому дамо звіт!
До того ж, коли людина засуджує інших – таким чином вона підносить себе. Якщо ви наголошуєте на чиїхось помилках, то наголошуєте, що ви так не помиляєтесь – а це вже може призвести до сповнення іншої перестороги Христа – Матвія 23 розділ:
12 Хто-бо підноситься, – буде понижений, …
*Див. «Не суди».
38 Давайте – і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам».
Щедрість – риса, протилежна егоїзму – домінуючій рисі сучасного світу. Але в Божому Царстві домінуючою рисою буде щедрість. Тому щедрій людині ще у цьому світі Бог дасть – мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою у подолок дадуть. Це і Боже благословення зараз та потім, і життя в Божому Царстві (див. «Давай»).
Тому, щоб отримати Боже схвалення, треба вміти давати – а не брати, як люди цього світу. Цього не розуміли духовні провідники часів Христа, та й нашого часу також:
39 Розповів також приказку їм: «Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
40 Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
Ісус вказав на неспроможність тогочасних провідників Юдеї: які вчителі – такі й учні – Матвія 23 розділ:
15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
З сучасним християнським духівництвом ситуація переважно не інша…
41 Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, – вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
Ісус Христос вказав на правильний склад мислення для духовних провідників як тих часів, так і нашого часу – змінюватися потрібно починати з себе. А тим же, хто хоче навчитися Божої Істини, варто знати, як розпізнати доброго вчителя:
- Відрізнити по плодах:
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають-бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
45 Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
Отож, діла є визначальним фактором справжнього знання (віри – див. «Віра») – Якова 2 розділ:
17 Так само й віра, коли діл не має, – мертва в собі!
- Міцна Основа:
46 Що звете ви Мене: «Господи, Господи», та не робите того, що Я говорю?
47 Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, – та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, – і зараз упав він, і велика була того дому руїна!»
Ці слова співзвучні зі словами Бога в Левит 18 розділ:
5 І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я – Господь!
А також, в Єзекіїля 20 розділ:
11 І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними.
Божі Закони незмінні, і дають міцну та надійну основу для життя – якої так бракує людям сучасного світу….