Луки 7 розділ
Уздоровлення сотникового раба, Ісус воскрешає єдиного сина вдови, посланці від Івана Христителя, хто такий Іван Христитель, намащення Ісуса миром.
Найбільший пророк
- Уздоровлення сотникового раба:
1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: «Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив».
6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: «Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
Сотник, будучи, вочевидь, римлянином, знав як юдеї відносяться до інших націй. Тому, виявляючи повагу до Ісуса, не хотів Того обтяжувати відвідинами свого дому – це справжнє смирення та повага. Особливо, якщо врахувати той факт, що він звик керувати:
7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, – і раб мій одужає.
8 Бо й я – людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, – то йде він, а тому: прийди, – і приходить, а своєму рабові: зроби теє – і зробить».
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: «Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!»
10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
Сотникова віра була впевненою, беззастережною – він не мав і тіні сумніву щодо Сили та Влади Ісуса Христа, – що й здивувало Божого Сина. І для нас віра цього сотника є добрим прикладом довіри Христові, – особливо виходячи з того, що, на відміну від сотника, ми Христа фізично не бачимо – Івана 20 розділ:
29 Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»
Втім, «побачити» Христа ми можемо досліджуючи Євангеліє – Бог подбав про це…
- Воскресіння сина вдови з Наїна:
11 І сталось, – наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.
12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.
13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: «Не плач!»
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!»
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: «Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!»
17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.
Ісус розумів справжній стан цієї жінки – вдова, єдиний син. Її майбутнє мало б бути важким – адже в ті часи опорою людей в старості були їхні діти. Тож таким чином Ісус подбав про неї – тому й сказано тут, що Він змилосердився над нею. Ця історія зустрічається тільки в Євангеліє від Луки.
- Посланці від Івана Христителя:
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,
19 і послав їх до Господа з запитом: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»
На той час Іван вже був ув’язнений – Матвія 11 розділ:
2 Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»
Будучи Божим пророком, Іван знав пророцтво про те, що з приходом Месії (Яким, на думку Івана, мав би бути Ісус) має настати звільнення ув’язнених та Боже Царство – Ісаї 42 розділ:
6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!
Тому в Івановому посланні Ісусові читається певний розпач – він сподівався на звільнення. Та не лише Іван сподівався на швидке настання Божого Царства – учні Христа також цього очікували – Дії Апостолів 1 розділ:
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?»
7 А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
Варто визнати, що в Бога-Отця та Ісуса Христа присутні певні недомовки щодо часу настання Божого Царства – та Бог має на це Свої причини, – і необхідність довіряти Йому це не відміняє…
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: «Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»
21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: «Сліпі прозрівають», криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, «убогим звіщається Добра Новина».
23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!»
Отож, Ісус дав ствердну відповідь – і Іванові була потрібна довіра Богові. Така ж довіра потрібна й учням Христа – в Його часи, а також і в часи по Його воскресінні й до наших днів. Втім, для полегшення очікування Ісус Христос залишив ознаки Його Другого Пришестя – про що можна прочитати, наприклад, в Матвія 24 розділ, в Марка 13 розділ, чи в Луки 21 розділ. І, як показують вказані розділи, нам з вами випала честь жити саме в «ті часи» – час встановлення Божого Царства, час, якого чекало не одне покоління вірних Божих слуг…
- Ким був Іван Христитель:
24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: «На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, – по палатах царських.
26 На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, – навіть більше, аніж на пророка.
27 Це той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»
Ці слова записані в Малахії 3 розділ:
1 Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. …
*Ангел – буквально це посланець.
Хоча тут Лука не вказує, що далі Ісус сказав, що Іван Христитель – обіцяний в пророцтві Малахії пророк Ілля, та це вказується в Матвія 11 розділ. Втім, цей символічний пророк Ілля мав прийти не лише в часи Першого приходу Ісуса Христа – цей пророк має бути і в час Другого Його приходу (див. «Ілля») – наш час.
28 Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві – той більший за нього».
Поза сумнівом – найбільшим Пророком був Ісус Христос – але Він Син Божий. Зі смертних та грішних людей Іван, вочевидь, був найбільшим – адже він «приготував дорогу» для Ісуса Христа.
Багатьох спантеличує твердження Ісуса Христа про те, що Іван менший від найменшого в Божому Царстві. Та, судячи з контексту, Ісус тут мав на увазі, що найменший в Божому Царстві буде більшим від такого пророка на землі, яким в той час був Іван Христитель – тут не йшла мова про те, ким БУДЕ Іван в майбутньому, а ким він був на той час.
Отож, Іван був меншим від найменшого в Божому Царстві в тому значені, що на той час він, навіть, за словами Христа, будучи найбільшим пророком всіх часів, все одно залишався смертною людиною, – а найменший в Божому Царстві буде безсмертним, ще й матиме більше сили та влади.
Такі аргументи Христа та акцентування Ним на величі Івана Христителя спонукувало людей христитися:
29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, – і охристились Івановим хрищенням.
30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, – і не христились від нього.
Виходячи з того, що Іван Христитель на той час уже був ув’язнений, то христили охочих, вочевидь, його учні. Втім, як бачимо, христились не всі – гордість фарисеїв та законників перешкоджала їм визнати свої гріхи, – за що Христос і докорив їм:
- Ісусовий докір:
31 І промовив Господь: «До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть:
«Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви»...
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: «Має він демона».
34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: «Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників».
35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами».
Фарисеям було не догодити – вочевидь, вони хотіли такого ж пророка, як вони самі – який би схвалював їх та їхню лицемірну побожність.
- Пригода в домі фарисея:
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: «Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, – бо ж то грішниця!»
Грішниця – тут, вочевидь, мається на увазі, що вона була блудницею.
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: «Маю, Симоне, дещо сказати тобі». А той відказав: «Кажи, Учителю».
41 І промовив Ісус: «Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий – п'ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?»
43 Відповів Симон, говорячи: «Думаю, – той, кому більше простив». І сказав Він йому: «Розсудив ти правдиво».
Приклади Христа, як завжди, були прості та зрозумілі.
44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: «Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, – ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
Подати води вмити ноги – це було важливим звичаєм гостинності в юдеїв. Тож з того, що господар дому не подав води для вмивання ніг Ісусові, можна зробити висновок про відношення господаря до Ісуса – йому було цікаво, але Христа він не поважав. Та зауважимо – Христа це не зачіпало, – Він поводився гідно, не звертаючи увагу на відношення господаря.
45 Поцілунку не дав ти Мені, – а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, – а вона миром ноги мої намастила...
47 Ось тому говорю Я тобі: «Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить».
48 А до неї промовив: «Прощаються тобі гріхи!»
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: «Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?»
50 А до жінки сказав Він: «Твоя віра спасла тебе, – іди з миром собі!»
Схожа історія описана в Євангеліє від Матвія (26 розділ), Марка (14 розділ) та Івана (12 розділ) – там Марія, сестра Лазаря, якого воскресив Ісус Христос (Івана 11 розділ), намастила Ісуса Христа дорогоцінним миро. Але там ця подія сталася напередодні Його прибуття до Єрусалиму перед Пасхою (коли Христа схопили та розп’яли) – в домі Симона прокаженого. А тут до цих подій ще далеко. Тут вказується, що подія відбувається в домі фарисея – хоча й також Симона (44 вірш). Також, описана Лукою подія несе інше змістовне навантаження, аніж подія, описана Матвієм, Марком та Іваном. Тож, не дуже схоже, що Лука описує ту ж подію, що й Матвій, Марко та Іван в своїх Євангеліях.
У всіх Євангеліях чітко прослідковується Ісусове співчуття до жінок. Якщо в ті часи фарисеї зневажали цю частину людства, то Христос навпаки мав співчуття до них. Мабуть, саме тому чимало жінок ходили за Ним та радо допомагали – як про це говориться далі.