Луки 23 розділ
Суд на Ісусом Христом, Його розп’яття та смерть.
Страта Праведного
- Суд у Понтія Пилата:
1 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 І зачали оскаржати Його й говорити: «Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, – Христос Цар».
Отже, юдейські старійшини розуміли, що Ісус таки може бути Христом – Якому належить царювати. Та визнавати цього не бажали. А щодо податків, то тут явна обмова – Ісус в жодному випадку НЕ забороняв платити податок кесареві, – скоріш навпаки – Матвія 22 розділ:
20 А Він каже до них: «Чий це образ і напис?»
21 Ті відказують: «Кесарів». Тоді каже Він їм: «Тож віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже».
3 І Пилат запитав Його, кажучи: «Чи Ти Цар Юдейський?» А Він відказав йому в відповідь: «Сам ти кажеш»...
По стилістиці тогочасної мови – це ствердна відповідь.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: «Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині».
5 А вони намагались, говорячи: «Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі».
Що ж – ці слова юдеїв демонструють, що людська система, керована дияволом, буде всіляко противитися Божій Науці – так було, і так є. Єдиний вихід – Бог Сам має втрутитися, – що Він і зробить…
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: «Хіба Він галілеянин?»
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
Пилат явно не хотів встрявати в юдейські суперечки, а тим паче вбивати Ісуса Христа – Який, на його думку, винним не був, і про Якого в народі говорили, що Він Праведник. Тому й відправив Його до Ірода.
- Ісус перед Іродом:
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, – багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
Причина Іродової зацікавленості Ісусом Христом добре пояснена в Луки 9 розділ:
7 А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: «Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?» І він намагався побачити Його.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
11 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
Ірод, який свого часу стратив Івана Христителя, не забажав убивати ще одного Пророка. Та й, мабуть, знав причину, чому юдейські старші бажають Йому смерті – через заздрість – що народ йшов за Ісусом.
- Другий суд у Понтія Пилата:
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
14 і промовив до них: «Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, – і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
16 Отже я покараю Його й відпущу».
17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18 А народ став кричати й казати: «Візьми Цього, – відпусти ж нам Варавву!»
19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.
20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
21 Та кричали вони й говорили: «Розіпни, розіпни Його!»
22 Він же втретє промовив до них: «Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу».
23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
25 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
В Матвія пояснюється, що тут юдеї взяли на себе провину за вбивство Христа – за що й поплатилися потім. Те, що замість праведного Ісуса був відпущений злочинець – якому було дароване життя, – може має певне символічне значення – бо й справді, задля того, щоб грішники жили, Ісус вмер, принісши Своє Життя у Викуп…
- Розп’яття Ісуса:
26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
Цілком можливо, що ця історія з хрестом має певне символічне значення – сторонній, грішний та недосконалий чоловік допоміг нести хреста Божому Синові – знаряддя Його страждань та вбивства, і, окрім цього, Викупу людства від гріха та смерті. Можливо, це символізує те, до чого пізніше закликав християн апостол Павло в Галатів 6 розділ:
2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Тобто, допомагати один одному зносити труднощі – що випадають на нашу долю у цьому світі сатани. А можливо, тут більш глибока суть: Ісуса на страту вели два типи людей – ті, хто бажав Йому смерті, і ті, хто Йому співчував, і, нехай навіть нехотячи, полегшував Його страждання – приймаючи частку страждань разом з Ним – Івана 16 розділ:
33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!»
Загалом, всі, хто «йтиме» разом з Христом, отримають частку Його страждань – але разом з цим, і «полегшать» Його страждання – принаймні, вони будуть не марними…
27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: «Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, – за собою ридайте й за дітьми своїми!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: «Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували»...
30 Тоді стануть казати горам: «Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!»
Ці слова застереження збулися на Єрусалимі в 70 році н.е. – коли римляни знищили місто (див. «Паралель»).
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?»
Іван Христитель порівнював юдеїв з деревом, яке не приносить плоду – Матвія 3 розділ:
10 Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
Схожі слова говорив і Ісус Христос – Матвія 7 розділ:
19 Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, – зрубується та в огонь укидається.
Зі слів Ісуса Христа в 31 вірші, юдеї не лише були безплідним деревом – вони були сухим деревом – мертвими. Тож їх чекала доля сухого дерева – як ми вже казали, 70 року н.е. римляни зруйнували та спалили Єрусалим вщент…
32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 А коли прибули на те місце, що звуть «Череповище», розп'яли тут Його та злочинників, – одного праворуч, а одного ліворуч.
34 Ісус же промовив: «Отче, відпусти їм, – бо не знають, що чинять вони!»... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
Так сповнилось пророцтво, записане в 21(22) Псалмі:
19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
- Глузування з розп’ятого Христа:
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: «Він інших спасав, – нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!»
36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
37 і казали: «Коли Цар Ти Юдейський, – спаси Себе Сам!»
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: «Це – Цар Юдейський».
39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!»
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: «Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, – Цей же жадного зла не вчинив».
42 І сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!»
43 І промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»
Віра та визнання своєї провини цього злочинця дала йому можливість отримати Боже прощення. Те, що Христос сказав йому, що той буде з Ним в Раю вже сьогодні, вказує, що після смерті час рухається інакше. Тож цей злочинець після смерті одразу потрапив в Рай – який для нас все ще попереду (див. «Пекло (Шеол)»).
Схоже, ця історія не випадкова – ці два злочинці представляють два типи людей: одні насміхатимуться – та лишаться ні-з-чим, а інші ж розкаються – і воскреснуть в Божому Царстві. І варто зауважити – розкаятися в своїх злих вчинках ніколи не пізно.
- Ісусова смерть:
44 Наближалася шоста година, – і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...
45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...
Темрява по цілій землі (мабуть, лише юдейській) вказує на те, що Божа підтримка та захист для юдеїв зникла (див. «Сонце, місяць та зорі»).
В старозавітні часи Божий храм був поділений на дві частини – одна скинія була регулярно відвідувана і там проводилося служіння. А друга скинія була відділена від першої завісою, і називалася Святеє Святих. Лише раз в рік первосвященик мав право туди зайти та принести жертву. Значення всього цього добре пояснив апостол Павло в Євреям 9 розділ:
6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
---------------------------
11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
----------------------------
24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
Отож, роздертя завіси у храмі в час смерті Христа вказує на те, що рукотворний храм втратив своє значення, що Ісус Христос представив цінність Своєї Жертви Богові, і, разом з цим, відкрив доступ до служіння у небесному храмі Божим обранцям – так званим братам Христа (див. «Брати Христові») – Євреїв 10 розділ:
19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
Отже, роздертя завіси – це смерть людського Тіла Ісуса Христа…
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» І це прорікши, Він духа віддав...
47 Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: «Дійсно праведний був Чоловік Цей!»
48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, – бив у груди себе та вертався...
Смерть Ісуса явно не була звичайною. Тож народ, який ще недавно насміхався з Христа, почав шкодувати за свої дії. Та, вочевидь, було запізно, та й тих, хто каявся, мабуть було замало – бо кара на Єрусалим все одно прийшла…
- Похорон Ісуса Христа:
49 Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...
50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, –
51 не пристав він до ради та чину їх, – із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, –
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
Як можемо розуміти, цей Йосип з Ариматеї був багатим – і про це є відповідне пророцтво в Ісаї 53 розділ:
9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...
Якщо на частину пророцтв Ісус міг впливати, то на ці останні, як розуміємо, аж ніяк…
54 День той був Приготування, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Як бачимо, навіть страта та смерть Ісуса Христа сповнені символізму – навіть те, що Ісус помер саме перед суботою – яка символізує День Божого Відпочинку, – може вказувати на те, Христова Жертва буде застосована саме перед Днем Божого Відпочинку…