Камінь спотикання

  Цей Чоловік не навчався у відомих вчителів Закону, був простого походження (його батько – тесля). Але Його обізнаність в Мойсеєвому Законі вражала – навіть відомі знавці та вчителі Закону вимушені були згоджуватися з Ним. Мало того – Він міг доступно пояснити Мойсеєвий Закон простим людям, – тож вони охоче слухали Його. Звісно – можливо й слухали вони Його не лише через навчання, а й тому, що Він зцілював людей, – часто від невиліковних хвороб. Траплялися навіть випадки, коли Він воскрешав померлих. Окрім цього, Він міг за раз нагодувати тисячі люду – і що дивно, маючи мізерно малу кількість їжі. Все це ще більше подобалося простим і бідним людям. Та попри Свою, фактично, досконалість, Цей Чоловік подобався не всім – Івана 11 розділ:

⁴⁷ Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
⁴⁸ Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, …

  Він дуже не подобався старшим народу. Чому? Ну, по-перше, вони боялися втратити владу над народом. А по-друге, хоч Він і добре знався на Божому Законі, та це, на їхню думку, було якось неправильно – розходилося з їхнім баченням традицій та трактування Закону. А свої традиції вони шанували – їм було вже тисячі років, і вони дуже гордилися тим, що їхній Закон Бог особисто дав їхньому великому пророкові Мойсеєві.

  Як ви, мабуть, зрозуміли, мова тут про Ісуса Христа та юдеїв. Він і справді засуджував багато їхніх звичаїв та традицій – бо добре знав Божий Закон, і знав поведінку та звичаї юдейського народу. Це добре видно на одному випадку, записаному в Матвія 15 розділ:

¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
² «Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають».
³ А Він відповів і промовив до них: «А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
⁴ Бо Бог заповів: «Шануй батька та матір», та: «Хто злорічить на батька чи матір, – хай смертю помре».
⁵ А ви кажете: «Коли скаже хто батьку чи матері: «Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові»,
⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
⁸ «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
⁹ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук – людських заповідей»...
¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: «Послухайте та зрозумійте!
¹¹ Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить».
¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: «Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?»
¹³ А Він відповів і сказав: «Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, – обоє до ями впадуть»...
¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: «Поясни нам цю притчу».
¹⁶ А Він відказав: «Чи ж і ви розуміння не маєте?
¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця, – і воно опоганює людину.
¹⁹ Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
²⁰ Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, – не опоганює це людини!»

  Звісно ж, особиста гігієна має значення – для фізичного здоров’я людини. Але надмірна прискіпливість до букви Мойсеєвого Закону та нерозуміння його суті – це вже межує з порушенням Закону. А Ісус Христос наголошував саме на розумінні суті Закону – що, чому й для чого…

  І ось, прийшов Ісус Христос – приніс юдеям чисте Знання – з поясненням суті Божого Закону. А юдеї, дотримуючись своїх традицій – побудованих на людському трактуванні Божого Закону, не забажали прийняти Вчення Христа, – воно стало для них каменем спотикання, – що й було передбачено в пророцтві Ісаї – Ісаї 8 розділ:

¹⁴ І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.
¹⁵ І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.

  Попри очевидну досконалість Вчення Христа, Його узгодженість з Божим Законом, для юдеїв Воно було настільки неприйнятним, що вони відкинули і Саме Вчення, і Самого Христа. Цим самим, самі цього не бажаючи, юдеї сповнили ще одне давнє пророцтво, записане в їхньому ж Святому Письмі – Псалом 117 (118):

²² Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –
²³ від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

  Будучи Божим Сином і знаючи добре Писання, Ісус Христос знав про такий перебіг подій – про що й сказав старшим юдейського народу – Матвія 21 розділ:

⁴² Ісус промовляє до них: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули, – той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!»
⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
⁴⁴ І хто впаде на цей камінь – розіб'ється, а на кого він сам упаде, – то розчавить його.
⁴⁵ А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
⁴⁶ І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

  Як бачимо, юдеї теж знали Писання – але збереження власних переконань, побудованих на їхніх, заснованих людьми, традиціях, для них було важливішим. Так вони підтвердили, що Вчення Христа справді стало для них каменем спотикання. І вони відкинули цей камінь – який незабаром став наріжним каменем – основою оновленого Вчення Божого Закону. Тож ті, хто тримався старих переконань, розбились об цей наріжний камінь – оновлене Вчення, – їхні переконання втратили цінність і приречені на зникнення. Хто ж намагався протистояти Вченню Христа – були, так би мовити, розчавлені Ним, – на сповнення слів з Ісаї 54 розділ:

¹⁷ Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!

  Все це трапилося з ізраїльтянами попри те, що про Свій намір закласти добру Основу для створення справедливого суспільства Бог попередив їх заздалегідь – Ісаї 28 розділ:

¹⁶ Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!
¹⁷ І право за мірило Я покладу, а справедливість – вагою; і притулок брехні град понищить, а сховище води заллють!

  Саме Ісус Христос і Його Вчення є тією єдиною Основою на шляху до Бога – для побудови доброго та справедливого суспільства – Дії 4 розділ:

¹¹ Він «камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!»
¹² І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали».

  Отож, Ісус Христос заклав наріжний камінь – основу для нового Божого народу. І на цій основі належало будувати правильне побожне суспільство – Ефесян 2 розділ:

¹⁹ Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,
²⁰ збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,
²¹ що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,
²² що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.

  Проте, якщо поглянути на сучасний християнський світ, люди понабудовували на цій Основі хто-зна-що, але вже точно не правильне суспільство. Ісус Христос знав про це та попереджав – Матвія 13 розділ:

²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
²⁵ А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
²⁶ А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
²⁷ І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?»
²⁸ А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, – чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»
²⁹ Але він відказав: «Ні, – щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
³⁰ Залишіть, – хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї».
-----------------------------
³⁶ Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: «Поясни нам притчу про кукіль польовий».
³⁷ А Він відповів і промовив до них: «Хто добре насіння посіяв був, – це Син Людський,
³⁸ а поле – це світ, добре ж насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого;
³⁹ а ворог, що всіяв його – це диявол, жнива – кінець віку, а женці – Анголи.
⁴⁰ І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
⁴¹ Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
⁴² і їх повкидають до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!
⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

  Отож, виходячи з того, що ми живемо саме наприкінці віку цього, то події, що швидко наближаються (див. «Події»), покликані поруйнувати те, що неправильно понабудовували люди на Христовій Основі – і незабаром почнеться будівництво правильної будівлі. Саме це і описано в Даниїла 2 розділ:

³¹ Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, – бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний.
³² Цей бовван такий: голова його – з чистого золота, груди його та рамена його – зо срібла, нутро його та стегно його – з міді,
³³ голінки його – з заліза, ноги його – частинно з заліза, а частинно з глини.
³⁴ Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
³⁵ Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
³⁶ Оце той сон, а його розв'язку зараз скажемо перед царем.
³⁷ Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу.
³⁸ І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти – голова, що з золота.
³⁹ А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею.
⁴⁰ А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче й розіб'є, як залізо, що все розбиває.
⁴¹ А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.
⁴² А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.
⁴³ А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.
⁴⁴ А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
⁴⁵ Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»

  *Пояснення цього пророцтва див. в розгляді Даниїла 2 розділ.

  Гора в Біблії, як ми знаємо, символізує поклоніння. Як бачимо в Даниїловому пророцтві, від гори відірвався камінь – саме він вдарив по ногах боввана та зруйнував його. І цим каменем, поза сумнівом, є Ісус Христос та Його Вчення. А гора, від якої Він відірвався – це те поклоніння, яке люди за останні дві тисячі років понабудовували навколо Вчення Христа. І надходить час, коли Бог вирве цей Камінь і, зруйнувавши цивілізацію сучасного грішного людства, поставить справжню Гору – яка наповнить всю землю. Для цього Бог використає обраних людей, які очистять наріжний камінь та поставлять Його на Його місце – Захарія 4 розділ:

⁷ Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!»
⁸ І було мені слово Господнє таке:
⁹ «Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.

  Цей намісник Юдеї Зоровавель символізує одного з двох Божих свідків з 11 розділу книги Об’явлення. Тож, саме ці два свідки закладатимуть основу нового Божого народу, що житиме в Божому Царстві…

  Все це вказує, що історія з каменем спотикання не закінчилася в першому столітті – основна частина цього пророцтва припадає на наш час. Камінь спотикання, звісно, той самий – Ісус Христос та Його Вчення. Юдеї дещо інші – це представники різних християнських релігій (хоча, стосується це не лише християнства). І в час, коли Божі обранці почнуть будувати на очищеному від багатовікового нашарування традицій та хибних поглядів Вченні Христа новий Божий народ, це Вчення для багатьох може стати каменем спотикання. Тож кожному з тих, хто бажає бути з Богом, варто поставити собі питання: «я хочу триматися своїх переконань, багатовікових традицій предків, чи хочу поклонятися Всевишньому Богові в дусі та правді?» – Івана 4 розділ:

²³ Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
²⁴ Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись».

  Від відповіді на це питання залежить, Ким буде для нас Христос – каменем спотикання, чи наріжним каменем – 1 Петра 2 розділ:

⁴ Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
⁵ І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
⁶ Бо стоїть у Писанні: «Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений»!
⁷ Отож-бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує – «камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем»,
⁸ і «камінь спотикання, і скеля спокуси», – і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.
⁹ Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
¹⁰ колись «ненарод», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані!