Івана 20 розділ
Воскресіння Ісуса Христа та Його з’явлення учням.
Христос Живий!
- Пустий гріб:
1 А дня першого в тижні, рано-вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
*Перший день тижня – це день після суботи – неділя.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!»
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 І, нахилившися, бачить – лежить плащаниця... Але він не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...
Для звичайної людини це виглядало дивним – так, ніби мрець піднявся, зняв з себе хустку, відклав її вбік, і потім зняв з себе плащаницю. Або, принаймні, хтось інший зробив так з мерцем.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, – і ввірував.
Вочевидь, мається на увазі, що ввірував у слова Марії – що гріб пустий і тіла Христового немає, – на це вказують слова наступного вірша:
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
Це передбачено в 15 Псалмі:
10 Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
10 І учні вернулися знову до себе.
- З’явлення Ісуса Марії Магдалині:
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, – один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
13 І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко?» Та відказує їм: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали»...
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
Це не єдиний випадок, коли учні не впізнавали воскреслого Христа. Можливо, це тому що насправді Ісус воскрес в духовному тілі, а для того, щоб з’явитися перед учнями, Він матеріалізовував Собі фізичне тіло, яке уже не мало спадкових рис Його матері Марії, а отже і рис Його колишнього тіла – лише Дух був Його (Сутність, Душа). Та й одяг міг бути не той, в якому звикли бачити Його учні. Втім, виходячи з того, що учні Його таки впізнавали, можна припустити, що матеріалізоване тіло воскреслого Христа мало наближені риси фізичного тіла Христа до Його смерті.
15 Промовляє до неї Ісус: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?» Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, – і Його я візьму!»
16 Ісус мовить до неї: «Маріє!» А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: «Раббуні!» цебто: «Учителю мій!»
17 Говорить до неї Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!»
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
Зауважимо – Ісус з’явився перше жінці…
17 вірш вказує, що Ісус поставив Своїх учнів поряд з Собою – назвавши Свого Отця та Бога і їхнім Отцем та Богом. Тобто, це співзвучно з Його попередніми словами про те, що учні Його вже не раби Йому, а друзі – Івана 15 розділ:
15 Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.
- З’явлення Ісуса учням:
19 Того ж дня – дня першого в тижні, – коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, – бо боялись юдеїв, – з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!»
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
Цікаво, що для Своєї ідентифікації Ісус продемонстрував Свої рани – ніби самої Його фізичної присутності та мови було замало…
21 Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!»
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!»
Зауважимо, що для передачі Святого Духа учням Ісус Христос дихнув (вочевидь, на них), – нагадує те, як Бог оживив Адама – «дихання життя вдихнув у ніздрі його». Це вказує, що людина живе Божим Духом – 103 Псалом:
29 Ховаєш обличчя Своє – то вони перелякані, забираєш їм духа – вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30 Посилаєш Ти духа Свого – вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
В Діях Апостолів (2 розділ) вказується, що злиття Святого Духа на учнів Христа відбулося вже після Його вознесіння – в свято П’ятидесятниці. Можливо, в описаному випадку, дихнувши, Христос дав учням Свого Духа, так би мовити, з відтермінуванням, а в свято П’ятидесятниці Бог-Отець підтвердив це. В будь-якому випадку, протирічь тут немає – і Христос справді наділив їх силою та владою…
- Хома невіруючий:
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!»... А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, – не ввірую!»
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!»
27 Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!»
28 А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»
29 Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»
Таки так – всі наступні покоління не мали змоги бачити Христа, – тож їм потрібна віра, а точніше, довіра до Бога – яка здобувається у пошуку – Софонії 2 розділ:
3 Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення, – може будете сховані ви в день Господнього гніву!
У пошуку здобувається Знання, яке дарує віру як в Бога, так і в Христа:
- Післямова:
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!
Отож, цими словами Іван підтвердив, що ця книга слушно названа Євангеліє – Добра Звістка.