Івана 18 розділ
Схоплення та суд над Ісусом Христом.
Схоплення та суд
- Схоплення Ісуса:
1 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.
2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.
3 Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.
4 А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: «Кого ви шукаєте?»
5 Йому відповіли: «Ісуса Назарянина». Він говорить до них: «Це Я»... А стояв із ними й Юда, що видав Його.
6 І як тільки сказав їм: «Це Я», вони подалися назад, та й на землю попадали...
Як бачимо, слуги первосвящеників та військові боялися Христа – адже чули, а можливо й бачили, Його чуда, а отже й Силу. Тож страх перед Ісусом, до Якого вони несподівано опинилися так близько, дещо паралізував їх – через що вони в паніці подалися назад та попадали. Але й страх перед юдейськими старійшинами спонукував їх діяти згідно наказу:
7 І Він знов запитав їх: «Кого ви шукаєте?» Вони ж відказали: «Ісуса Назарянина».
8 Ісус відповів: «Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти», –
9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: «Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені».
Ісус не ховався, діяв впевнено та на випередження – що, вочевидь, стало несподіванкою для посланців первосвящеників. Таким чином Христос намагався захистити Своїх учнів, яких також могли схопити.
10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, – і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
11 Та промовив Ісус до Петра: «Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?»
В Луки вказується, що після цього Ісус одразу ж зцілив цього пораненого раба – Луки 22 розділ:
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: «Господи, – чи мечем нам не вдарити?»
50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, – та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус відізвався й сказав: «Лишіть, – уже досить!» І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
Звісно ж дивно, що навіть після такого Ісуса схопили, та, як описано далі, жорстоко з Ним поводились…
- Суд над Ісусом у Анни. Петро відрікається від Христа:
12 Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,
13 і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.
14 Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.
Ці слова записані в Івана 11 розділ:
49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: «Ви нічого не знаєте,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!»
15 А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.
16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, – і впровадив Петра.
Цим учнем був апостол Іван Богослов – автор цього Євангеліє.
17 І питає Петра воротарка служниця: «Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка?» Той відказує: «Ні!»
18 А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.
19 А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.
20 Ісус Йому відповідь дав: «Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.
21 Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив».
22 А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: «То так відповідаєш первосвященикові?»
23 Ісус йому відповідь дав: «Якщо зле Я сказав, – покажи, що то зле; коли ж добре, – за що Мене б'єш?»
В цій ситуації Ісус поводився спокійно, з гідністю, відповідав вміло – послався на чисельних свідків Його дій та Вчення, – і там підстав для суду над Ним не було. Відповідь Ісуса на удар по щоці була доречною – тож слуга не мав що відповісти на аргумент Христа…
24 І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі.
- Петро ще двічі відрікається від Христа:
25 А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: «Чи й ти не з учнів Його?» Він відрікся й сказав: «Ні!»
26 Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: «Чи тебе я не бачив у саду з Ним?»
27 І знову відрікся Петро, – і заспівав півень хвилі тієї...
Того часу Петро згадав слова Христа про його зречення – реакцію на це описано в Матвія 26 розділ:
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: «Перше ніж заспіває півень, – відречешся ти тричі від Мене». І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...
Про це Ісусове застереження ми читали в Івана 13 розділ:
37 Говорить до Нього Петро: «Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!»
38 Ісус відповідає: «За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...
- Суд над Ісусом у Понтія Пилата:
28 А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху.
Як цікаво та показово – в основі своїй Пасха символізує звільнення Божого народу з-під рабства гріха – що має зробити Ісус Христос в Божому Царстві. Пасхальне ягня символізує Ісуса Христа та Його Жертву – через Якого вірні Богові люди отримають звільнення. І юдеї – щоб «не опоганитись» перед святкування символічної Пасхи, віддають на смерть Того, Хто є Основою справжньої Пасхи…
29 Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: «Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка?»
30 Вони відповіли та й сказали йому: «Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали».
31 А Пилат їм сказав: «Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його». Юдеї сказали йому: «Нам не вільно нікого вбивати», –
Тут юдеї одразу показали, якої участі вони бажали Христу – смерті.
32 щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти.
Тобто, Ісус мав померти насильницькою смертю – про що Він говорив в Матвія 17 розділ:
22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: «Людський Син буде виданий людям до рук,
23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне». І тяжко вони зажурились...
33 Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: «Чи Ти Цар Юдейський?»
34 Ісус відповів: «Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?»
Ісус мав неабияку силу духу – в Його словах не чути ані тіні страху…
35 Пилат відповів: «Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?»
36 Ісус відповів: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси»...
Ключовими в цих словах є слова про те, що тепер Царство Христа (Боже Царство) не звідси – тобто, час Божого Царства ще не надійшов...
37 Сказав же до Нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос».
Ісус прямо сказав правду Пилатові – та той її не зрозумів, – хоча й не бажав смерті Христові та намагався Його відпустити. Отже, Пилат не був з правди – і його риторична відповідь підтверджує це:
38 Говорить до Нього Пилат: «Що є правда?» І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: «Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої.
39 Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, – відпущу вам Царя Юдейського?»
40 Та знову вони зняли крик, вимагаючи: «Не Його, а Варавву!» А Варавва був злочинець.
Як бачимо, Пилат – будучи поганином, намагався судити справедливо. В противагу йому провідники Божого народу, будучи засліпленими релігійним фанатизмом, а по факту – дияволом, безпідставно бажали смерті Невинному Чоловікові – Який, до того ж, був Праведником та Божим Сином…