Давай

  Сучасне суспільство – це суспільство споживачів. Мабуть, найбільші проблеми людства саме через це. Адже споживач – це, фактично, егоїст. Люди хочуть мати побільше грошей, щоб мати більше речей та послуг, щоб мати більше пошани та влади. Різні реклами апелюють до людської пожадливості – будь собою, люби себе таким яким є, не відмовляй собі, користуйся вже і тд і тп.

  Кожна мисляча людина розуміє, що так неправильно. Навіть, якщо вона невіруюча. А віруюча тим паче повинна це розуміти. Адже все, що відбувається в сучасному світі – діагонально протилежне до того, чого очікує Бог від людей.

  Звісно, всім нам добре знайомі релігійні настанови щодо необхідності бути щедрими, що за це буде нагорода і тому подібне. Але в переважній більшості – це загальні слова. Нагорода буде колись там, а щедрим потрібно бути вже. Та не все так просто.

  Користь від щедрості, а точніше, від добрих діл можлива вже. На це вказують слова Ісуса Христа в Діях Апостолів 20:35 – «Блаженніше давати, ніж брати». Адже робити подарунки, цебто давати, завжди приємно, особливо, якщо ми це робимо близькій нам людині. Наскільки приємно дивитись, як ваша дитина радіє подарунку. До чого цей приклад? До того, що давання, навіть якщо це лише близькій людині, дарує позитивний настрій та дає певне моральне задоволення. Звісно, бути щедрим по відношенню до близьких – це одне, а до незнайомих людей – це вже інше. Підозрюю, дехто може подумати, що як будеш все всім роздавати – то в самого нічого не залишиться. Що ж, це аргумент! Та подумайте – хороші батьки чи друзі не роздають подарунки своїм дітям чи близьким без міри. Сам Ісус Христос, чиї слова ми навели в якості аргументу, не роздавав все і всім підряд – та все ж, Він був щедрим. З жалю та щедрості кормив голодних, зцілював хворих і не тільки це…  Та й варто згадати слова апостола Павла з його послання до Коринтян – 1 Коринтян 4 розділ:

7 Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

  Другий важливий аргумент на користь давання записаний в книзі царя Соломона Екклезіяст  11 розділ:

 1Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

  Звісно ж, Соломон не закликав пускати кораблики з хліба по річці. Він закликав робити добро людям за будь-яких обставин, які можуть з вами трапитись – пускати хліб свій (здобутки, і моральні в тому числі) по воді (течії вашого життя). А потім він пояснив причину – ваше добро по певному часі повернеться до вас. Врахуйте, що він не мав на увазі вдячність людини, якій зроблено добро (хоча й це не виключено). Уже давно люди зауважили, що добро, як втім, і зло – це бумеранг, який повертається. Все, що ви чините, має наслідки і ваші вчинки повернуться до вас. Про це теж говорив Ісус Христос у Луки 6 розділі:

37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
38 Давайте – і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам».

  Перед цими словами Він сказав, від кого варто чекати вдячності за ваші добрі вчинки – Луки 6 розділ:

34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, – яка вам за те ласка? Позичають-бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, – і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, – добрий-бо Він до невдячних і злих!
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

  Що ж, можна згодитись, це все звучить гарно, – та у виконанні не так вже й легко. Ми, люди, схильні до егоїзму. Проте, якщо зрозуміти для чого це варто робити та яка з цього користь – то буде легше. Тож повернімось до Соломонової поради про хліб та воду. Розглянемо її більш детально. Отже, хліб – це наші здобутки, наше майно. Вода – це ріка життя людини. Якщо ви пливете по річці, яка тече – що з вами відбувається? На вас діє течія води та намагається знести все, що поряд вас – ваше майно. Саме це і мав на увазі Соломон. Якщо течія життя зносить ваші пожитки, то не стримуйте їх – нехай пливуть, бо по деякому часі вони до вас повернуться (в тій чи іншій формі). Якщо на вашому життєвому шляху хтось потребує вашої допомоги і це в ваших силах – допоможіть. Духовно, матеріально, словом чи ділом – допоможіть. Не шкодуйте дати. Ті ж самі люди, яким ви допомогли, по деякому часі можуть допомогти вам. Якщо ні, то ви все одно отримаєте підтримку – з іншого боку. Ваш «хліб» повернеться до вас. Багато видатних мислителів зауважували це. Наприклад, Магатма Ґанді сказав наступне: «не варто очікувати нагороду за труди, та всяка добра справа зрештою обов’язково принесе плоди».

  Колись був такий фільм, де розглядалась цікава історія. Один хлопчик хотів зробити щось важливе та добре в житті. Тож він спробував дати поштовх «хвилі» добрих діл. Цей хлопчик зробив добру послугу трьом людям, та в якості їхньої вдячності попросив, щоб кожен з них віддячили йому, зробивши добру справу трьом іншим людям. І так далі. Він сподівався, що якщо хоча б частина його «боржників» продовжать почату ним справу, то світ зміниться на краще. Гарний фільм та гарна ідея….

  Якось трішки підсумуємо все вищесказане.  Будучи добрими, ви будете оточені такими ж людьми, ви будете «притягувати» до себе добро та позитив. Проте, найсуттєвішим є не це. Найсуттєвіше пояснює Ісус Христос в Євангеліє від Івана 4 розділ:

10 Ісус відповів і промовив до неї: «Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: «Дай напитись Мені», – ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води».
--------------------
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне».

  Живою водою стародавні євреї називали джерельну воду, адже вона текла завжди. Якщо взяти до уваги, що весь навколишній світ скоріше енергетичний аніж матеріальний (просто це не так легко зауважити), то можна зробити висновок, що коли ми чинимо добрі справи, легко відпускаємо своє майно (в першу чергу духовне) – то воно до нас повернеться, як говорив цар Соломон. Точніше в нас з’являється «джерело живої води», і чим більше ми даємо – тим більше в нас буде ще. Як в криниці – якщо воду багато черпати, то вона швидше прибуває та стає ще чистішою та кращою.  Наступні слова Ісуса доповнюють це:

39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, – той знайде її (Матвія 10:39)

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!»  (Дії Апостолів 20:35) (хоча ми вже наводили ці вірші – та не в тому контексті).

  Коли ми даємо навколишнім позитив та підбадьорення, то ці риси наповнюють нас ще більше.

  А на закінчення, мабуть було б логічно закликати читачів: давайте! Та це на перший погляд. Насправді, закликом буде інше: не стримуйте! Чому? Бо лише щедрий може давати не стримуючи…

  Тож – не стримуйте!