Івана 3 розділ
Розмова з Никодимом. Свідчення Івана Христителя про Ісуса Христа.
Народитися згори
- Никодим:
1 Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський.
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, – бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде».
Попри загальний спротив та показне невизнання, як бачимо, все ж були юдейські провідники, які розуміли Ким був Ісус Христос, – але боялися це визнавати через можливий осуд. Боявся й Никодим – та все ж прийшов, нехай навіть уночі…
3 Ісус відповів і до нього сказав: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства».
Дещо схоже ми можемо прочитати в Івана 6 розділ:
44 Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, – і того воскрешу Я останнього дня.
Отже, народження має відбутися через спонуку згори, і беручи до уваги щойно наведені слова Ісуса Христа, цією спонукою мав би бути Отець Ісуса Христа – Всевишній Бог.
Мабуть, цими словами Ісус намагався спонукати Никодима шукати Божого схвалення – щоб він міг народитися згори. З іншого боку – якщо ні він, ні інші юдейські старшини не народжені згори – то вони не гідні Божого Царства. І це мало б показати Никодимові, що вони не такі святі, як могли собі думати.
4 Никодим Йому каже: «Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?»
5 Ісус відповів: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
Про воду та дух говориться в Єзекіїля 36 розділ:
25 І покроплю вас чистою водою, – і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас.
26 І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.
27 І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати.
Вода, про яку говорить Ісус та говориться в наведених віршах з книги Єзекіїля, це, вочевидь, та, про яку Христос говорив самарянці – Істина, Знання (див. «Річка») – Івана 4 розділ:
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне».
Істина, Знання допомагає грішній людині зрозуміти свої помилки та почати чинити правильно – таким чином відбувається очищення (цього ж стосується і Кров Ісуса Христа – див. «Тіло та Кров Христа»). До речі – Знання має безпосереднє відношення до Віри – бо справжня Віра базується на Знанні (див. «Віра»).
Що ж до Духа – то без дії Божого Духа людна не здатна осягнути Істину та отримати Знання.
6 Що вродилося з тіла – є тіло, що ж уродилося з Духа – є дух.
З цього можемо зробити висновок, що народитися згори – це переродитися під дією Божого Духу. Це може статися тоді, коли людина сприймає Божі Закони та бажає жити у злагоді з ними. Тоді Бог через Свого Духа відкриває цій людині Істину – істинне бачення стану речей у світі, – і це спонукує її змінюватися – перероджуватися.
7 Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.
8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений».
В перекладі Хоменка цей вірш звучить так:
8 Вітер* віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»
*В оригіналі використовується слово, значення якого можна передати і як дух, і як вітер.
Якщо Дух дихає де хоче – то, в порівнянні з людиною, Він немає обмежень ні в місцезнаходженні, ні в обставинах. Якщо вітер віє, куди забажає – схоже значення, – обмежень для нього мало, звідки і куди він йде ми не знаємо, лише відчуваємо його подув (подих). Так і Дух – коли та як з’являється Його вплив важко визначити, але дія Його помітна. Тож, мабуть, таким чином Ісус описав відчуття людини, що родилася від Духа – як Дух дає розуміння. Цікаво про дещо схоже сказав апостол Павло – Римлян 8 розділ:
16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
Прояв Божого Духу може бути свідченням переродження людини – народження згори.
9 Відповів Никодим і до Нього сказав: «Як це статися може?»
10 Ісус відповів і до нього сказав: «Ти – учитель ізраїльський, – то чи ж цього не знаєш?
11 Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.
Цікаво – Кого мав на увазі Христос, коли говорив «Ми»? Себе та учнів, чи Себе та Бога-Отця? Можливо тих Богів, Які фігурують в перших розділах книги Буття? А може Себе та Ангелів? Тим паче, що учні в той час, фактично, ще нічого не бачили та не чули. Тож таки Він, мабуть, мав на увазі мешканців Неба. І найймовірніше, тих Хто був при створенні світу – про Яких згадується на початку книги Буття…
12 Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
13 І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, – Людський Син, що на небі.
Отже, до Ісуса Христа ніхто на небо не потрапляв – жоден з пророків, враховуючи й пророка Іллю, якого нібито було забрано на небо на вогненному возі – 2 Царів 2 розділ:
1 І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу.
-----------------------------
11 І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо...
Виходить, що це був лише образ – мабуть, для тогочасних ізраїльтян та учня Іллі Єлисея, і, цілком можливо, для нас – читачів…
Словами в 13 вірші Ісус засвідчив, що Він єдиний на землі, Хто знає про небесне – бо лише Він звідти прийшов. Тож Ісус підтвердив, що Він прийшов від Бога. Далі це підтвердить Іван Христитель (див. нижче).
14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,
15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
Під час подорожі пустелею до Обіцяної Землі з ізраїльтянами стався випадок, коли їх масово атакували отруйні змії, – і після їхніх укусів (які, вочевидь, можуть символізувати «укуси» диявола – гріхи) люди могли врятуватися від смерті дивлячись на піднятого на палі мідяного змія (Числа 21 розділ). За словами Христа, так само всі Його послідовники можуть врятуватися від диявола та його жала смерті, дивлячись на Нього – Євреїв 12 розділ:
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
Піднесення, про яке говорить Ісус в 14 вірші, це Його Вознесіння на Небо та статус Царя Божого Царства – тоді Він став справді ПІДНЕСЕНИЙ, отримавши найвищий статус (після Бога-Отця) – Матвія 28 розділ:
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
Причину цього Ісус пояснює далі:
16 Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.
18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, – той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.
Запорукою вічного життя є віра в Ісуса Христа. А Віра ґрунтується на Знанні, на розумінні та визнанні Сили Христа та Його Влади (див. «Віра»). І, звісно ж, треба жити згідно з цим Знанням – адже, віра без діл мертва (Якова 2:20).
Повірити в Ім’я Ісуса стосується того ж, що й віра в Нього – визнати Його призначення та роль в Божому намірі стосовно людства (див. «Ім’я»). Тож людина, яка повірить – стане на сторону Христа та Бога. А якщо не стане – то не повірила, а отже, отримала осуд:
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони».
Світло Ісуса – це Істина, яка висвітлює справжню ціль та суть життя. На жаль, переважна більшість людей і справді не хоче приєднуватися до Христа та Його Вчення – тож в Ісуса Христа вони не вірять – не вірять в Його здатність навести лад на землі… Дарма…
- Іван Христитель:
22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
24 бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.
*Про ув’язнення та страту Івана Христителя розповідається в Матвія 14 розділ.
25 І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями – про очищення.
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: «Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, – ото христить і Він, і до Нього всі йдуть».
27 Іван відповів і сказав: «Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я – не Христос, але посланий я перед Ним.
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
30 Він має рости, я ж – маліти.
Смиренність Івана гідна поваги – такими повинні бути всі Божі служителі. Таку пораду Свого часу дав Ісус Христос – Луки 17розділ:
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: «Негайно йди та сідай до столу»?
8 Але чи ж не скаже йому: «Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити»?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: «Ми – нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!»
Іван знав своє призначення – приготувати юдейський народ до прийняття Месії. Тож виконавши призначене, він справді тішився здійсненням Божого наміру.
31 Хто зверху приходить, – Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить по-земному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
Цими словами Іван підтвердив слова Ісуса Никодимові – Ісус згори, і говорить про Небесне…
32 і що бачив і чув, – те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.
Як бачимо, Іван повторив слова Ісуса Христа Никодимові – Христового Вчення майже ніхто не приймав – люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки!..
33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.
Цікава аргументація – хто прийняв свідоцтво Христа, той ствердив, що Бог правдивий. Тобто, Божий намір незмінний – Він здійснить Свій намір обов’язково. Хто приймає свідоцтво Христа – визнає, що Бог здійснить Свій намір, а хто НЕ приймає свідоцтво Христа – своїми діями показує, що Бог нібито обманює і нічого чинити не буде… Отож, навіть реакція людей на Божу Істину може показувати їхню повагу чи зневагу до Бога.
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, – бо Духа дає Бог без міри.
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить – а гнів Божий на нім перебуває».
Іван засвідчив велику Божу підтримку Ісусові Христові, і вказав на Його високий статус. І віра (визнання) цього високого статусу – запорука життя. Інакше – гнів Божий…