Івана 9 розділ
Світло для світу та зцілення сліпого в суботу. Вперті фарисеї не визнають Христа – гідна відповідь прозрілого.
Видющий сліпець та сліпі видющі
- Світло для світу:
1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
2 І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?»
3 Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.
Цими словами Ісус Христос вказує, що люди хворіють не так через власні гріхи (хоча, варто визнати, й таке трапляється), а через гріх свого прабатька – Адама…
4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.
5 Доки Я в світі, – Я Світло для світу».
Промовивши це, Ісус закликав Своїх учнів долучатися до Нього в служінні Богові – бути, як і Він, світлом для світу – Матвія 5 розділ:
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
- Зцілення сліпого:
6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
7 і до нього промовив: «Піди, умийся в ставку Сілоам» (визначає це «Посланий»). Тож пішов той і вмився, – і вернувся видющим...
8 А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: «Чи ж не той це, що сидів та просив?»
9 Говорили одні, що це він, а інші казали: «Ні, – подібний до нього». А він відказав: «Це я!»
10 І питали його: «Як же очі відкрились тобі?»
11 А той оповідав: «Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: «Піди в Сілоам та й умийся». Я ж пішов та й умився, – і став бачити».
12 І сказали до нього: «Де Він?» Відказує той: «Я не знаю».
- Чергове звинувачення Христа:
13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий.
14 А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі.
15 І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: «Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, – та й бачу».
16 Тоді деякі з фарисеїв казали: «Не від Бога Оцей Чоловік, – бо суботи не держить». А інші казали: «Як же чуда такі може грішна людина чинити?» І незгода між ними була.
Як завжди, фарисеї не розуміли значення суботи і засуджували Христа. Але ж субота символізує Боже Царство – де Ісус Христос зцілить всіх хворих (див. «Субота»). Втім, Ісус Христос був для тогочасних юдеїв каменем спотикання – як і передбачено в Ісаї 8 розділ:
14 І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.
15 І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.
Варто розуміти, що й нашого часу Ісус Христос для багатьох також буде каменем спотикання (див. «Камінь спотикання»)…
17 Тому знову говорять сліпому: «Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі?» А той відказав: «Він Пророк!»
- Недовірливі та вперті фарисеї:
18 Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого.
19 І запитали їх, кажучи: «Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?»
20 А батьки його відповіли та сказали: «Ми знаєм, що цей – то наш син, і що він народився сліпим.
21 Але як тепер бачить, – не знаємо, або хто йому очі відкрив, – ми не відаємо. Поспитайте його, – він дорослий, хай сам скаже про себе»...
22 Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї-бо вже були змовились, – як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
Отож, фарисеїв не цікавила правда – вони хотіли зберегти контроль над народом.
23 Ось тому говорили батьки його: «Він дорослий, – його поспитайте».
- Влучна відповідь:
24 І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: «Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік».
25 Але він відповів: «Чи Він грішний – не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!»...
26 І спитали його: «Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?»
27 Відповів він до них: «Я вже вам говорив, – та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?»
28 А вони його вилаяли та й сказали: «То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.
29 Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, – звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо».
30 Відповів чоловік і сказав їм: «То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, – а Він мені очі відкрив!
31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, – того слухає Він.
32 Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
33 Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити».
Як бачимо, страх перед фарисеями не паралізував того чоловіка, і «за словом до кишені він не ліз» – знайшов що відповісти…
34 Вони відповіли та й сказали йому: «Ти ввесь у гріхах народився, – і чи тобі нас учити?» І геть його вигнали.
- Розмова з Ісусом:
35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: «Чи віруєш ти в Сина Божого?»
36 Відповів той, говорячи: «Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?»
37 Промовив до нього Ісус: «І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою – то Він!»...
38 А він відказав: «Я вірую, Господи!» І вклонився Йому.
39 І промовив Ісус: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі».
Саме зарозумілість робила фарисеїв незрячими – як ми вже вказали, Ісус для них був каменем спотикання.
40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: «Чи ж і ми невидющі?»
41 Відказав їм Ісус: «Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: «Бачимо», – то й ваш гріх зостається при вас!
Цими словами Христос показав, що фарисеї свідомо не бажають «бачити» Божого Сина, визнавати Божу Волю. А отже, суд більший приймуть – бо грішать свідомо.
Цікава історія – показує вперту підступність та твердолобість фарисеїв.