Душа

  Чимало людей, чуючи про душу, уявляють собі якусь ефемерну постать-привид у духовному світі – яка може жити окремо від фізичного тіла після смерті цього тіла. До того ж, чимало людей думають, що душа безсмертна. А що про це говорить Біблія?

  Вперше про душу людини Біблія згадує в Буття 2 розділ:

7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею.

  Тобто, людина стала живою душею після того, як почала дихати. А дихання, як ми знаємо, забезпечує тіло необхідним киснем – який розноситься по тілу кровоносною системою. І це підводить нас до віршів, де Бог каже, що душа тіла в крові – Буття 9 розділ:

4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

   Також, Левит 17 розділ:

11 бо душа тіла – в крові вона, ……. .
------------------------------
14 Бо душа кожного тіла – кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла – кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені.

  Отже, після того, як Бог вдихнув дихання життя у ніздрі людини – після чого кров почала розносити кисень по тілу, – людина стала живою душею. Тоді виходить, що, якщо дихання зупиниться, то кров перестане розносити кисень, і людина помре – що логічно, адже мозок без кисню жити не може, – душа стане мертвою. І справді – Біблія говорить, що душа таки може померти – Єзекіїля 18 розділ:

4 Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова – Мої вони! Душа, що грішить, – вона помре.

  Отож, попри те що душа може померти, вона належить Богові. Мало того, після смерті людини – коли душа, вочевидь, стає мертвою, – якась частка людини повертається до Бога – Еклезіястова 12 розділ:

7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

  Отже, тіло повертається в землю в стан пороху, а до Бога повертається якийсь дух – якого Він, як тут сказано, дав перед тим. Такого духа Бог дає всьому живому створінню на землі – Псалом 103 (104):

29 Ховаєш обличчя Своє – то вони перелякані, забираєш їм духа – вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30 Посилаєш Ти духа Свого – вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

  Можливо, саме тому Біблія й говорить, що всі ми живемо в Богові – Дії Апостолів 17 розділ:

26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: «Навіть рід ми Його!»

  Щодо Свого Духа в людині Бог сказав цікаву річ – Буття 6 розділ:

3 І промовив Господь: «Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, – бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ».

  Ці слова були сказані перед всесвітнім потопом часів Ноя, і вказують, що Бог дав людині на той час близько ста двадцяти років життя – протягом яких людина могла продемонструвати свою відповідність Божому Духові – чи може вона жити у злагоді з Ним. На думку Бога, цього було достатньо для визначення на чиїй стороні ця людина – з Ним чи з Його противниками. Згодом, через Мойсея у псалмі Бог сказав, що скорочує термін життя людини ще більше – Псалом 89(90):

10 Дні літ наших – у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні – страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

  Протягом людського життя всі її вчинки записуються до певної книги – Об’явлення 20 розділ:

12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.

  І ті, хто не бажає жити згідно Божих Законів, з тієї книги стираються – Вихід 32 розділ:

33 І промовив Господь до Мойсея: «Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

  А бути стертим з Божої книги життя несе за собою вкрай погані наслідки – Об’явлення 20 розділ:

15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

 Щоб зрозуміти, що таке озеро огняне, варто прочитати попередній вірш з Об’явлення 20 розділ:

14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, – озеро огняне.

  Виходячи з того, що смерть та ад – це не створіння, а визначення стану, – то можемо зробити висновок, що вкидання до озера огняного – що є другою смертю, – означає остаточне знищення – що й станеться зі смертю та адом.

  Тут варто додати, що перед цим душа людини потрапляє або в Боже Тисячолітнє Царство в новому, воскреслому тілі – де пануватиме мир та процвітання (див. «Боже Царство»), або до зовнішньої темряви – де буде «плач та скрегіт зубів» (див. «Пекло (Шеол)»).

 

  Якось узагальнимо:

  Отже, коли Бог створив людину, Він вдихнув дихання життя у ніздрі її – кров почала розносити по тілу кисень, і людина стала живою душею. Попри те, що Біблія говорить це ніби-то про Адама, та весь цей процес переживають всі Адамові нащадки – при народженні немовля робить перший вдих, його кровоносна система починає незалежно від материнської розносити кисень та інші речовини по тілу – і дитина стає окремим створінням, окремою живою душею.

  В статті «Тіло та Кров Христа» ми дійшли висновку, що Кров Ісуса Христа – це Знання, Істина, – простіше кажучи, це алгоритм дій або поведінки в тій чи іншій ситуації – Матвія 5 розділ:

33 Ще ви чули, що було стародавнім наказане: «Не клянись неправдиво», але «виконуй клятви свої перед Господом».
34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;
35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
36 не клянись головою своєю, – бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.
37 Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого.
38 Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба».
39 А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу.
40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому.
41 А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, – іди з ним навіть дві.
42 Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього.
43 Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».
44 А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?
48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

  Якщо уважно проаналізувати Вчення Ісуса Христа, то можна зауважити, що Воно стосується стосунків людей з Богом та між собою. Цьому ж відповідають Дві найбільші Заповіді, озвучені Христом – Матвія 22 розділ:

36 «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?»
37 Він же промовив йому: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою».
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе».
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять».

  Як ми зауважили на початку нашого розгляду, Біблія каже, що душа тіла в крові, або ж і є сама кров. Можливо, це тому, що кров на якомусь енергетичному рівні певним чином є основою сутності створіння – та Біблія про це нічого не говорить. А можливо, кров, як єдина речовина, яка забезпечує кожну клітину живого організму всім необхідним для життя, символізує знання, поведінку – що забезпечує життя людини (створіння). І, судячи з того, що Біблія містить чимало символів, такий погляд на кров виглядає слушним. Тобто, кров може символізувати душу (знання, алгоритм поведінки) – яка, як і кров, повинна забезпечувати життя створіння.

  Отже, отримавши від батьків тіло та відповідні риси характеру, молода людська душа, скажімо, отримує базові інструменти для розвитку. І в процесі зростання, виховання та здобуття досвіду, людина може розвинути свою душу – навчившись діяти в різних ситуаціях згідно Божих настанов, – і так вона може здобути скарби, що на небі – Матвія 6 розділ:

19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21 Бо де скарб твій, – там буде й серце твоє!

  Проте, звісно ж, НЕ розвиваючи своєї душі, людина може її занапастити та втратити – втратити життя. Все це можна побачити на прикладі притчі Ісуса Христа про таланти в Матвія 25:14-30, – де кожен з рабів Пана отримав відповідну кількість талантів, якими слід було орудувати, щоб здобути ще більше талантів.

  Давши людині життя, Бог не полишив її самостійно шукати рішення – Він дав їй дороговказ – Римлян 2 розділ:

14 Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
15 що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
16 дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.

  Вочевидь, сумління і є проявом того Божого духу, який Бог дає кожній людині, і який після смерті людини повертається до Нього. Не виключено, що цей дух і є тим, скажімо, записуючим елементом, що записує життя людини до Божої книги життя.

  Отож, душа людини – це сформована інформація алгоритму дій та поведінки цієї людини – її взаємодії з Богом та іншими людьми. Це і є тим небесним скарбом, який людина може забрати з собою після своєї смерті. Цілком ймовірно, що навіть після смерті ця сформована інформація (душа) може мати певний інтелект, самоусвідомлення та відчувати емоції – інакше слова Ісуса Христа про зовнішню темряву, де буде плач та скрегіт зубів позбавлені змісту (див. «Пекло (Шеол)»)…