Боже довготерпіння

  Чимало людей, роздумуючи про тисячоліття страждань людства, ставлять під сумнів або існування Бога, або Його любов та доброту. А ті, хто вірив (вірить) у Бога та Його любов та доброту задаються питанням, чому Він так довго зволікає та не встановлює Свого Царства – встановлення якого Він обіцяв і про що віруючі моляться щодня вже не одне тисячоліття. Ще дві тисячі років тому учні Ісуса Христа – які на власні очі бачили силу та доброту Божого Сина (Ісуса Христа), ставили подібне питання – Дії 1 розділ:

⁶ А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?»
⁷ А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.

  Як бачимо, Бог має визначений час для встановлення Свого Царства.

  Для початку скажемо, що стосовно кожної людини зокрема час людських страждань триває аж ніяк не тисячі років – не довше життя однієї людини. Тобто, в середньому близько 80 років. Комусь трапляються більші страждання, комусь менші. Але тривають вони для кожного лише протягом його життя, і закінчуються з його смертю. Після чого всі чекають Божого Царства – Йова 14 розділ:

¹⁰ А помре чоловік – і зникає, а сконає людина – то де ж вона є?...
¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
¹² так і та людина покладеться – й не встане, – аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

  Тут небо – це влада над світом. Тобто, закінчення неба тут – це закінчення влади диявола над цим світом…

  Але повернемося до питання Божого довгого терпіння – чому Бог так довго зволікає? Відповідь на це дав апостол Петро в 2 Петра 3 розділ:

³ Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,
⁴ та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння».
⁵ Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим,
⁶ тому тодішній світ, водою потоплений, згинув.
⁷ А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!
⁹ Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.
¹⁰ День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...

  Окрім додаткової ознаки близького приходу Божого Царства – появи скептиків, що насміхатимуться з тих, хто все ще чекає приходу Божого Царства, апостол Петро пояснив причину Божого зволікання: Він довготерпить нам всім – бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. Щоправда, таке пояснення не дуже все пояснює – так скільки Він чекатиме? Адже з часу цих слів Петра минуло ось уже майже дві тисячі років – до каяття всі так і не навернулися, і в найближчій перспективі не схоже, щоб таке сталося. Так, можливо Боже Царство так і не настане?..

  За свою історію людство перепробувало різні форми соціального устрою та правління. Був рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм. Люди спробували й соціалізм, і сподівалися досягнути комунізму. Та все невдало… Людьми правили монархії та демократії – і тут ситуація не краща. Здавалося б, найвища форма людського правління демократія мала б принести мир та щастя людям. Та щось сучасний демократичний Захід щастям не блищить…

  В деяких ісламських країнах навіть є так звана теократична форма правління – де нібито від Божого Імені править духовний лідер. Та й тут щось не ладиться. Гаразд – це ж ісламські держави, може в християнстві було б інакше? Та ні – як показує історія, християнські країни, де церкву ставили поряд з царями чи іншою світською владою, нічим не кращі – Божими Принципами, що одні, що другі, нехтують легко та давно. Може тоді окремі невеликі групи? Існує чимало прикладів, коли певні групи християн намагалися створити свої громади, де мали б застосовуватися Божі Закони та Принципи. Та й їхні потуги виявилися марними, а їхні групи канули в небуття.

  До чого ми ведемо? А до того, що людство перепробувало різноманітні форми соціального устрою та правління – безрезультатно – щасливо жити люди так і не почали. Щодо тих християн, які намагалися побудувати власні, нехай навіть керовані Божими Принципами, общини – то відповідь тут проста – Псалом 126 (127):

¹ Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, – даремно сторожа чуває!

  Неможливо форсувати події та розвиток людства – якщо це не входить у наміри Бога. Без Бога Божого Царства не створити. Хоча це й не виключає необхідність дотримання Божих Принципів кожним вірним Богові – але це вже питання іншої теми…

  Отже, людство перепробувало різні форми правління – і все марно. В останні дні – час коронакризи, багаті люди збагатились ще більше, бідні, відповідно, збідніли ще. Середній клас зникає все більше – розшаровуючись хто-куди. Тобто, прірва між бідними та багатими зростає – і це викликає все більшу напругу в суспільстві. Останні дослідження соціологів вказують, що значна частина молоді у США та Європі все більше ненавидять капіталізм та віддають перевагу (хто б міг подумати?) ідеям марксизму – тобто, ідеї соціальної рівності. До цього додамо ще одну вагому проблему сучасного світу – проблему екології та клімату – людство нищить планету, на якій живе. І тут згадуються слова з Об’явлення 11 розділ:

¹⁸ А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю».

  Так – раз люди активно нищать землю, то цілком ймовірно, що незабаром настане час знищити тих, хто нищить землю. Тобто, сучасні події вказують на близьке сповнення Біблійних пророцтв.

  Отже, повернемось до слів апостола Петра з 2 Петра 3 розділу:

⁹ Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.

  Судячи з подій сьогодення, доволі велика частина людства може виявитися сприйнятливою для прийняття Вчення Ісуса Христа та встановлення Божого Царства. І Бог підштовхне їх до цього тим чи іншим способом. Таким чином, як казав апостол Петро, багато-хто навернеться до каяття.