Єзекіїля 20 розділ
Невірність Божого обраного народу протягом його історії – і Боже терпіння до нього. Життя Ізраїля на власний розсуд, збирання Божих вірних в пустині народів, Новий Заповіт та Боже Царство.
Історія невірності Ізраїля
- Старші Ізраїлеві приходять до Єзекіїля:
1 І сталося за сьомого року, в п'ятому місяці, у десятому дні місяця, поприходили люди з Ізраїлевих старших, щоб запитатися в Господа, і посідали передо мною.
Це серпень 591 року до н.е. – близько 2-х років від часу покликання Єзекіїля, описаного в 1 розділі.
2 І було мені слово Господнє таке:
3 «Сину людський, говори з Ізраїлевими старшими та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, – не відповім вам, говорить Господь Бог!
Якщо старші Ізраїля не бажали чути Божих наказів та виконувати Його Закони, то чому Бог мав би їм відповідати?.. Що цікаво, сучасний християнський світ не інакший – вони не лише відкидають Божі Закони, вони навіть відкидають саме існування Бога. Тому в час Господнього Дня – на порозі якого ми вже знаходимось, – невірні люди не отримають жодної допомоги від Бога. А невірність людства, як і невірність обраного Божого народу, доволі давня:
- Невірність в Єгипті:
4 Чи ти розсудиш їх, чи ти їх розсудиш, сину людський? Завідом їх про гидоти їхніх батьків,
5 та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я був вибрав Ізраїля, і підніс Свою руку до насіння Якового дому, і відкрився їм в єгипетському краї, і підніс Свою руку до них, говорячи: «Я Господь, Бог ваш»,
6 того дня Я підніс Свою руку до них, щоб вивести їх з єгипетського краю до Краю, що Я вислідив для них, що тече молоком та медом, що він окраса для всіх країв.
*Піднести руку – це дати обітницю, поклястися.
7 І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидоти від очей своїх, і не занечищуйтеся божками Єгипту. Я – Господь, Бог ваш!
8 Та були вони ворохобні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидот від очей своїх, і не покинули єгипетських божків. І подумав Я, що виллю на них Свою лютість, що докінчу на них Свій гнів посеред єгипетського краю.
Книга Вихід яскраво описує і Боже терпіння до ізраїльтян, і те, як вони неодноразово нехтували Його наказами та нарікали на Нього – що справедливо викликало Його гнів – Вихід 32 розділ:
9 І промовив Господь до Мойсея: «Я бачив народ той, і ось народ – твердошиїй він!
10 А тепер залиши Мене, – і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом».
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: «Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?
12 Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки».
14 І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.
Поза сумнівом, Бог і Сам добре розумів наведені Мойсеєм аргументи, – але для нас – читачів, – таким чином Він показав, наскільки обурливою була невірність ізраїльтян. І це був лише початок історії Ізраїля:
- Невірність в пустелі:
9 І зробив Я ради Свого Ймення, щоб воно не безчестилося на очах тих народів, що вони серед них, що Я відкрився їм на їхніх очах, щоб вивести їх з єгипетського краю.
10 І вивів Я їх з єгипетського краю, і спровадив їх до пустині.
11 І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними.
12 І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх.
Тут не дарма після постанов – якими житиме людина, – згадуються суботи – цебто відмічання сьомого дня тижня. Адже людина, яка житиме Божими постановами в кінцевому результаті потрапить до Божого Сьомого Дня – Дня Божого Відпочинку (див. «Субота») – Євреїв 4 розділ:
9 Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
10 Хто-бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
І цю неймовірну угоду Бог запропонував Своєму обраному народові ще в ті далекі часи! Тим паче, що Божі постанови не важкі – Повторення Закону 30 розділ:
11 бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона.
12 Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?
13 І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її?
14 Бо ж дуже близька до тебе та річ, – вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.
15 Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло.
16 Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на насліддя.
Для людини Божі накази є природніми та приємними. Та невірний Божий народ знову знехтував Божими наказами:
13 Та став ворохобним проти мене Ізраїлів дім на пустині, – уставами Моїми не ходили вони, і повідкидали Мої постанови, які коли чинить людина, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажали. Тому Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб вигубити їх.
14 Та зробив Я ради Ймення Свого, щоб воно не зневажалося на очах тих народів, що на їхніх очах Я вивів їх.
15 Але й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, що не впроваджу їх до Краю, якого Я дав, що тече молоком та медом, що окраса він для всіх країв,
16 за те, що постанови Мої вони відкинули, а устави Мої – не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божками ходило їхнє серце...
17 І змилувалось Моє око над ними, щоб не нищити їх, і не зробив Я з ними кінця на пустині.
Про невірність ізраїльтян в пустині також згадується в Дії Апостолів 7 розділ:
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: «Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон!»
Отже, хоча Бог через постійний непослух не ввів невірних людей зі Свого обраного народу до Обіцяної Землі, та все ж народу цього не відкинув – та ввів до Обіцяної Землі їхніх нащадків:
- Невірні сини:
18 І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божками їхніми не занечищуйтесь!
19 Я – Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестерігайте й виконуйте їх.
20 І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я – Господь, Бог ваш!
21 Та стали ворохобні ті сини проти Мене, – уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить людина, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І подумав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспокоїти гнів Мій на них на пустині.
Навіть маючи яскравий приклад наслідків невірності своїх батьків, діти невірних ізраїльтян все одно не трималися Божих настанов. Але Бог і це стерпів:
22 І відвернув Я Свою руку, і зробив ради Ймення Свого, щоб не зневажати його на очах тих народів, що на їхніх очах Я їх вивів.
23 Та й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, щоб розпорошити їх серед народів і порозсипати їх по краях,
24 за те, що постанов Моїх не чинили, і устави Мої відкинули, а суботи Мої зневажали, і до божків своїх батьків були їхні очі.
В Хоменка ці вірші звучать так:
22 Але я стримав мою руку й чинив з уваги на моє ім'я, щоб воно не сквернилося перед очима народів що на їх очу я їх вивів.
23 І знову зняв я мою руку проти них у пустині і заприсягся, що порозкидаю їх між народами й порозвіваю їх по чужих землях,
24 за те, що вони моїх установ не виконували й мої заповіді відкинули, і мої суботи оскверняли та звертали очі на бовванів своїх батьків.
Бог і цього разу вирішив не нищити Свого невірного народу, а розпорошити їх серед народів і порозсипати їх по краях – дозволивши їм чинити на власний розсуд:
- Бог допускає ізраїльтянам йти хибним шляхом:
25 І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними.
26 І занечистив Я їх їхніми дарунками, перепровадженням через огонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб пізнали вони, що Я – Господь!
Так і людство – живуть як хочуть та, як бачимо, негідно – Дії Апостолів 14 розділ:
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
- Невірність в Обіцяній Землі:
27 Тому говори до Ізраїлевого дому, сину людський, і скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ще оцим зневажали Мене батьки ваші, коли спроневірилися проти Мене:
28 коли Я ввів їх до Краю, що про нього, прирікаючи, підносив Я Свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагірок і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, що гнівили Мене, і складали там свої любі пахощі, і приносили там свої литі жертви.
29 І сказав Я до них: Що це за висота, що ви ходите туди? І зветься вона Бама аж до цього дня.
*Бама – висота, пагірок для принесення жертов.
Що ж – що Ізраїль, що все людство – за любих обставин не бажають слухатися Всевишнього Бога та все відвертаються від Нього.
- Бог не дасть відповіді:
30 Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Чи ви будете занечищуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидотами їхніми?
31 А приношенням ваших дарів, перепровадженням ваших синів через огонь ви занечищуєтеся при всіх ваших божках аж до сьогодні. А ви хочете питати Мене, Ізраїлів доме? Як живий Я, говорить Господь Бог, – не дам Я вам відповіді!
32 А що входить вам на серце, зовсім не станеться те, що ви говорите: «Будемо, як інші народи, як племена Краю, служити дереву та каменю».
33 Як живий Я, говорить Господь Бог, – рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю буду царювати над вами!
Доволі добре Ісус Христос пояснив це в Луки 12 розділ:
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
Ізраїльтяни увійшли в угоду з Всевишнім Богом – тож Він мав право вимагати від них виконання цієї угоди. І просто так відмовитися вони вже не могли.
Не лише стародавні ізраїльтяни увійшли в умову з Богом, – все людство, будучи Божим творінням, має зобов’язання перед своїм Творцем. Тим паче, що всі Божі вимоги – для людини лише на добро – Ісаї 48 розділ:
17 Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити.
18 О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!
19 А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота – немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого!
І тих, хто цінує Божі вимоги та опіку, хто хоче бути з Ним – Бог позбирає в Останні Дні:
- Бог позбирає Свій народ:
34 І виведу вас із тих народів, і позбираю вас із тих країв, де ви розпорошені рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю.
35 І заведу вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця, –
36 як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського краю, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог!
Пустиня – зазвичай відокремлене та усамітнене місце через несприятливі умови життя, в Біблії місце випробування, очищення, визначення (див. «Пустеля»). Там людина сам-на-сам зі своїми труднощами, і що важливо, сам-на-сам з Богом. Для ізраїльтян часів Єзекіїля пустинею народів було відокремлення від звичного життя, від звичних народів – з якими історично склалися якісь зв’язки, – та переміщення до місцевості, де все було чужим та незнайомим. В таких умовах вони почувалися самотньо, вимушені були більше гуртуватися зі своїми співвітчизниками. За таких обставин їм доводилося визначатися з ким вони – з Богом, чи розчиняються в навколишніх народах. А в Останні Дні пустинею народів, вочевидь, буде спустошений світ, з середовища якого Бог збере Своїх вірних – які відокремляться від решти світу, – за прикладом відокремленості ізраїльтян в єгипетській пустелі в час їхнього виходу з Єгипту. І за таких важких обставин люди визначатимуться – з Богом вони чи з цим світом. Про таку пустиню говориться в Єремії 31 розділ:
2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин.
А також, в Осії 2 розділ:
16 Тому-то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її.
Про перебування певної жінки в Останні Дні в пустелі згадується також в Об’явлення 12 розділ:
6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
-------------------------
14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.
Саме годування тієї жінки на пустині (вочевидь, народів) символізує визначення та зріст Божого народу в умовах Господнього Дня. Після чого Бог укладе зі Своїми людьми Новий Заповіт – початок якому Свого часу дав Ісус Христос:
- Новий Заповіт:
37 І проведу вас під палицею, і введу вас у зв'язок заповіту.
Тут мається на увазі палиця пастуха – за прикладом Михея 7 розділ:
14 Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх.
І це узгоджується з подальшими діями Бога:
38 І повибираю з вас бунтівників та тих, що грішать проти Мене, повипроваджую їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони! І пізнаєте ви, що Я – Господь!
Варто розуміти, що в Останні Дні Ізраїлевою (Божого народу) буде вся земля. Тож бунтівникам, що грішать проти Бога, місця на Божій землі не буде. Але це буде потім – а поки існуватиме цей невірний світ сатани, Бог ще терпітиме переступи людства – та не довго:
39 А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божкам! Але потім ви напевно будете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не зневажите своїми дарунками та своїми божками...
Зміст цього вірша показує, що Бог на початку не стримуватиме ізраїльтян від ідолопоклонства, але потім нібито має намір ЗАСТАВИТИ їх слухатися Його. А ось так він звучить в Новому Російському Перекладі (НРП):
39 А о вас, дом Израиля, так говорит Владыка Господь: «Ступайте, служите своим идолам и ныне, и впредь, если не будете слушать Меня, но Моего святого имени вам своими дарами и идолами больше не осквернять.
Тут вже дещо інше значення – Бог не стримуватиме від ідолопоклонства невірних ізраїльтян, але більше НЕ ДОЗВОЛИТЬ зневажати Його Святе Ймення. Такий варіант перекладу домінує в інших перекладачів і виглядає більш логічно з огляду на наступні вірші:
40 Бо на Моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, – говорить Господь Бог, – там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім, увесь він, що в Краю, там Я їх уподобаю Собі, і там зажадаю ваших приношень і первоплодів ваших приношень у всіх ваших святощах!
Це, вочевидь, та гора, про яку говориться в Ісаї 2 розділ:
2 І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, – і полинуть до неї всі люди.
3 І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє – з Єрусалиму».
Тобто, на святій Божій горі будуть лише ті, хто вірно служитиме Богові – як про це сказано в 38 вірші.
41 Любими пахощами вподобаю Собі вас, коли вас виведу з народів, і зберу вас із тих країв, де ви розпорошені, і буду Я святитися між вами на очах усіх поган.
42 І пізнаєте ви, що Я – Господь, коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі, до того Краю, що про нього, прирікаючи, підніс Я Свою руку дати його вашим батькам.
Як Бог обіцяв ізраїльтянам дати Обіцяну Землю – і ввів їх туди в ті давні часи, так Він обіцяв людям Рай. І Він подарує людям Рай – у Божому Царстві.
43 І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечистилися, і почуєте огидження перед самими собою за всі ваші лиха, які наробили...
44 І пізнаєте, що Я – Господь, коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого, а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчинками, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог».
Всю історію Ізраїля Бог терпів переступи невірних ізраїльтян – ради Ймення Свого. Так і зі всім людством – ради Ймення Свого Він простить всіх тих, хто бажає бути з Ним і введе їх до Свого Царства. І там люди матимуть можливість оцінити та усвідомити всі переступи людства в часи його відступництва.