Частина Третя
Між землею та небом в Єрусалимі
Єзекіїля 8 розділ
Третє видіння Слави Ізраїлевого Бога. Бог показує Єзекіїлеві гидоти Ізраїля.
Ідол заздрості
- Ідол, що викликає заздрість:
1 І сталося за шостого року, шостого місяця, п'ятого дня місяця сидів я в своєму домі, а Юдині старші сиділи передо мною, – то впала там на мене рука Господа Бога.
Подія трапилась у вересні 592 року до н.е. – через рік після першого видіння, описаного в 1 розділі.
2 І побачив я, аж ось подоба, на вигляд чоловіка: від виду стегон його й додолу – огонь, а від стегон його й догори – на вигляд сяйва, ніби палаюча мідь.
Це вже було третє видіння Слави Ізраїлевого Бога.
3 І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих видіннях, до входу внутрішньої брами, зверненої на північ, де місце перебування ідола, що викликує заздрість.
4 І ось була там слава Ізраїлевого Бога, як той вид, що я бачив у долині!
5 І сказав Він до мене: «Сину людський, зведи очі свої в напрямі на північ!» І звів я очі свої в напрямі на північ, аж ось з півночі, від брами жертівника, був той ідол заздрости при вході.
Загалом, як показує Біблійна історія, народи, що розташовувалися північніше Ізраїля, доволі часто нападали на Божий народ – то Сирія, то Ассирія, то Вавилон, – в основному це завжди було через непослух Ізраїля Богові. І що цікаво, саме їхнім богам – мабуть, як богам сильніших народів, на їхню думку, – у час відступництва поклонялися ізраїльтяни – як це було, наприклад, з Юдейським царем Ахазом, історія про якого описана в Друга Хронік 28 розділ:
22 А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз.
23 І приносив він жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: «Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, вони будуть допомагати мені!» А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль!
24 І Ахаз зібрав посуд Божого дому, і порубав посуд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі...
25 І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки, щоб кадити іншим богам, – і розгнівав Господа, Бога батьків своїх.
Тут варто добавити, що ізраїльтяни вперто не бажали розуміти, що ті народи нападали на них та грабували їх через їхній непослух Богові – про що Бог Сам не раз попереджав їх через Своїх пророків…
Отож, вочевидь через заздрість силі тих народів ізраїльтяни поклонялися їхнім фальшивим богам – тому й цього ідола у видінні Єзекіїля Бог назвав ідолом заздрості. І, вочевидь, розташування того ідола на півночі вказувало на напрямок, звідки невірні ізраїльтяни взяли його – на той час це був Вавилон, який вже завоював Ізраїль.
Виходячи з того, що в пророцтвах Єзекіїля стародавній Єрусалим в наш час символізує християнську Європу – як основу християнського світу, – то ідол, що викликає заздрість – це Росія, – північна країна, багатству та ресурсам якої завжди заздрили в Європі, та й на так званому Заході загалом. І через це провідники Європейських країн неодноразово переступали закони справедливості та підігравали Росії – збагачуючись на її ресурсах та торгівлі з нею.
6 І сказав Він до мене: «Сину людський, чи ти бачиш, що вони роблять! Це великі гидоти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддалитися від Моєї святині! Та ти знову побачиш іще більші гидоти».
В Хоменка цей вірш звучить так:
6 І сказав він мені: «Сину чоловічий! Чи бачиш ти, що вони коять? Ті великі мерзоти, що виробляє тут дім Ізраїля, щоб віддалити мене від моєї святині? Та ти побачиш іще більші мерзоти!»
Тобто, своїми огидними вчинками ізраїльтяни, так би мовити, намагалися віддалити Бога від Його ж святині – яку вони занечистили.
Уряди країн Заходу, і Європи зокрема, бачать, що Кремль порушує чимало міжнародних законів, провадить агресивну політику – але вони не противляться цьому, активно торгуючи та співпрацюючи з Росією. Для них економічна вигода набагато важливіша за дотримання міжнародних законів, чи, тим паче, Божих Законів. Будучи підкупленими Кремлем, уряди тих країн і самі чинять чимало огидних речей – не думаючи про Бога та думаючи, що ніхто про це не дізнається. Та Бог про це знає:
- Огидні вчинки старших народу:
7 І привів мене до входу подвір'я, і побачив я, – аж ось дірка в стіні!
8 І сказав Він мені: «Сину людський, прокопай дірку в стіні!» І прокопав я в стіні, – аж ось вхід!
9 І сказав Він до мене: «Увійди, і побач ті злі гидоти, які вони роблять отут!»
10 І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна та огидливої звірини, і всякі божки Ізраїлевого дому, накреслені на стіні навколо кругом...
Все, що можна було зробити огидного в служінні Богові – і нечисті тварини, і зображення божків на стінах, – невірні ізраїльтяни ніби перемістили на подвір’я Божого храму. Звісно ж, все це зображено у видінні символічно, але воно відображає справжній стан занечищення ізраїльського народу – який своїми вчинками і справді видаляв Свого Бога з присвяченого Йому свого часу храму. І це робили не тільки рядові люди з народу, але й їхні старійшини:
11 А сімдесят чоловіка зо старших Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кадильницю, і підіймалися пахощі з хмари кадила.
У Біблії число сім – це число Божої повноти (див. «Числа та народи»). А десятикратне збільшення цього числа підсилює його значення. Тож сімдесят старших народу – це вся керівна верхівка невірного Божого народу.
12 І сказав Він до мене: «Чи бачив ти, сину людський, що роблять Ізраїлеві старші в темноті, кожен у кімнатах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей Край»...
Цей вірш нагадує слова Ісуса Христа з Івана 3 розділ:
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
Попри те, що старші ізраїльського народу й так чинили чимало огидного в Божих очах, таємно вони чинили ще більше переступів – і Бог знав про це. Так і в наш час – люди й так бачать продажність керівників сучасного світу, але насправді таємно вони чинять ще більше огидного в Божих очах – та Бог про це знає:
- Більші гидоти:
13 І сказав Він до мене: «Ти знову побачиш ще більші гидоти, які вони роблять».
14 І Він запровадив мене до входу до брами Господнього дому що на півночі, – аж ось там сидять жінки, що оплакували Таммуза.
Таммуз – божок весни, плодючості та дощу у народів Месопотамії і Вавилону зокрема. Вважалося, що він щороку вмирає та оживає – відповідно до пори року. І в поклонінні йому застосовувався обряд його оплакування – коли він нібито вмирав…
15 І сказав Він до мене: «Чи ти бачив, сину людський? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих!»
16 І Він запровадив мене до внутрішнього подвір'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертівником, було біля двадцяти й п'яти чоловіка: спини їхні – до Господнього храму, а їхні обличчя – на схід, і вони кланялися до сходу, до сонця.
Сонце в Біблії може символізувати Божу Владу (див. «Сонце, місяць та зорі»). Та виходячи з того, що їхні спини – до Господнього храму, то малоймовірно, щоб тут мова була саме про Божу Владу. Тож мова тут таки про поклоніння напрямку чи небесному світилу. Зауважимо, що їх було біля двадцяти й п'яти чоловіка. Число 25 в Біблії нібито й не має якого символічного значення. Але, якщо вище було десятикратне збільшення числа сім, то, можливо, двадцять п’ять – це четвертина від десятикратного збільшення числа десять – числа людської повноти (див. «Числа та народи»). Тобто, четвертина народу кланялося до сходу, до сонця.
І ось тут на думку приходять слова з Об’явлення 16 розділ:
12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця.
Цими царями від схід сонця є Росія з її союзниками – які йтимуть завойовувати символічний Вавилон Великий, – простіше кажучи, руйнувати Західну цивілізацію, яка в Останні Дні (наш час) є основою згаданого Вавилону Великого (див. «Вавилон»).
Тут, мабуть, варто звернути увагу на те, що на початку цього розділу на Росію вказувала північ, а тут схід. Та прочитаємо вірш з Ісаї 41 розділ:
25 Я з півночі мужа збудив – і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, – і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче!
Це пророцтво Ісаї саме про Росію. І згідно цих слів агресор буде північним, але прийде зо сходу…
Отож, четверта частина країн Європи підтримуватимуть Росію – в час ДО її нападу на Європу. Підтвердження такого розуміння цього пророцтва ми ще зможемо побачити при розгляді 11 розділу книги Єзекіїля…
- Покарання насмішників:
17 І сказав Він до мене: «Чи ти бачив, сину людський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони наповнили Край насильством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галузки при носі своїм.
*Як пояснює перекладач Біблії, тримати зелені галузки при носі – це дражнити.
18 Тому-то й Я зроблю з лютістю: око Моє не змилується, і милосердя не буду Я мати. І вони будуть кликати сильним голосом в вуха Мої, та Я їх не почую!»...
Показавши Своєму пророкові всі гидоти, які чинить невірний Ізраїль, Бог пояснив чому Він не матиме милосердя до них, – навіть тоді, коли вони будуть кликати сильним голосом до Нього у час кари –своїми вчинками вони лише дражнили свого Бога…
Всі ці гидоти в Божих очах справді мають місце в сучасному світі – так званому Заході. Тож їхня кара не забариться, і Бог не змилосердиться над ними. Мабуть, це і буде тією скорботою великою, про яку говорив Ісус Христос (див. «Гидота»).