Частина Одинадцята
Події Останніх Днів
Єзекіїля 33 розділ
Бог призначає Єзекіїля вартовим Ізраїлевого народу. Божі вимоги до людей. Єзекіїль більше не німий. Невірний Ізраїль Божої землі не успадкує.
Вартовий Ізраїльського народу
- Обов’язки вартового:
1 І було мені слово Господнє таке:
2 «Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,
4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!
5 Голос сурми він чув, та не був обережний, – кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.
Описавши обов’язки вартового, Бог призначає вартовим Єзекіїля:
- Вартовий Ізраїлевого дому:
7 А ти, сину людський, – Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.
8 Коли б Я сказав до безбожного: «Безбожнику, ти конче помреш!», а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.
Це справді важлива місія – від якої, зауважимо, залежало й життя самого Єзекіїля. Як ми вже звернули увагу в розгляді 3 розділу книги Єзекіїля, його завдання схоже на завдання пророка Іллі – який також остерігав невірний Ізраїль за їхні провини перед Богом (див. 1 Царів 17-19 розділи). Тож можемо дійти висновку, що пророк Єзекіїль – пророцтва якого стосуються Останніх Днів – нашого часу, – може символізувати обіцяного Богом в Останні Дні пророка Іллю (див. «Ілля»), – завданням якого також буде звіщати Боже Слово з остереженням людству. Про цього пророка, вочевидь, згадується в Ісаї 41 розділ:
27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благовісника.
Цим благовісником і є Божий пророк Останніх Днів.
А також, про певного вартового згадується в Ісаї 21 розділ:
6 Бо до мене сказав Господь так: «Іди, вартового постав, – що побачить, нехай донесе».
7 І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, – і прислухується він з увагою, із увагою пильною.
8 І він крикнув, як лев: «Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі!»
9 Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: «Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю!»
10 О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого.
11 Пророцтво про Думу.
До мене кричить із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?»
12 А сторож сказав: «Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть!»
Що в Ісаї, що в Єзекіїля – вартовий символізує пророка Останніх Днів – символічного Іллю…
Отож, попри загальне відступництво Ізраїля від Бога, все ж люди ставитимуть логічні запитання на Єзекіїлеве остереження:
10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: «Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?»
Основна частина Божого остереження невірному Ізраїлю полягала в заклику до розкаяння та навернення – Бог готовий прощати:
- Божі вимоги до людини:
11 Скажи їм: Як живий Я, – говорить Господь Бог, – не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?
Ці слова дарують надію грішникам – ніколи не пізно покаятися та змінити своє життя! Адже Божа вимога до людини доволі проста та природна – покинути зло та чинити добро. І людина житиме. І мова не так про життя в цьому грішному світі, як про майбутнє – в Божому Царстві (див. «Боже Царство»).
12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого – не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого – не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.
13 Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:
15 заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, – право та справедливість робив він, конче буде він жити!
Хоча тут говориться про невірний Божий народ, та Бог готовий виявляти милість навіть до чужих народів – поган, – як це було, наприклад, зі столицею Ассирії Ніневією (див. Йони 3, 4 розділи).
17 І кажуть сини твого народу: «Несправедлива Господня дорога!» тоді як несправедлива їхня власна дорога.
Це ще щастя, що Бог судить людей з милосердям, а не по Своїй справедливості!
18 Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
19 А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!»
У цих словах видно Божу справедливість. Але тут також можна побачити, що для Бога важливий стан, а не окрема дія, – тому що стан – це постійно, а дія – змінна. Тобто, праведна людина завжди чинить справедливість – бо такий її стан. А несправедливий – грішить також завжди, – бо такий його стан. Втім, вчинки здатні змінювати стан. Ці слова актуальні і в наш час, – і кожен може змінити свою поведінку, та отримати спасіння.
- Бог відкриє онімілі уста пророка:
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: «Побите це місто!»...
*Це січень 585 року до н.е.
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
Згадка про те, що Єзекіїль оніміє записана в 3 розділі книги Єзекіїля, а про відкриття уст пророка також говориться в 24 розділі.
Зауважимо, що уста пророка було відкрито ДО того, як прийшов посланець – можливо, це вказує на те, що Божого пророка Останніх Днів дехто чутиме і ДО падіння символічного Єрусалиму наших днів – християнської Європи…
- Невірний Ізраїль не вспадкує Обіцяного Краю:
23 І було мені слово Господнє таке:
24 «Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, – нам даний цей Край на спадщину!
Таких, так званих «спадкоємців», чимало буде в час Кінця – різних конфесій. Та не кількість визначає спадкоємця, а поведінка – вірність Богові:
25 Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, – і цей Край посядете ви?
26 Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, – і цей Край посядете ви?
Ті, хто зневажає Божі Закони жити на Божій землі (а це вся земля) не будуть:
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, – ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!
28 І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...
29 І пізнають вони, що Я – Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.
Ці ж слова стосуються й іншого невірного Божого народу – номінального християнства Європи, та й всього сучасного християнського світу загалом.
- Будуть слухати, та не будуть виконувати:
30 А ти, сину людський, – сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли оце прийде, – ось воно вже приходить! – то пізнають вони, що серед них був пророк».
30 та 33 вірші нагадують слова з Об’явлення 3 розділу:
9 Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, – ось Я зроблю, що вони «прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми», і пізнають, що «Я полюбив тебе».
Ці слова також стосуються Божого пророка Останніх Днів, і вказують, що в Останні Дні надійде час, коли віруючі різних конфесій звернуть увагу на цього пророка, можуть і послухати його – та виконувати не будуть. Вочевидь, тому що чисте Вчення Ісуса Христа для них може виявитися каменем спотикання – див. «Камінь спотикання» …
Отож, коли сповниться те, що говорив пророк Єзекіїль – тоді люди пізнають, що він справді Божий пророк. Це ж стосується і нашого часу – вже після підтвердження пророцтв Божого пророка Останніх Днів люди почнуть чути – що цілком логічно, – а він почне активно говорити – свідчити. З того часу, як можна побачити в наступному розділі книги Єзекіїля, Бог почне збирати Свій народ.