Єзекіїля 3 розділ
Єзекіїль з’їдає даний від Бога сувій. Бог робить Єзекіїля вартовим для Ізраїлевого дому (ця ж тема описується в 33 розділі). Ще одне видіння Божої Слави. Єзекіїль оніміє.
Вартовий для Ізраїлевого дому
- Солодкий сувій:
1 І сказав Він до мене: «Сину людський, з'їж, що знайдеш! З'їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!»
2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього звоя.
3 І сказав Він до мене: «Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі!» І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.
З’їсти сувій з Божим Словом – наповнити себе Його Словом, Його Волею – жити Ним, зробити Його частиною себе.
В схожій ситуації для апостола Івана (Богослова) сувій (книга) також був солодким, як мед – але в животі викликав гіркоту – Об’явлення 10 розділ:
8 І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: «Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі».
9 І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: «Візьми, і з'їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед.»
10 І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм животі...
11 І сказали мені: «Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів».
Зауважимо – після з’їдання книги апостол Іван, як і Єзекіїль, мав йти звіщати Божу Волю людям…
Про гіркоту від з’їденого сувою в Єзекіїля не говориться. Але, як говориться далі в 14 вірші, результат цього для Єзекіїля також був гірким.
- Бог посилає Єзекіїля до Ізраїлевого народу:
4 І сказав Він до мені: «Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.
5 Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,
6 не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!
В Хоменка цей вірш звучить так:
6 І не до різних народів з темною мовою й незрозумілим язиком, що їх слів ти не збагнув би, - якби я послав тебе до них, вони тебе послухали б,
На перший погляд, завдання звіщати своєму народові могло виглядати для Єзекіїля легшим, ніж звіщати чужим народам. Та, на відміну від чужих народів – які б його слухали, – ізраїльтяни слухати слова Божої Волі не бажали:
- Неслухняний Ізраїль:
7 Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім – твердолобі та жорстокосерді вони!
8 Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.
9 Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, – не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!»
Бог підтримуватиме Свого пророка – і противники не зможуть йому зашкодити. Це нагадує силу двох Божих пророків з Об’явлення 11 розділу:
5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, – і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, – той отак мусить бути забитий.
6 Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, – у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть.
Таку ж підтримку, як Єзекіїлеві, Бог обіцяв і пророкові Єремії – Єремії 1 розділ:
7 Господь же мені відказав: «Не кажи: «Я юнак», бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!»
9 І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!
10 Дивись, – Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!
10 І сказав Він до мене: «Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.
11 І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, – а вони чи послухаються, чи занехають».
Вигнанці – мається на увазі тих ізраїльтян, яких вавилонський цар наказав переселити з теренів Ізраїлю, – тобто, вигнані зі своєї землі. Вони стали вигнанцями через Боже покарання за невірність – тож, можливо, уже мали б бути сприйнятливими до Божих Слів. Тому Бог намагався достукатися до них та навернути до Себе.
- Відхід Божої Слави:
12 І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: «Благословенна слава Господня!» із свого місця,
13 і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!...
14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!
Як і для апостола Івана, Божі Слова принесли гіркоту пророкові – завдання і звістка були важкими.
- Бог настановляє Єзекіїля вартовим для Свого народу:
15 І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.
Цікаво, що саме сім днів – число Божої повноти (див. «Числа та народи»). Можливо, ці сім днів вказують на завершений час усвідомлення пророком свого завдання. А можливо і самої підготовки Богом Свого пророка до виконання Його завдання. А можливо – і перше, і друге. В будь-якому випадку, по тих семи днях Бог вважав Єзекіїля готовим для продовження розмови:
16 І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:
17 «Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, – і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.
18 Коли Я скажу безбожному: «Конче помреш», а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!
19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.
20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, – і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!
21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити – буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував».
Бог зробив Єзекіїля відповідальним за викриття провин народу – Закона ж Божого знати вони не бажали та не виконували, – тож звістку їм потрібно було доносити. Тому Єзекіїль мав сміливо вказувати на переступи людей, не боятися їх та не мовчати. Так само, як розповідає Біблія, свого часу чинив і пророк Ілля. Дещо схоже завдання мав священик Ісус з Захарія 3 розділ:
7 Так говорить Господь Саваот: «Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
В принципі, це ж мав би робити й символічний пророк Ілля, який має прийти в Останні Дні (див. «Ілля»).
Тож, виходить, що Єзекіїль мав таке ж завдання, що й Ілля чи згаданий вище священик Ісус – свого часу, а також, Божий пророк Останніх Днів в наш час – якого й символізує стародавній пророк Ілля.
Поки Єзекіїль був вдома серед інших вигнанців, по семи днях Бог в загальних рисах озвучив йому Своє задання, а для роз’яснення деталей чи, можливо, кращої підготовки знову покликав до долини – де говорив з ним перед тим:
- Друге з’явлення Бога у Своїй Славі:
22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: «Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою».
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє...
- Оніміння Єзекіїля:
24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: «Увійди, замкнися в середині свого дому!
Коли Бог говорив з Єзекіїлем у нього вдома, то просто було Слово Господнє до нього (16 вірш), а тут – ввійшов у нього Дух – що може вказувати на підготовку Єзекіїля до його місії.
25 А ти, сину людський, – ось дадуть на тебе шнури, і зв'яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них!
26 А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони – дім ворохобний.
В цих словах Бог говорить, що визначеного часу на певний період Єзекіїль заніміє. Судячи зі слів у 26 вірші, спочатку Єзекіїль остерігав ізраїльтян – можливо й не довго, – а потім мав замовкнути. Це оніміння, наприклад, згадується у віршах 33 розділу:
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
Як видно з цього вірша, після часу мовчання для Єзекіїля мав початися час говорити – про що й сказано в наступному вірші:
27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: «Так говорить Господь Бог». Хто хоче слухати – нехай слухає, а хто хоче занехати – нехай занехає, бо вони дім ворохобний!
Отож, Бог готував Єзекіїля до виконання Його завдання – розповідав та пояснював, що той має робити, і як на це реагуватимуть ізраїльтяни.
Як не дивно, та в Останні Дні ситуація кращою не буде – люди будуть такими ж, як і тогочасні ізраїльтяни – 2 Тимофія 3 розділ:
1 Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.
2 Будуть-бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,
3 нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,
4 зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, –
5 вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!
Отож, як свого часу Єзекіїль, так і в Останні Дні обраний Богом пророк проповідуватиме в такому ж несприятливому та ворожому середовищі. І в нього таке ж завдання, як в Єзекіїля – донести Божу звістку ворохобному народу – людству...