Єремії 18 розділ
Бог, як вмілий гончар, вформовує народи. Попередження невірного народу. Змова проти Єремії.
В домі гончаря
- Гончар – як прообраз Бога:
1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 «Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої».
3 І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.
4 І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.
5 І було мені слово Господнє, говорячи:
6 «Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!
Всі люди у Божих руках як глина – не лише Ізраїль – Римлян 9 розділ:
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
І хоча Бог, переважно, займався Своїм народом Ізраїлем, та дбає Він про всі народи – Дії Апостолів 14 розділ:
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші».
Отож, приймаючи рішення стосовно того чи іншого народу, Бог – діючи як вправний гончар, – міг змінювати це рішення – для формування бажаного результату:
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,
8 та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.
Яскравим прикладом готовності Бога прощати є історія, описана в книзі пророка Йони – де Бог мав намір зруйнувати поганську Ніневію за численні гріхи, – але коли народ цього міста розкаявся, Він відмінив покарання. Втім, бувало й навпаки:
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,
10 та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.
І справді, коли Ізраїль зіпсувався остаточно – відкинувши та вбивши посланого до них Ісуса Христа, – Бог почав формувати для Себе інший народ (див. «Обраний народ») – послідовників Ісуса Христа, – навіть попри те, що на початку мав намір саме Ізраїль зробити Своїм особливим народом. Втім, як і у випадку з Ніневією, приймаючи рішення покарати Свій невірний народ, Бог перед цим попереджав їх про кару:
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, – верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!
Як бачимо, Бог попереджає про наближення кари та, на прикладі 7-10 віршів, говорить, що готовий змінити Своє рішення – варто лише розкаятися та перестати грішити. Та юдеїв це не переконало:
- Юдеї відмовляються розкаятися:
12 Та вони відказали: «Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого».
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте-но ви між народами, – чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!
14 Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?
В Хоменка цей вірш звучить так:
14. Чи покидає сніг високу ливанську скелю? Чи висихають води по горах, які течуть холодні?
На високогір’ї сніг може ніколи не танути – тож холодні потоки з гір не пересихають. У незмінному Божому світі Ізраїль непостійний – і зраджує свого Бога. Причину цього Бог вказав в попередньому – 17 розділі:
9 Людське серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?
Як і всі люди, Ізраїль – навіть попри даний їм Богом Закон, – був схильний до гріха. Та Бог не переставав їх застерігати про наслідки цього:
15 Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,
16 щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю...
17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!»
Через відверту впертість та небажання виконувати Божі Заповіді, ізраїльтяни самі на себе накликали покарання. І Бог, як і попереджав в попередніх пророцтвах, у час лихі їм не допоможе – відвернеться від них.
Як і стародавній Ізраїль, сучасний Свій невірний народ – християнський світ, – Бог також може відкинути – та, як вправний гончар, сформувати Собі новий народ – який, як говорить Біблія, цього разу Він ретельно перебере та очистить (див. «Трясіння землі»). І тут цікавою є згадка у 17 вірші про вітер зо сходу, – адже саме Росія – північна країна зі сходу, – знищить сучасну християнську Європу, та й увесь так званий Захід загалом…
Як розуміємо, звістка, яку доносив Єремія, про наближення кари та заклик розкаятися, впертим та грішним юдеям не подобалася – тож вони хотіли його усунути:
- Змова проти Єремії:
18 І сказали вони: «Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!»
В Хоменка цей вірш звучить так:
18. Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Нумо лишень, побиймо його власною його мовою, присікаймося до кожного його слова!»
Вочевидь, це улюблена тактика злочинних юдеїв – використати слова Божого слуги щоб обмовити його та засудити – так юдейські провідники вчинили і з Ісусом Христом.
І хоч змова була таємною, та про неї, звісно ж, знав Бог – і попередив про це Свого пророка, – що й обурило Єремію:
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!
20 Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!
Як ми могли читати в попередніх розділах, Єремія неодноразово просив Бога за цей невірний народ. А вони хотіли заподіяти йому зло – хитрістю засудити до страти (23 вірш). Тож Єремія звернувся по захист до Бога:
21 Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!
22 Нехай чується крик з їхніх домів, – бо орду Ти зненацька спровадиш на них, – бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, – не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, – зроби поміж ними оце під час гніву Свого!
Можливо, на перший погляд може здатися, що Єремія злостивий та бажає своїм противникам жорстокої участі. Та насправді, він всього лиш закликав Бога вчинити так, як Той і попереджав – зіслати на невірний народ всі озвучені тут біди. Тобто, Єремія більше не просив про милосердя для невірного народу, а закликав Бога діяти згідно Його наміру.
Так як Єремія, як ми вже вказали під час нашого розгляду його книги, може символізувати одного з двох Божих пророків часу Кінця, – то на думку приходять слова з Об’явлення 11 розділ:
5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, – і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, – той отак мусить бути забитий.
Як бачимо, виступ проти цих двох Божих пророків також матиме жахливі наслідки для нападників – що підтверджує, що Єремія таки може символізувати одного з цих двох пророків…