Частина п’ята
Гріх, написаний на серці
Єремії 14 розділ
Кара за провини – посуха, голод та війна. Єремія благає Бога за народ.
Прохання Єремії
- Пророцтво про посуху:
1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.
2 «Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3 А вельможі її своїх слуг посилають по воду, – вони йдуть до криниці – й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
4 Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
5 Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави...
6 Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави...
Звісно ж, в ті давні часи така сильна посуха бути могла, – і це могло бути Божим покаранням. Та схоже, що мова тут може бути про дещо інший вид посухи – Амоса 8 розділ:
11 Ось дні настають, – говорить Господь Бог, – і голод пошлю Я на землю, – не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!
12 І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, – та не знайдуть його!
13 Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці,
14 що клянуться гріхом самарійським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер-Шеви! Та вони всі попадають, і більше не встануть...
Покинувши Бога, юдейський народ та їхні старійшини залишилися без Його надійного керівництва – і Бог, як ми побачимо далі, взагалі не хотів їм допомагати. І що важливо, така ж ситуація відбуватиметься і в час Кінця – наш час, – якого й стосуються наведені слова з Амоса 8 розділ, – покинувши Бога, сучасний християнський світ залишився без Божого керівництва…
Почувши такі слова, Єремія просить Бога про милість для народу:
- Прохання Єремії:
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
В перекладі Хоменка цей вірш звучить так:
7. Хоч наші беззаконства й проти нас свідкують, та ти, о Господи, вчини з нами імени твого ради; відступства бо наші превеликі, ми согрішили перед тобою.
Єремія визнає численні провини народу та просить в Бога милосердя – апелюючи до Нього тим, що це Його народ і Його Край:
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, – нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, – не залишай нас!
Так, Ізраїль був обраним Божим народом – тож належав Богові. Але після того, як вони втратили цей особливий статус (див. «Обраний народ»), Бог обрав Собі започаткований Ісусом Христом новий народ зі всіх народів – який з часом трансформувався в християнський світ. І він також належить Богові, – як і вся земля – Вихід 19 розділ:
5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!
Та через численні переступи – що стародавніх невірних ізраїльтян, що сучасного невірного християнського світу, – Бог милосердя до них не матиме:
- Божа відповідь Єремії:
10 Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому-то не має Господь уподобання в них, – Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!
11 І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:
12 Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, – бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!»...
Це не вперше Єремія просить за невірний народ – і Бог каже йому не просити – Єремії 7 розділ:
16 А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, – бо не вислухаю Я тебе!
Попри Божу заборону Єремія насмілюється просити за невірний народ – бо вважає, що того вводять в оману:
- Неправдиві пророки:
13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: «Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий-бо мир в цьому місці вам дам!»
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: «Меч та голод не буде в цім Краї»: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
Дещо схоже говорив Ісус Христос в Матвія 18 розділ:
7 Від спокус горе світові, – бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
Отож, ці неправдиві пророки вводили народ в оману – через що їх чекало горе. Але їхні фальшиві пророцтва не відміняють потребу слухатись Бога та виконувати Його Заповіді – тож і народ, що слухає таких пророків, також буде покарано:
16 А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, – вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!
Схоже пророцтво є в Єзекіїля 24:15-27, де він також описує час, коли загиблих в Юдеї не буде кому поховати. Саме це й передбачено в численних Біблійних пророцтвах стосовно країн Заходу – а саме стосовно країн Європи.
Тож так і в наш час – численні аналітики (пророки) сучасного Західного світу довгий час стверджували, що світові ніщо не загрожує. Але сьогодення показує, що світ вже на порозі тотальної світової війни – тож миру не буде, – а буде покарання за порушення Божих принципів:
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
18 Якщо вийду на поле – ось побиті мечем, й якщо вийду до міста – ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...
Якщо вже навіть пророк та священик – ті, які в першу чергу б мали мати Боже керівництво, – шмигляють розгублено, то про решту народу нема що говорити…
- Єремія ще раз просить Бога за свій народ:
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас – і немає нам ліку? Ми чекаємо миру – й немає добра, і часу вздоровлення – та ось тільки жах!...
Згадка про очікування миру наводить на думку слова апостола Павла в 1 Солунян 5 розділ:
2 бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі.
3 Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, – і вони не втечуть!
Схожість цих пророцтв вказує, що вони про одне й те ж – про День Господній, – про наш час…
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили, –
21 та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти – Господь Бог наш? Тому-то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!
Схоже, що цими словами Єремія просить за тих, хто в Останні Дні – що тодішньої Юдеї, що теперішнього світу, – захоче бути з Богом – хто розкається в своїх провинах та долучиться до зібраного Ним нового народу…