Частина Шоста
Пророцтва на провідників народу
Єремії 20 розділ
Ув’язнення Єремії та його пророцтво кривдникові. Розпач Єремії через утиски його ворогами.
Ув’язнення Єремії
- Ув’язнення Єремії:
1 І почув Пашхур, – Іммерів син, священик, що був старшим наглядачем, начальник Господнього дому, – Єремію, що пророкував ці слова.
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язницю, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі...
Як ми читали в 1 розділі, Єремія також був священиком. А Пашхур, будучи старшим наглядачем в Господньому домі, можливо був старшим від Єремії по рангу. І на диво, йому не подобалися слова Божого осуду – та Бог не залишив цього без відповіді:
- Пророцтво Єремії на кривдника:
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язниці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я тобі, а тільки Маґор-Міссавів.
*Пашхур – означає «визволитель» (за іншою версією «син (єгипетського бога) Хора» – втім, перший варіант більше підходить по контексту), а Маґор-Міссавів – «жах навколо».
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток, і всю коштовність його, та всі скарби юдських царів, – усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону...
6 А ти, Пашхуре, та всі мешканці дому твого підете до полону. І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.
6 вірш пояснює ту неприязнь Пашхура до слів Єремії – тут, вочевидь, був, так би мовити, конфлікт інтересів – пророцтва Єремії різко контрастували з пророцтвами Пашхура, – який говорив народу те, що ті хотіли чути. Варто визнати, що грішним людям завжди не приємно чути осуд їхніх неправильних вчинків – їм більше подобаються слова схвалення та добрі новини – 2 Тимофія 4 розділ:
3 Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
Тож виголошення Єремією Божих пророцтв створювало йому чималі проблеми:
- Труднощі служіння:
7 Намовляв мене, Господи, – і був я намовлений, Ти взяв міцно мене – й переміг! Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене...
8 Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: «Ґвалт!» та «Грабіж!» і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище...
Слова Божого осуду обіцяли лише насильство та грабіж невірному народові. Та замість того, щоб розкаятися та змінитися, юдеї – звісно, поки ті слова ще не збулися, – насміхалися та зневажали Божого пророка. І це, зрозуміло, гнітило його:
9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, – і я змучивсь тримати його й більш не можу!
Ці слова вказують на внутрішню боротьбу Єремії між своїм страхом перед людьми та бажанням виконувати Божу волю. Зі схожими труднощами зустрічаються всі Божі слуги – як, наприклад, апостол Павло – Римлян 7 розділ:
18 Знаю-бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
19 Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, – що зло лежить у мені.
22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,
23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому-то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом – закону гріховному...
Тож Єремія, бачачи наближення біди, всіма силами намагався застерегти своїх співвітчизників – за яких він, як ми могли читати на сторінках його книги, не раз просив Бога про милість. Та грішний народ цього не розумів:
10 Бо чув я обмову численних, – ось острах навколо: Розкажіть, – донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже: «Може буде обманений – і переможемо його, і помстимося над ним!»
- Віра Єремії в Божий захист:
11 Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, – вічний сором їм буде, який не забудеться!
12 А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!
13 Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв!
Схожі звістка та відношення мабуть будуть й у двох Божих пророків з Об’явлення 11 розділ:
3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
4 Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.
5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, – і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, – той отак мусить бути забитий.
------------------------------
7 А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, – і вона їх переможе та їх повбиває.
-----------------------------
10 А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі.
Схожості розглядуваних слів пророка Єремії та наведеного пророцтва з книги Об’явлення вказують, що стосовно нашого часу Єремія може символізувати Божого пророка Останніх Днів – який буде одним з тих двох пророків. Втім, Єремія розумів, що Божий захист не звільняє від труднощів:
- Розпач Єремії:
14 Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!
15 Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: «Народилось тобі дитя-хлопець», а тим справді потішив його!
16 І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня,
17 за те, що в утробі мене не забив, – і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!...
18 Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?...
Та попри такий розпач, Єремія продовжував своє служіння Богові…