Єремії 3 розділ
Невірність Ізраїля та Юди. Бог закликає Ізраїль розкаятися та повернутися до Нього. Поверніться з північного краю – пророцтво про Останні Дні.
Дві невірні сестри
- Юдея, як невірна жінка:
1 І було мені слово Господнє, говорячи: «Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, – чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, – де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, – і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором...
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: «Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!
5 Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме?» Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш»...
Звертатися по допомогу до Бога марно, поки не зміниш стиль життя – поки не перестанеш грішити. А юдеї саме це й робили…
- Дві невірні сестри – Ізраїль та Юдея:
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: «Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, – і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...
Мабуть, тут варто пригадати історичний контекст тогочасних подій. Ще задовго до часів Єремії Ізраїль розділився на два царства – Ізраїльське та Юдейське. Після цього мешканці Ізраїльського царства майже не ходили поклонятися Богові в Єрусалим (місто було на теренах Юдеї) – обране Богом місце поклоніння, – а поклонялися фальшивим богам на теренах Ізраїльського царства. А в час проповідування Єремії Ізраїльське царство взагалі припинило своє існування – так як Асирійський цар Салманасар переселив народ того царства поміж інші народи – де ті й розпорошились, – що, вочевидь, і мається на увазі під згаданим у 8 вірші розводовим листом. А мешканці Юдейського царства – хоч і мали Богом схвалений свого часу храм в Єрусалимі, – та все ж доволі часто також служили фальшивим богам навколишніх народів – за прикладом народу Ізраїльського царства:
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
*Мається на увазі, зраджувала з богами, зробленими з каміння та дерева – фальшивими богами…
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь»...
Як показує Біблійна історія, після розділення Ізраїлю юдеї зрідка наверталися до свого Бога та відновлювали чисте поклоніння – і то ненадовго. Тож переважну більшість часу вони служили фальшивим богам – мабуть саме це й мається на увазі, коли Бог говорить, що дочка Юди тільки вдавала, що вона з Ним. Таким чином, через таке лицемірство Бог визнав її більш винною:
11 І промовив до мене Господь: «Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
Так як з часу розділення мешканці Ізраїльського царства перестали ходити до храму в Єрусалимі – де мали б навчати Божі священики, – то вони мали значно менше Божого керівництва. Вочевидь, тому – саме через незнання, – Ізраїльське царство було більш справедливим від Юди. Тим паче, що мешканці Юдеї бачили покарання Ізраїлю – втрату Божого схвалення та підтримки, і, як наслідок, розпорошення між народами, – та вони не побоялися. Тут доречними є слова Ісуса Христа з Луки 12 розділ:
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
Тобто, Юдея мала більше можливостей правильних стосунків з Богом – тому й була більше винною за свій непослух…
- Вернися, відступна дочко Ізраїлева:
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, – говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.
Вавилонський цар Навуходоносор справді напав з півночі – так як був правителем північного краю по відношенню до Ізраїля. І саме до Вавилону біли вигнані юдеї в рабство. А так як народ Ізраїлевого царства вже було розпорошено, і не виключено, що й на теренах Вавилону – то звернення тут до дочки Ізраїлевої стосується всього ізраїльського народу. Цей заклик співзвучний з Божим закликом, записаним в Захарія 2 розділ:
10 «Горе, горе, – втікайте з північного краю, – говорить Господь, – бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.
11 Горе, – втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!
Тут Захарій також говорить про повернення з півночі – з північного краю, від дочки Вавилону.
Між проповідуванням Єремії та Захарія є чимала часова різниця – Єремія пророкував в час ПОЧАТКУ вигнання юдеїв до Вавилону, а Захарій – в час їхнього ПОВЕРНЕННЯ з Вавилонського полону, – близько 100 років після Єремії.
Що в часи початку Божої кари на невірний народ – Вавилонського полону, – що по закінченню цієї кари – Бог закликає Свій народ покаятися та повернутися до Нього, в Сіон, – так називали храмову гору в Єрусалимі, а потім і сам Єрусалим – тобто, Боже місто. Але для повернення потрібно визнати свої провини:
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
Таки-так – з Вавилону на батьківщину повернулися не всі, – значна частина померли на чужині, чимало асимілювалися з навколишніми народами. Лише мала частка ізраїльтян, попри труднощі, описані в книгах Ездри та Неемії, наважились повернутися. Втім, тим хто повернеться, Бог обіцяв підтримку та благословення:
- Благословення для розкаяних:
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.
В час, коли юдеї поверталися на батьківщину з Вавилонського полону, у них справді були проваджені Богом пастирі – про яких згадується, наприклад, в Захарія 3 та 4 розділи, – священик Ісус та намісник Зоровавель. Втім, це останні схвалені Богом провідники Божого народу, описані в книгах Старого Заповіту. З тих часів юдеї НЕ розмножились та описаних в наступних віршах благословень НЕ отримали:
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, – говорить Господь, – не скажуть уже: «ковчег заповіту Господнього», і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений...
Раз ці пророцтва ще не збулися, то так як Біблійні пророцтва НЕ можуть НЕ збутися, вочевидь, описані тут благословення ще попереду – Божий народ ще отримає вмілих та розумних пастирів та розмножиться. Тільки от ізраїльтяни по крові Божим народом вже не є (див. «Обраний народ») – ним є започаткований Ісусом Христом народ зі всіх народів – Дії Апостолів 10 розділ:
34 А Петро відкрив уста свої та й промовив: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя»,
35 але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.
Тому-то й у розглядуваному 16 вірші згадується про ковчег заповіту Господнього – потреби в якому вже не буде. Справа в тому, що ковчег заповіту був нагадуванням про Божі Обітниці давнини та зберігав у собі символи Божої опіки над Ізраїлем – через Ісуса Христа, Який про Себе сказав наступне – Івана 5 розділ:
39 Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!
Саме Ісус Христос є Виконавцем старого заповіту (Мойсеєвого Закону) – Матвія 5 розділ:
17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати.
З Ісусом Христом – Засновником Нового Заповіту, – потреба в ковчезі (старого) заповіту відпала, – тому що Ісус Христос, будучи Виконавцем Закону (за старим заповітом), Є Засновником та Виконавцем Нового Заповіту. Разом зі зникненням потреби в ковчезі заповіту, зміниться й Єрусалим:
17 Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого...
Описаний тут Єрусалим абсолютно не схожий на відомий нам Єрусалим часів Ісуса Христа чи на теренах сучасного Ізраїлю. Скоріше він нагадує Небесний Єрусалим, описаний в 21 розділі книги Об’явлення – під керівництвом якого зберуться всі побожні люди зі всіх народів:
18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав.
Отож, розглядуване пророцтво Єремії стосуються часу Кінця, в який нам з вами випало жити. Саме в Останні Дні, як і вказується в 12 вірші, Божий народ вийде з північного краю – з сучасного аналогу стародавнього Вавилону, який в книзі Об’явлення названо Вавилоном великим (див. “Вавилон”) – Об’явлення 18 розділ:
4 І почув я інший голос із неба, який говорив: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.
5 Гріхи-бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його.
Ну а краєм спадку батькам Божого народу – куди Бог впровадить Свій народ, – поза сумнівом є Боже Царство:
19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: «Мій Отче», і не відвернетеся ви від Мене.
Саме в Божому Царстві – пожаданому краю, найкращій спадщині народів, – побожні люди не відвертатимуться від Бога. Та перед цим Він закликає всіх визнати свої переступи та розкаятися:
- Розкаяння Божого народу:
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони-бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого:
22 «Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую!» «Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш!
23 Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, – справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!»...
Лише визнавши свій гріховний стан люди зможуть скористатися з Божої Милості через Викупну Жертву Ісуса Христа – та отримати у спадок Обіцяний Край – 36 Псалом:
10 А ще трохи – й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його – і не буде його,
11 а покірні вспадкують землю, – і зарозкошують миром великим!
Як і значна частина інших пророцтв Єремії, це пророцтво також стосуються нашого часу – часу Кінця…