Марка 14 розділ
Намащення Ісуса миром, Таємна Вечеря, молитва Христа в Гефсиманському саду, схоплення Ісуса та суд над Ним, Петро тричі зрікається Христа.
Від Вечері до суду
- Юдейські старійшини вирішують вбити Ісуса:
1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
2 Вони говорили: «Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась».
Юдейські старійшини виявили свою цинічність – Ісусові повірити не хотіли, але й народу боялися – бо все ж визнавали, що Той чинив чуда та був незвичайною людиною.
- Намащення Ісуса миром:
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4 А дехто обурювались між собою й казали: «Нащо таке марнотратство на миро?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати». І нарікали на неї.
*1 динарій – денний заробіток найманого працівника.
Про цей випадок більше пояснюється в Івана 12 розділ:
2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 А Марія взяла літру мира, – з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
5 «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?»
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, – і крав те, що вкидали.
Як можна зробити висновок з опису цієї події в Євангеліє від Івана, Марія зробила це з вдячності за те, що Ісус воскресив її брата Лазаря. А обурення висловлював зрадник Юда Іскаріотський – який крав гроші зі скриньки на пожертви.
6 Ісус же сказав: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
7 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, – Мене ж не постійно ви маєте.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...
9 Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, – на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!»
На відміну від багатьох юдеїв тих часів, Ісус Христос добре поводився з жінками, та й взагалі розумів спонуки людей – тому й оцінив цей щедрий жесті Марії.
- Юдина зрада:
10 Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.
Що ж, грошолюбство Юди зробило свою справу, ввівши його у ще більший гріх…
- Таємна Вечеря:
12 А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: «Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?»
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: «Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, – то йдіть за ним.
14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: «Учитель питає: «Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?»
15 І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас».
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, – і зачали вони пасху готувати.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: «Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, «який споживає зо Мною», видасть Мене»...
Це було передбачено в 41 Псалмі:
10 Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!
19 Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?
20 А Він їм сказав: «Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!»...
Обираючи Юду Іскаріотського апостолом, Ісус знав, що той зрадить Його, і що Юда через це може загинути – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Та Ісус навмисно його обрав – щоб збулося Писання. Та це не означає, що Ісус сприяв зраді – Він навчав Юду разом з іншими учнями, неодноразово говорив про те, що юдейські старійшини хочуть Його вбити. Навіть тут Він відкрито сказав, що серед Його учнів є зрадник – і дав пряме застереження наслідків зради. Та жага до грошей засліпила Юду…
У Євангеліє від Івана 13 розділ вказується, що до часу споживання хліба й вина – як символів Тіла та Крові Христа, – Юда Іскаріотський вийшов та пішов до священиків. Тобто, під час укладання Нового Заповіту Юда присутнім не був.
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє!»
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, – і пили з неї всі.
24 І промовив до них: «Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
Споживання хліба та вина в якості Тіла та Крові Христа цікаво пояснив апостол Павло в 1 Коринтян 10 розділ:
16 Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
17 Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
Тобто, той, хто споживає такі хліб та вино, таким чином показує, що хоче стати частиною Христового Тіла та очищається Його Кров’ю – що є Його Вченням, – від гріха, – стає одним Тілом та Духом із Ним (див. «Тіло та Кров Христа»).
25 Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!»
Після Свого Воскресіння Ісус Христос став Духовною Особою – тож малоймовірно, щоб в духовному світі Він пив реальне вино. Тож що Він мав на увазі цими словами? Як ми розуміємо, вживання вина асоціюється з приємними проведенням часу з друзями. А після Свого Воскресіння Ісус Христос «сів по Божій Правиці» й чекав – 109 (110) Псалом:
1 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!»
2 Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, – пануй Ти поміж ворогами Своїми!
Саме в час Господнього Дня – наш час, – вороги Ісуса Христа будуть скинуті на землю – на підніжок Господніх ніг. І лише після цього Він почне панувати поміж ворогами Своїми. Тобто, від часу Свого Воскресіння Ісус Христос не мав можливості спілкуватися зі Своїми апостолами та рештою учнів. Проте, саме в час Господнього Дня Божі обранці – так звані брати Христа (див. «Брати Христові»), – приєднаються до Ісуса Христа в небесній сфері – де, вочевидь, з настанням Божого Царства матимуть можливість спілкуватися з Христом.
- Учні наостанку спокусяться:
26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27 Промовляє тоді їм Ісус: «Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: «Уражу пастиря, – і розпорошаться вівці!»
Це пророцтво сказано в Захарія 13 розділ:
7 О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку.
Цікаво, що в пророцтві Захарія згадується про малих – про яких часто говорив Ісус Христос, – наприклад, в притчі про овець та козлів (див. Матвія 25:31-46). І, як ми знаємо, малими Ісус називає Божих обранців, або ще їх названо святими Всевишнього та братами Христа (див. «Брати Христові»). Саме проти них в Останні Дні виступить звірина, яка символізує сучасну Росію (див. «Звірина») – Об’явлення 13 розділ:
7 І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.
Отож, основна частина озвученого Христом пророцтва Захарія відбудеться в Останні Дні. Та все ж спочатку воно збулося в першому столітті на учнях Христа.
28 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї».
Цікаво, що навіть в той час учні Христа не розуміли, про що ВІн їм говорить…
29 І відізвався до Нього Петро: «Хоч спокусяться й усі, – та не я!»
30 Ісус же йому відказав: «Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, – відречешся ти тричі від Мене!»
31 А він ще сильніш запевняв: «Коли б мені й умерти з Тобою, – я не відречуся Тебе!» Так же само сказали й усі...
Самовпевненість не добра риса – про що також попереджав апостол Павло – 1 Коринтян 10 розділ:
12 Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Втім, як вказується в Євангеліє від Луки, хоча Ісус завчасно попередив Петра про це відречення, Він ще до цього попередження сказав про Своє прощення йому цього – Луки 22 розділ:
31 І промовив Господь: «Симоне, Симоне, – ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!»
33 А той відказав Йому: «Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!»
34 Він же прорік: «Говорю тобі, Петре, – півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене»...
Як цікаво – прощення ще до відречення, – якось дивно, справді по-Божому…
- Ревна молитва:
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: «Посидьте ви тут, поки Я помолюся».
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...
34 І сказав Він до них: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!»
Хоча Ісус і мав намір звернутися до Бога-Отця та просити про підтримку Його, та Він, вочевидь, шукав ще й підтримки у Своїх учнів – які через нерозуміння ситуації допомогти Йому не могли. Це ще раз показує, наскільки стривоженим був Ісус Христос…
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36 І благав Він: «Авва-Отче, – Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, – не чого хочу Я, але чого Ти»...
Попри Свою тривогу, Христос розумів необхідність того, що Йому доведеться пережити – Івана 12 розділ:
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...
Смирення Христа щодо Божої Волі є чудовим прикладом для всіх Його послідовників…
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: «Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, – бадьорий-бо дух, але немічне тіло!»
39 І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: «Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, – надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...
42 Уставайте, ходім, – ось наблизивсь Мій зрадник»...
Знаючи, що наближаються Його вороги і які страждання чекають Його попереду, Ісус був сповнений рішучості слідувати Божому наміру.
- Схоплення Ісуса:
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: «Кого я поцілую, то Він, – беріть Його, і обережно ведіть».
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: «Учителю!» І поцілував Його...
46 Вони ж руки свої наклали на Нього, – і схопили Його.
47 А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, – і відтяв йому вухо.
Тим, що рубонув раба первосвященика, був апостол Петро – Івана 18 розділ:
10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, – і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
В Євангеліє від Луки 22:51 згадується, що, попри таку ворожу ситуацію, Ісус зцілив пораненого раба. Проте, це чудо не зупинило тих, хто прийшов схопити Христа, – хоча вони й розуміли, що чинили неправильно – адже діяли потай, не прилюдно, під прикриттям ночі. І на це Ісус Христос звернув їхню увагу:
48 А Ісус їм промовив у відповідь: «Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, – і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання».
50 Тоді всі полишили Його й повтікали...
51 Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.
52 Але він, покривало покинувши, утік нагий.
- Нічний суд у первосвященика:
53 А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, – і не знаходили.
56 Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.
57 Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:
58 «Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, – і за три дні збудую інший, нерукотворний».
59 Але й так не було їхнє свідчення згідне.
Дивує, що знаходилось чимало таких, хто легко лжесвідчив проти Христа – зовсім не боячись Бога, порушуючи Його Заповіді.
60 Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: «Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?»
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: «Чи Христос Ти, Син Благословенного?»
62 А Ісус відказав: «Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!»
Враховуючи труднощі первосвящеників зі свідками – щоб засудити Ісуса, – ми бачимо, що Христос, фактично, Сам посприяв їм – давши ствердну відповідь, яку вони й чекали. Тобто, Він свідомо йшов на те, що мало статися.
А первосвященики, хоч і розуміли, що Ісус може бути Месією – свідченням чого були Його численні чуда, – та не побоялися Його засудити.
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: «На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?» Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...
Виступаючи проти Бога, первосвященик і далі порушував Божі накази – адже Мойсеєвий Закон забороняв первосвященику розривати на собі одежу – Левит 21 розділ:
10 А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере,
Тож той первосвященик – що так, що так, – згрішив перед Богом, і втратив честь бути Його первосвящеником.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: «Пророкуй!» Служба теж Його била по щоках...
Таким чином вони сповнили пророцтво в Ісаї 50 розділ:
6 Підставив Я спину Свою тим, хто б'є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.
Цікаво, чи самі юдеї бачили, що своїми діями вони сповнюють Божі пророцтва?..
- Петро зрікається Христа:
66 А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: «І ти був із Ісусом Назарянином!»
68 Він же відрікся, говорячи: «Не відаю, і не розумію, що кажеш»... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: «Цей із них!»
70 І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: «Поправді, ти з них, – бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама».
71 А він став клястись та божитись: «Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!»
72 І заспівав півень хвилі тієї по-друге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: «Перше ніж заспіває півень двічі, – відречешся ти тричі від Мене». І кинувся він, та й плакати став...
Страх – огидна річ, бо придушує сумління та спонукує людей чинити неправильно. Та Петрове сумління доволі швидко вирвалося – спонукало втекти від небезпеки і дало про себе знати. Тож Ісус не дарма пробачив Петра ще до цього відречення – це була короткочасна слабкість, а Петро справді любив Христа і був Йому вірний. Проте, як розповідає історія, за цю короткочасну слабкість сумління мучило Петра до кінця його життя – що навіть коли його схопили та наказали розіп’яти як Христа, – він просив, щоб його розіп’яли догори ногами – бо вважав себе негідним вмерти як Христос…