Марка 15 розділ
Суд над Ісусом в Понтія Пилата, знущання над Ісусом та Його розп’яття. Ісусова смерть та похорон.
Страждання та смерть Царя
- Суд у Понтія Пилата:
1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
Хоча за Мойсеєвим Законом юдеї самі могли вкаменувати Ісуса – за Його, як вони казали, богозневагу, – та вони розуміли, що чинять неправильно. Тому й вирішили вбити Його руками римлян – поган, – на сповнення слів Ісуса Христа в Марка 10 розділ:
33 «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, – але третього дня Він воскресне!»
Та от звинувачення юдеїв виглядали непереконливо навіть для римлян:
2 А Пилат запитався Його: «Чи Ти Цар Юдейський?» А Він йому в відповідь каже: «Сам ти кажеш»...
В тогочасній мові вислів «сам ти кажеш» є ствердною відповіддю. Тобто, Ісус не заперечував, що Він – Цар Юдейський. От лише, Понтій Пилат, юдеї та Ісус вкладали в це поняття різне значення – адже для Пилата Ісус виглядав, мабуть, людиною несповна розуму, для юдейських старійшин – претендентом на їх владу над народом, а Сам Ісус мав на увазі, що Він і справді буде Царем – і не лише юдеїв, а й всього світу…
3 А первосвященики міцно Його винуватили.
4 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: «Ти нічого не відповідаєш? Дивись, – як багато проти Тебе свідкують!»
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Загалом, змісту відповідати в Ісуса не було – Він й так знав результат всього цього судилища…
6 На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.
7 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: «Хочете, – відпущу вам Царя Юдейського?»
10 Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
Пилат не бачив вагомої провини Ісуса Христа та знав про підступ первосвящеників – і сподівався на милосердя та любов до Ісуса простого народу. Та первосвященики, вочевидь, до цього були готові:
11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: «А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?»
13 Вони ж стали кричати знов: «Розіпни Його!»
14 Пилат же сказав їм: «Яке ж зло вчинив Він?» А вони ще сильніше кричали: «Розіпни Його!»...
15 Пилат же хотів догодити народові, – і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.
Що ж, хоч руки були римлян, та розіп’яли Христа юдейські старійшини…
- Знущання над Ісусом:
16 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
18 І вітати Його зачали: «Радій, Царю Юдейський!»
19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...
Наскільки все це символічно – адже для Ісуса Христа Його Царювання й справді далося страшними муками та приниженням від грішних людей!..
20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.
- Розп’яття Христа:
21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Цілком можливо, що ця історія з хрестом має певне символічне значення – сторонній, грішний та недосконалий чоловік допоміг нести хреста Божому Синові – знаряддя Його страждань та вбивства, і, окрім цього, Викупу людства від гріха та смерті. Можливо, це символізує те, до чого пізніше закликав християн апостол Павло в Галатів 6 розділ:
2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Тобто, допомагати один одному зносити труднощі – що випадають на нашу долю у цьому світі сатани. А можливо, тут більш глибока суть: Ісуса на страту вели два типи людей – ті, хто бажав Йому смерті, і ті, хто Йому співчував, і, нехай навіть нехотячи, полегшував Його страждання – приймаючи частку страждань разом із Ним – Івана 16 розділ:
33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!»
Загалом, всі, хто «йтиме» разом з Христом, отримають частку Його страждань – але разом з цим, і «полегшать» Його страждання – принаймні, вони будуть не марними…
22 І Його привели на місце Голгофу, що значить «Череповище».
23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
Вино, змішане з миррою, притуплювало біль, але й затьмарювало свідомість. Тож, поки все не здійснилось, Ісус не хотів втрачати контроль над Собою.
24 І Його розп'яли, і «поділили одежу Його, кинувши жереб про неї», хто що візьме.
Так сповнилось пророцтво з 21(22) Псалма:
19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
25 Була ж третя година, як Його розп'яли.
26 І був написаний напис провини Його: «Цар Юдейський».
Як подають інші Євангеліє, такий напис наказав прикріпити Понтій Пилат – ймовірно, з ціллю насмішки над юдейськими старійшинами за таке безглузде, на його думку, засудження. Проте, напис відповідав дійсності – Ісус таки Цар…
27 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, – одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28 І збулося Писання, що каже: «До злочинців Його зараховано!»
Це пророцтво записане в Ісаї 53 розділ:
12 Тому-то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!
29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, «головами своїми хитали» й казали: «Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, –
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!»
31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: «Він інших спасав, – а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, – нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували». Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...
Поза сумнівом, за всіма цими подіями стояв диявол, який дуже хотів зламати Ісуса Христа – Івана 14 розділ:
30 Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
Тож всі ці насмішники, самі цього не відаючи, були знаряддям в руках диявола.
- Смерть Христа:
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: «Елої, Елої, – лама савахтані», що в перекладі значить: «Боже Мій, Боже Мій, – нащо Мене Ти покинув?»
Всевишній Бог – Джерело Енергії, яка асоціюється зі Світлом. Тож після глузувань, опинившись у гнітючій темряві, Ісус справді відчув Себе полишеним – тиск диявола був шаленим.
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: «Ось Він кличе Іллю!»
36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: «Чекайте, побачим, – чи прийде Ілля Його зняти!»
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, – і духа віддав!...
38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, – від верху аж додолу.
В старозавітні часи Божий храм був поділений на дві частини – одна скинія була регулярно відвідувана і там проводилося служіння. А друга скинія була відділена від першої завісою, і називалася Святеє Святих. Лише раз в рік первосвященик мав право туди зайти та принести жертву. Значення всього цього добре пояснив апостол Павло в Євреям 9 розділ:
6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
---------------------------
11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
----------------------------
24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
Отож, роздертя завіси у храмі в час смерті Христа вказує на те, що рукотворний храм втратив своє значення, що Ісус Христос представив цінність Своєї Жертви Богові, і, разом з цим, відкрив доступ до служіння у небесному храмі Божим обранцям – так званим братам Христа (див. «Брати Христові») – Євреїв 10 розділ:
19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
Отже, роздертя завіси – це смерть людського Тіла Ісуса Христа…
39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: «Чоловік Цей був справді Син Божий!»
40 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
Ісус не раз попереджав Своїх учнів про те, що Його чекає – та вони не дуже розуміли, про що Він їм говорить. Тож для них це було несподівано та дуже важко…
- Поховання Ісуса Христа:
42 А коли настав вечір, – через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, –
43 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, – і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.
Ісуса Христа розіп’яли о 3 годині (25 вірш), а помер Він після 9 години (34 вірш) – тобто, страждання на хресті тривали більше шести годин, – останні три з яких в гнітючій темряві…
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.
Йосип не був бідним – тож, поховавши Ісуса Христа, він сповнив ще одне пророцтво, записане в Ісаї 53 розділ:
9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...
За Свого життя на землі Ісус часто сприяв сповненню пророцтв, та на ці останні Він аж ніяк не міг впливати…