Марка 6 розділ
Ісуса холодно приймають на батьківщині. Ісус посилає дванадцятьох апостолів проповідувати. Смерть Івана Христителя. Чудо нагодування більше п’яти тисяч чоловік. Ісус йде по морю.
Ісус йде по морю
- Холодний прийом в Назареті:
1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
*Як пояснює перекладач, тут мова про Назарет – де виростав Ісус Христос.
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: «Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами?» І вони спокушалися Ним...
З 3-го вірша можемо зрозуміти, що Марія (мати Ісуса Христа) після народження Ісуса мала ще дітей.
Неприйняття жителями Назарету Ісуса Христа Пророком – ще й Таким Великим, – можна пояснити тим, що вони знали Ісуса як Одного з них – Який ріс з ними та на їхніх очах, і нічим, на їхню думку, особливим не вирізнявся. Тож це була звичайна заздрість – тому вони й не бажали вірити, що Він більший за них. Ісус чудово розумів природу цього:
4 А Ісус їм сказав: «Пророка нема без пошани, – хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм».
5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.
Цікаве зауваження: Він тут учинити не міг чуда жадного. Чому не міг? Безперечно – Сила Святого Духа та Самого Бога від віри людей не залежить. А от в середовищі людей – де, можна впевнено сказати, існує певна енергетика, – ця енергетика може підсилювати чи послаблювати дію Святого Духа. Вочевидь, саме тому Ісус і не намагався докладати додаткових зусиль, щоб чинити в такому невіруючому середовищі чуда, – тим паче, що саме цим вони й спокушалися. Попри це, хоча Він розумів причину невірства жителів Назарету, та Він також знав, Ким Він Є і якою Силою володіє – і що Він може дати людям… Тому їхній скептицизм та невіра й дивували Його:
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
- Дванадцять проповідників:
7 І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
9 а ходити в сандалях, «і двох убрань не носити».
Вочевидь, в той час світ (диявол) ще не був так агресивно налаштований проти учнів Христа – мабуть, через Силу та опіку Самого Христа – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Та, як показує історія, після смерті Ісуса Христа все змінилося…
10 І промовив до них: «Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, – легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!»
Що ж – як можемо зрозуміти, не прийняти Христа та Його Вчення – це велика помилка…
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували – і вздоровляли.
Як умілий вчитель, Ісус поки був зі Своїми апостолами, давав їм практикуватися в служіння Богові – проповідуванні, – для чого вони й були покликані…
- Смерть Івана Христителя:
14 І прочув про Ісуса цар Ірод, – бо ім'я Його стало загально відоме, – і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, прочувши, сказав: «Іван, якому я голову стяв був, – оце він воскрес!»
Хоча Євангеліє доволі мало говорять про Івана Христителя, та юдеї вважали його великим пророком, – такої ж думки був і Ісус Христос – Матвія 11 розділ:
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах царських.
9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той більший від нього!
------------------------------
14 Коли ж хочете знати, – то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, – нехай слухає!
17 Той-бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
18 Бо Іван казав Іродові: «Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!»
19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
21 Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, – тоді цар промовив до дівчини: «Проси в мене, чого хочеш, – і дам я тобі!»
23 І поклявся він їй: «Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, – хоча б і півцарства мого!»
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: «Чого маю просити?» А та відказала: «Голови Івана Христителя»...
25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: «Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!»
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.
- Чудо нагодування п’яти тисяч людей:
30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, – як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав Він до них: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте». Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
33 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, – і змилувався над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати.
Задовго до приходу Ісуса Христа ізраїльські провідники (пастирі) не дбали за Божий народ належним чином – Єзекіїля 34 розділ:
2 «Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?
3 Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися...
Тож, не відчуваючи належної опіки та підтримки від своїх провідників, прості люди тягнулися до Справжнього Пастиря – Ісуса Христа. А Він, бачачи такі потреби народу, не міг їм відмовити – хоча це ще було не на часі, – адже Його ціллю було залишити Вчення та лише підготувати людей до прийдешнього Божого Царства – де Христос по-справжньому заопікується людьми.
35 І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: «Це місце безлюдне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, – нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти».
37 А Він відповів і сказав їм: «Дайте їсти їм ви». Вони ж відказали Йому: «Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?»
38 А Він їх запитав: «Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!» І розізнавши, сказали: «П'ять хлібів та дві рибі».
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
42 І всі їли й наїлися!
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
Якщо мова лише про чоловіків, то загалом народу, мабуть, було не менше 7-8 тисяч!
Ця історія може мати певне пророче значення – Ісус з народом в пустельній місцевості (див. «Пустеля») через Своїх учнів годує людей, які туляться до Нього. Чи ж не буде такого в час Кінця?.. Тим паче, що навіть їжі залишилося саме дванадцять кошів – число людської повноти для Бога (див. «Числа та народи»).
Отож, як бачимо, Ісус збільшував кількість наявного мізеру їжі та давав Своїм учням, а вони – народу. Така ж ситуація буде з духовною поживою в час Кінця – коли Ісус через Своїх братів (див. «Брати Христові») даватиме побожним людям надійне керівництво. Саме про це говориться в Ісаї 65 розділ:
13 Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...
Під час драматичних подій Господнього Дня людству дуже бракуватиме надійного керівництва, – але в Божого народу з цим все буде гаразд – про що й говориться в Луки 6 розділ:
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
Цього ж стосуються слова в Об’явлення 7 розділ:
15 Тому-то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А «Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними».
16 «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка».
17 Бо Агнець, що серед престолу, «буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!»
Забезпечення потреб Божого народу так і відбуватиметься – спочатку духовні потреби, а потім фізичні.
- Ісус йде по морю:
45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.
47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам-один на землі.
48 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, – бо вітер їм був супротивний, – о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.
Деякі перекладачі вказують, що в оригіналі в словах щодо того, що Ісус хотів їх минути є можливість трактування хотів приблизитися до них. Так чи інакше, але, звісно ж, Ісус Христос не мав наміру минути (покинути) Своїх учнів – і Він їх не покинув:
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: «Будьте смілі, – це Я, не лякайтесь!»
51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,
52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
Цікаве зауваження в 52 вірші – на той час вони ще не розуміли Сили Христа та Його можливостей.
Як ми знаємо, в Біблії море може символізувати народи. І в Останні Дні море народів справді буде розбурхане, і над цим розбурханим морем з’явиться Ісус Христос – Матвія 24 розділ:
29 І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.
Під час такої бурі народів послідовникам Христа справді буде важко – бо, як сказано в 48 вірші, вітер буде супротивний – буде тиск та переслідування. Можливо, учням Христа навіть здаватиметься, що Ісус Христос хоче їх минути – та Він їх не покине. І коли Він возз’єднається зі Своїми учнями – буря вщухне.
Ще можна додати, що описана подія трапилась над ранок – близько 4-ї годи ранку – перед світанком. Ісус Христос названий зорею досвітньою – передсвітанковою – Об’явлення 22 розділ:
16 Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!
З приходом Ісуса Христа темна пора людської історії мине, та настане Новий День – Боже Царство.
Тож навіть пора доби, коли Ісус йшов по морю, може мати символічне значення…
- Ісус зцілює багатьох людей:
53 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.
54 І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.
56 І куди тільки Він прибував – до сіл, чи до міст, чи до осель, – клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!
Наскільки великий контраст з прийомом Ісуса Христа в Назареті! – в цій землі віра людей в Силу Христа була дуже велика, – тож зцілювалися навіть від самого дотику до Його одежі. Тож все таки, жителям Назарету справді бракувало віри – не вірили, не хотіли – тому і не зцілювалися. Дуже схоже на слова в Ісаї 6 розділ:
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!
Мабуть, не дарма Ісус Христос цитував ці слова – Матвія 13 розділ:
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: «Почуєте слухом, – і не зрозумієте, дивитися будете оком, – і не побачите...
15 Затовстіло-бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»
Отож, віра вкрай важлива!