Марка 2 розділ
Зцілення розслабленого, покликання Матвія, про піст та суботу.
Старе та нове
- Уздоровлення розслабленого:
1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!»
Ісус цінував, коли люди докладали зусиль в підтвердження своєї віри – і не одноразово на цьому наголошував – Матвія 11 розділ:
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
9 І Я вам кажу: просіть, – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам!
10 Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчинять.
------------------------------------
13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, – скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?»
Отож, Ісус оцінив зусилля віри товаришів хворого – і зцілив його.
6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7 «Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?»
8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: «Що таке ви в серцях своїх думаєте?
9 Що легше: сказати розслабленому: «Гріхи відпускаються тобі», чи сказати: «Уставай, візьми ложе своє та й ходи»?
10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», – каже розслабленому:
11 «Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!»
12 І той устав, і негайно взяв ложе, – і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
Ісус показав, що хвороби мають безпосередній зв’язок з гріхом – ми всі так чи інакше хворіємо по причині успадкованого гріха від нашого прабатька Адама. Тож зціливши хворого, Ісус показав, що Він справді має владу прощати гріхи.
Дивно, що старші народу бачили стільки різноманітних ознак того, що перед ними Хтось набагато Більший за звичайного пророка – з неймовірною Божественною Силою, – і так знехтували Ним…
- Покликання Матвія:
13 І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
14 А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: «Іди за Мною!» Той устав, і пішов услід за Ним.
Це – митник Матвій, який згодом став апостолом Христа, автор одного з чотирьох канонічних Євангелій.
15 Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: «Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?»
17 А Ісус, як почув, промовляє до них: «Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покаяння)».
Відповідь Христа була влучною та беззаперечною. І хоча всі люди грішні та потребують покаяння та виправлення – тому Ісус готовий прийняти всіх, хто приходить до Нього, – та ті, хто вважає себе праведниками, не вважають, що потребують навчатися від Христа. Тож Ісус на таких особливої уваги і не звертав, а вони втрачали таку чудову нагоду навчатися у Самого Божого Сина, а через Нього і в Бога…
- Піст:
18 А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: «Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?»
19 Ісус же промовив до них: «Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
20 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, – то й постити будуть вони за тих днів.
Іван Христитель закликав до покаяння – тож для підтвердження покаяння він та його учні постили – щоб виявити смирення та покору перед Богом. Фарисеї більше постили задля дотримання традиції – за «переданням старших», – і переважно робили це на показ – що й засуджував Христос – Матвія 6 розділ:
16 А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони-бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
17 А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
18 щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Саме такого посту від Свого народу очікував Бог – Ісаї 58 розділ:
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, – той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
7 Чи ж не це, – щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, – щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
Тобто, щоб справді наблизитися до Бога, потрібні були ще й діла милосердя та доброти.
А Ісус, хоча й також закликав до покаяння, та ціллю Його було навчання – тому Він весь час, як показують Євангеліє, справді навчав. Тож потреби постити в той час Він не бачив – що й підтвердив порівнянням з молодим та весільними гістьми. В той час Його учні перебували з Ним, були під Його опікою. Та коли Його було забрано від них, Божий захист став їм потрібен – Івана 17 розділ:
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, – заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.
Тож в час відсутності Христа Його послідовникам потрібно і постити, і молитись, і просити Бога про допомогу.
З часів Ісуса Христа стосунки Бога з людьми виходили на новий рівень – адже відтепер вони будуватимуться на Вченні, Яке Ісус Христос залишив людям. А Мойсеєвий Закон уже втрачав свою силу – що й образно Христос пояснив юдеям:
- Старе та нове:
21 І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, – і дірка стане ще гірша.
22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, – і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків».
Мойсеєвий Закон – разом з різноманітними звичаями та переданнями, – повністю втрачав свою силу. Бог не мав наміру інтегрувати його в Нове Вчення Христа – це були абсолютно різні системи стосунків з Богом. Та юдейські старійшини сприймати цього не бажали – і далі вперто тримались своїх передань:
- Про суботу:
23 І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
24 Фарисеї ж казали Йому: «Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?»
Лука більше пояснює щодо цього випадку – Луки 6 розділ:
1 І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
Тогочасні юдейські рабини створили цілий список законів щодо того, що вважається роботою в суботу – наприклад, носіння підбитих цвяшками сандалів у суботу вважалось роботою, а отже – порушенням Закону. В розглядуваному ж випадку для того, щоб з’їсти зернята із зірваного колосся учні Христа розтирали колосся в долонях – щоб очистити їх від лушпиння. А це, згідно визначення юдейських рабинів, вже вважалося роботою.
25 А Він їм відказав: «Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26 Як він увійшов був до Божого дому – за первосвященика Авіятара, – і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, – тільки священикам, – і дав він і тим, хто був із ним?»
Цей випадок описаний в 1 Самуїла 21 розділ:
5 А священик відповів Давидові та й сказав: «Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки».
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: «Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим».
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.
Тобто, в залежності від обставин із правил бувають винятки. Але й це ще не все – учні Христа робили це з Його відома, а Він – Господь суботі:
27 І сказав Він до них: «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
28 а тому-то Син Людський Господь і суботі».
Як відомо, сьомий день тижня субота символізує Сьомий День після Божого Творення (див. «Субота») – коли Бог відпочив від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Він був створив (Буття 2 розділ). Цікаво, що Христос сказав, що Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи – це може вказувати, що Бог не взагалі відпочив, а відпочив від процесу Творення ДЛЯ людства – для людей все було створено, і люди стали самостійними (див. Буття 1-2 розділи). Втім, як ми знаємо, цього ще не сталося – а станеться після того, як Ісус Христос в Тисячолітньому Божому Царстві приведе людство до досконалості (див. «Боже Царство») – тому Він і Господь Суботі. Тобто, Ісус Христос якнайкраще знав, як шанувати Суботу…