Марка 12 розділ
Притча про злочинних винарів. Про податок. Воскресіння з мертвих та найбільші Заповіді. Лицемірство книжників та дві лепті.
Найбільші Заповіді
- Притча про злочинних винарів:
1 І почав Він у притчах до них промовляти: «Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, – і віддав його винарям, та й пішов.
Як можна зрозуміти, ця притча про Бога – в якості господаря виноградника, та провідників ізраїльського народу – в якості винарів. Давши ізраїльтянам через Мойсея Закон, Бог дав їм можливість на самоврядування – очікуючи відповідних до Закону плодів:
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, – та й того вони зранили в голову та зневажили.
5 Тоді вислав він іншого, – і того вони вбили. І багатьох іще інших, – набили одних, а одних повбивали.
Рабами, яких Бог посилав до ізраїльтян, були Його пророки – Єремії 25 розділ:
4 І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати.
6 І він мав ще одного, – сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: «Посоромляться сина мого!»
7 А ті винарі міркували собі: «Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, – і нашою спадщина буде!»
Спадщина – це Божий народ (влада над ним), – що справді має належати Божому Синові Ісусові Христові. А фарисеї та книжники не мали бажання віддавати своєї влади над народом – Івана 11 розділ:
47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, – і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!»
Яка тонка та деталізована притча! – все так, як і сталось! І що цікаво, для юдеїв, принаймні для їхніх старійшин, образи, використані в притчі, були знайомими – адже Бог не раз використовував образ виноградника в Святому Письмі – наприклад, в Ісаї 5 розділ…
8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...
9 Отож, що пан виноградника зробить? – Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
Використавши відомі юдейським старійшинам образи, Ісус Христос відверто вказав на їхні переступи – та покарання за це. Мало того, Він навів посилання на ще одне пророцтво:
10 Чи ви не читали в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули, – той наріжним став каменем!
11 Від Господа сталося це, – і дивне воно в очах наших».
Ці слова записані в 117 (118) Псалмі:
22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –
23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
Юдейські старійшини повинні були добре знати Писання – тож чудово розуміли, про що їм говорив Ісус Христос:
12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Дивно, що, розуміючи притчу Ісуса Христа про злочинних винарів – де було вказано і про наслідки виступу проти Бога, – вони й далі намагалися виконати сказане в притчі!
- Про податки:
13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: «Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?»
Що ж – їхня хитрість тут, так би мовити, «лежала на поверхні»…
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: «Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити».
16 І принесли вони. А Він каже до них: «Чий це образ і напис?» Ті ж Йому відказали: «Кесарів».
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: «Віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже!» І дивувалися з Нього вони...
Будучи Божим Сином, Ісус мав відповідну підтримку Бога-Отця – Ісаї 54 розділ:
17 Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!
Таку ж силу Бог обіцяє всім Своїм вірним…
- Про воскресіння з мертвих:
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
19 «Учителю, Мойсей написав нам: «Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого».
20 Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
21 Другий теж її взяв та й помер, – і він не лишив дітей. Так само і третій.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її».
24 Ісус їм відказав: «Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
Писання вони просто не розуміли, і, звісно, не розуміли Божої Сили – бо, фактично, й Бога не знали.
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
Біблія говорить про два типи воскресіння (в нашому, людському розумінні) – одне, так би мовити, проміжне, та інше – остаточне (див. «Боже Царство»). Проміжне воскресіння відбуватиметься в Тисячолітньому Божому Царстві – коли померлі оживатимуть у фізичному людському тілі на землі – після такого воскресіння смерть можлива. Остаточне ж воскресіння частково відбудеться на початку Тисячолітнього Божого Царства – для обмеженої кількості Божих обранців, – та наприкінці цього Царства – для всіх інших, гідних такої Божої милості – Об’явлення 20 розділ:
5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
Так як Ісус Христос в першу чергу шукав Божих обранців – які будуть гідні остаточного воскресіння на початку Тисячолітнього Божого Царства, – то саме про таке воскресіння Він і говорив саддукеям. Втім, Ісус знав, що вони взагалі не вірять у воскресіння мертвих, тож і навів їм вагомі аргументи:
26 Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як – при кущі – сказав йому Бог, промовляючи: «Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів»,
В час, коли жив Мойсей, Авраам, Ісак та Яків вже давно були мертві – та Бог і надалі називав Себе їхнім Богом – вказуючи, що для Нього вони живі. Справа в тому, що Бог є поза часом – 2 Петра 3 розділ:
8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!
Тому для Нього вони ще живуть у минулому, і вже живуть у часі їхнього воскресіння. Боже відношення до часу добре видно по одній відповіді Ісуса Христа фарисеям, записаній в Івана 8 розділ:
58 Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, – Я є».
Для Ісуса Христа поняття минулого, теперішнього чи майбутнього було одним і тим самим.
В світлі цього цікаво звучать слова з Ісаї 38 розділ:
18 бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти… Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.
19 Живий, тільки живий – Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!
Справді – тільки живий – тобто той, хто воскрес, – зможе славити Бога:
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим-то ви помиляєтесь дуже».
Вочевидь, люди, які добре знали Писання та мали схильність до роздумування, змогли оцінити аргументи Христа:
- Найбільші Заповіді:
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: «Котра заповідь перша з усіх?»
29 Ісус відповів: «Перша: «Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – Бог єдиний».
30 І: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Це заповідь перша!)
31 А друга (однакова з нею): «Люби свого ближнього, як самого себе!» Нема іншої більшої заповіді над оці!»
Дві Заповіді, однакові по важливості? А може Бога любити мало б бути важливішим? Та думати так не варто, бо любов – це любов, любов у всьому. Неможливо любити Бога, не люблячи своїх ближніх – 1 Івана 4 розділ:
8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
--------------------------------
20 Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?
21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!
До того ж, ці Дві найважливіші Божі Заповіді вміщають у себе всі Десять Божих Заповідей (див. «Десять Заповідей).
32 І сказав Йому книжник: «Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього»,
33 і що «Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душею), і з цілої сили», і що «Любити свого ближнього, як самого себе», – це важливіше за всі цілопалення й жертви!»
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: «Ти недалеко від Божого Царства!» І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Бачачи позитивну зворотну реакцію книжника, Ісус вирішив спонукати слухачів до більш глибоких роздумів:
- Чий Син Христос:
35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: «Як то книжники кажуть, що ніби Христос – син Давидів?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!»
37 Сам Давид Його Господом зве, – як же Він йому син?» І багато людей залюбки Його слухали.
Ісуса визнавали сином Давида, і Він цього не заперечував. А цими словами Він вказав на Свій статус – Він Господь, Який має сісти по Божій правиці.
Також, тут знову присутнє поняття Бога поза часом – адже в Своєму доземному житті Ісус Христос був Богом ізраїльтян, а народившись людиною, Він був нащадком Давида. Тож цим питанням Ісус показав слухачам, що світ не такий простий та однозначний, як може видаватися простій грішній людині:
- Про лицемірство книжників:
38 Він же казав у науці Своїй: «Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, – вони тяжче осудження приймуть!»
Гонитва за статусом та першочергове задоволення власних потреб робить людину «сліпою» та не здатною аналізувати Божі Закони та принципи. Книжники знали Писання – тому мали перед Богом більшу відповідальність – Луки 12 розділ:
48 ---------------. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
Попри це, вони дбали лише про себе та власний достаток – тому й тяжче осудження приймуть.
- Дві лепті:
41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, – свій прожиток увесь»...
У Бога неможливо купити Його прихильність – бо все й так належить Йому:
Псалом 49(50):
9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, – бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
Дії Апостолів 17 розділ:
25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
Тому Бог дивиться на розмір пожертви не в грошовому вимірі, а, скажімо, у відсотковому співвідношенні стосовно статків того, хто жертвує. Так на це дивився й Ісус Христос. І щедра людина отримає від Бога підтримку та достаток – у цьому можна бути певним – Псалом 36(37):
23 Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25 Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.