Марка 3 розділ
Зцілення в суботу, притчі для книжників, рідня Ісуса Христа.
Непростимий гріх
- Ісус зцілює в суботу:
1 І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: «Стань посередині!»
4 А до них промовляє: «У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити?» Вони ж мовчали.
Ісус поставив слушне запитання – відповідь на яке для справді побожної людини було очевидною, – і одразу мала б показати, добре ВІн чинить чи ні. Та фарисеї були фанатичні – їхнє розуміння «букви Закону» для них було важливішим суті Святого Письма…
5 І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: «Простягни свою руку!» І той простяг, – і рука йому стала здорова!
Ісус знав думки фарисеїв. І звісно, що це мало б Його обурювати – бо чинити добро в суботу не може бути гріхом, – тим паче, що в час справжньої Суботи – у Божому Царстві, – всі хвороби будуть вилікувані (див. «Субота»). Та провідники юдейського народу не розуміли суті Святого Письма – на що неодноразово звертав увагу Ісус Христос – Матвія 12 розділ:
7 Коли б знали ви, що то є: «Милости хочу, а не жертви», то ви не судили б невинних...
8 Бо Син Людський Господь і суботі!»
Ці слова Ісус цитував зі знайомої юдеям книги пророка Осії 6 розділ:
6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання – більше від цілопалень.
Подальші наміри фарисеїв підтверджують їхню затятість та лукавство:
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, – як Його погубити.
- Ісус вздоровлює багатьох:
7 А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
8 і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
Що ж – як бачимо, простий люд не вбачав у вчинках Христа якісь порушення Закону, – навпаки, вони тягнулися до Нього:
9 І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись.
10 Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.
Цікаво, що ці намагання доторкнутися до Христа – щоб уздоровитися, – можуть мати символічне значення, – адже ті, хто «доторкнеться» до Науки Христової, справді зможуть уздоровитися – спочатку духовно, а потім і фізично….
11 І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: «Ти Син Божий!»
12 А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.
Ісус не бажав, щоб слава про Нього виходила від духів нечистих – славити Його міг Бог, Його вчинки та Його послідовники.
- Ісус обирає дванадцять апостолів:
13 І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
14 І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,
15 і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів.
16 І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро,
17 і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто «сини громові»,
18 і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта
19 та Юду Іскаріотського, що й видав Його.
Ісус знав, що Юда Іскаріот зрадить Його. Але для того, щоб справдились пророцтва з Писання, навмисно обрав його апостолом – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
- Книжники звинувачують Христа в одержимості сатаною:
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
Ісусові з учнями можна поспівчувати – вони не мали ні години спокою. Вочевидь, щоб хоч трохи відпочити, їм потрібно було крадькома витікати в іншу місцевість – що, як показують книги Євангелія, вони й часто робили. І так, мабуть, було до кінця земного служіння Ісуса Христа
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.
Малоймовірно, щоб такий поголос пускали прості люди, а от фарисеї та книжники – так ті, вочевидь, залюбки:
22 А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: «Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів».
23 І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: «Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство поділиться супроти себе, – не може встояти те царство.
25 І коли дім поділиться супроти себе, – не може встояти той дім.
26 І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине.
27 Ніхто-бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
Аргументи Христа були простими та незаперечними. Словами про дужого Ісус, вочевидь, показав, що це Він «вдерся» на терени місцевого дужого – сатани, – і «грабував» його, забираючи з-під його влади людей.
Книжники наведені притчі Ісуса Христа добре розуміли, але й надалі свідомо виступали проти Бога та Його Духа:
- Які гріхи не простяться:
28 Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
29 Але, хто богозневажить Духа Святого, – повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає».
Просте пояснення про гріх проти Святого Духа – книжники та фарисеї свідомо не визнавали Духа Святого на Ісусові, і відкидали Його Силу. А отже, відкидали Силу Того, Хто дав Йому цю Силу. Отож, гріх проти Духа Святого – це свідомий спротив Божій Волі, – що книжники й робили:
30 Бо ж казали вони: «Він духа нечистого має».
- Рідня Ісуса Христа:
31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.
32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: «Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь».
33 А Він їм відповів і сказав: «Хто Моя мати й брати?»
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: «Ось мати Моя та браття Мої!
35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати».
З цих слів можемо зрозуміти, що Марія – мати Ісуса Христа, – окрім Нього мала ще дітей. А також, що Ісус вважав духовні зв’язки вищими за родинні – і так є. А отже, кожен з нас може стати братом чи сестрою Самому Ісусові Христові! А це – неабияка честь!..