Марка 10 розділ
Про чоловіка та дружину, Ісус та багатий чоловік, нагорода апостолам, прохання Зеведеєвих синів, як стати першим.
Багатство та Божа нагорода
- Про розвід:
1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: «Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?»
3 А Він відповів і сказав їм: «Що Мойсей заповів вам?»
4 Вони ж відказали: «Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити».
5 Ісус же промовив до них: «То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
Щоб вберегти жінку, яку розлюбив чоловік, від зневаги та знущання, Бог через Мойсея дозволив давати розводового листа – тобто, дозволив розвід. Та початковий намір Бога таким не був:
6 Бог же з початку творіння «створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом», – тим-то немає вже двох, але одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!»
Люди часто легковажно відносяться до вибору подружнього партнера. Та ціллю Бога було об’єднати чоловіка та його дружину в одне ціле – об’єднане спільними поглядами, цінностями, цілями та думками. І думки ці, звісно ж, повинні обертатися навколо їхніх стосунків з Богом – тоді таке подружжя буде стійким та тривалим – Еклезіястова 4 розділ:
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, – і нитка потрійна не скоро пірветься!
Потрійна нитка – це спільні зусилля чоловіка та дружини – за підтримки Третьої Сторони – Бога. Отож, якщо чоловік та дружина живуть разом у злагоді, дбають один про одного та спільно тримаються Бога – Він благословить їх. Та цього, на жаль, на той час навіть учні Христа не розуміли:
10 А вдома про це учні знов запитали Його.
11 І Він їм відказав: «Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона».
В Матвія краще пояснюється причина того, чому учні ще раз питали Ісуса про одруження та розвід – Матвія 19 розділ:
10 Учні говорять Йому: «Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись».
Тобто, тогочасне суспільство доволі легковажно відносилось до одруження: як можна зрозуміти – не сподобалась дружина – написав листа розводового – та одружився на іншій, наприклад, молодшій. Тож слова Ісуса Христа про відповідальне ставлення до одруження дещо стурбували Його учнів…
- Ісус благословляє дітей:
13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, – бо таких Царство Боже!
Діти щирі та прості, сповнені довіри – звісно ж такі люди подобаються Богові. І такі риси потрібні, щоб прийняти Бога та Його Царство – щира довіра до Його обіцянок та настанов:
15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде».
16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
- Труднощі багатих:
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: «Учителю Добрий, – що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?»
В зносці Огієнко (перекладач Біблії) пояснює, що слово «Добрий», вжите в оригіналі – грецьке “agaqo” означає добрий у всьому і всім, найвищий ступінь доброти. Так стає зрозумілим, чому Христос відповів наступним чином:
18 Ісус же йому відказав: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво», не кривди, «шануй свого батька та матір».
20 А він відказав Йому: «Учителю, – це все виконав я ще змалку».
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: «Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста».
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, – бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: «Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!»
Мабуть, був би бідним цей чоловік – без роздумів став би учнем Христа. А так – прощатися зі статками та комфортом йому не хотілося. Таким чином він втратив чудову можливість навчатися у Самого Ісуса Христа і стати одним з Божих обранців, яких Христос назве Своїми братами (див. «Брати Христові»). І хоча учні Христа радо ходили з Ним, та не факт, що вони б пішли за Ним, буть вони багатими – як можна зробити висновок з їхньої реакції:
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: «Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
Тобто, саме по собі багатство не є перешкодою, та в якості захисту, і, відповідно, життєвої цілі, воно вкрай ненадійне – Приповістей 23 розділ:
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, – відступися від думки своєї про це, –
5 свої очі ти звернеш на нього, – й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
Отож, хоча багатство дає людині хибне відчуття безпеки і захищеності, та мудрість від Бога набагато краще – Еклезіястова 7 розділ:
12 бо в тіні мудрости – як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
Людина, яка це збагне, покладатиме надію на Бога, а багатством нехтуватиме. Хто ж тримається багатства, до Божого Царства можуть і не ввійти:
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!»
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: «Хто ж тоді може спастися?»
27 Ісус же поглянув на них і промовив: «Неможливе це людям, а не Богові. Бо «для Бога можливе все!»
Учні Ісуса Христа жили в суспільстві, це цінувався статус та багатство – тому й здивувалися таким словам Христа. Та Бог, Який бачить суть кожної людини, – попри спокуси світу, – приведе Своїх людей до Христа – Івана 6 розділ:
37 Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
Тому, шукаймо Бога й залишаймося з Ним за любих обставин – і отримаємо щось значно краще за будь-яке багатство цього світу:
- Нагорода апостолам:
28 А Петро став казати Йому: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом».
29 Ісус відказав: «Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
В цих словах Ісуса Христа можна побачити заклик відмовитися від багатства та комфорту – від чого не зміг відмовлятися той багатий чоловік, – після чого Ісус вказав, ЩО взамін цього отримає Його послідовник:
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, – домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному – вічне життя.
Скільки б людина не мала статків, та для комфортного життя побожній людині аж дуже багато не треба, – і всі потреби такої людини Бог забезпечить – через ближніх та співвіруючих. А в майбутньому така людина отримає щось набагато більше – щасливе вічне життя у Божому Царстві. Тим паче, що цей світ сатани скороминучий – 1 Івана 2 розділ:
15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу.
17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
З приходом Божого Царства всі цінності та пріоритети зміняться:
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні – першими».
Ті, хто в цьому світі мають першість та повагу, в Божому Царстві можуть виявитися непридатними до життя в Божих умовах. Тому вже зараз варто визначатися з пріоритетами…
- Ісус утретє провіщає про Свою смерть:
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, – аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
Вочевидь, учні Христа дивувались та боялись, тому що знали, що їхнього Вчителя юдейські старійшини хочуть вбити, та й Ісус ще раніше казав, що таке має трапитися з Ним саме в Єрусалимі – куди Він так жваво йшов.
33 «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, – але третього дня Він воскресне!»
Одного разу Ісус Христос сказав наступні слова – Матвія 12 розділ:
34 …… Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Кажуть, очікування смерті гірше самої смерті. А Ісус Христос знав, коли та як Він мав померти. І ми можемо собі лише уявити, наскільки Йому було важко, знаючи ЩО чекає Його попереду. Проте, Він сміливо на це йшов – бо бажав чинити Волю Свого Небесного Отця. А також, можливо Він бажав пошвидше здійснити призначене – Луки 12 розділ:
49 Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже запалав!
Вочевидь, Ісусові будо важко бачити світ грішного людства, сповнений страждань та несправедливості. І Його переповнювало бажання виправити все це. А для цього спочатку треба було пройти через важкі випробування та смерть.
- Прохання синів Зеведеєвих:
35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: «Учителю, – ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе».
36 А Він їх поспитав: «Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?»
37 Вони ж відказали Йому: «Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один»!
38 А Ісус відказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?»
39 Вони відказали Йому: «Можемо». А Ісус їм сказав: «Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч – не Моє це давати, а кому уготовано».
41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та Івана.
Скільки разів до того Ісус їх вже вчив – та вони все одно міряли мірками грішного світу – прагнули статусу. І до того ж, ще й намагалися про це таємно домовитися з Христом…. І Ісус вкотре терпляче намагався пояснити учням стан речей у Божому світі:
- Як стати першим:
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».
Ісус Христос вищою мірою послужив людям. І це, вочевидь, одна з причин того, що Бог поставив Його найвищим – на що й звернув увагу апостол Павло у Филип’ян 2 розділ:
3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!
Як бачимо, в часи апостола Павла принаймні Христові апостоли вже розуміли як стати першим у Бога…
- Ісус зцілює сліпого:
46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: «Сину Давидів, Ісусе, – змилуйся надо мною!»
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: «Сину Давидів, – змилуйся надо мною!»
49 І спинився Ісус та й сказав: «Покличте його!» І кличуть сліпого та й кажуть йому: «Будь бадьорий, устань, – Він кличе тебе».
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, – і прибіг до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?» Сліпий же Йому відказав: «Учителю, – нехай я прозрю!»
52 Ісус же до нього промовив: «Іди, – твоя віра спасла тебе!» І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
Називаючи Ісуса Христа сином Давида, сліпець вказував, що він вважає Ісуса обіцяним Месією – тобто, виявляв щиру віру у владу та силу Христа, і що Він може його зцілити. Вочевидь, саме тому цього разу Христос зцілив сліпого швидко та без маніпуляцій – не так як у випадку, описаному у 8 розділі – за декілька разів…