Частина Восьма
Боже Царство та Новий Єрусалим
Об’явлення 20 розділ
Прихід Божого Царства – ув’язнення сатани, перше воскресіння, Тисячолітнє Царство, останній Суд.
Тисячолітнє Царство
- Ув’язнення сатани:
Отже, після того, як були знищено звірину та неправдивого пророка, а всіх Божих противників буде вбито (19 розділ), надійде час взятися за того, хто все це спровокував:
1 І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй.
2 І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років, –
3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час.
Тут одразу дається пояснення (також 7 та 8 вірші далі), для чого сатану ув’язнено, а не вкинуто в огняне озеро (знищено) – як звірину та неправдивого пророка, – щоб через тисячу років розв’язати на короткий час.
- Перше воскресіння:
4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, – і суд їм був даний, – і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.
Цей вірш звучить якось двояко – не зовсім зрозуміло хто на престолах та кого судять. Ось як він звучить в Новому Російському Перекладі (НРП):
4. И я увидел троны, на которых сидели те, кому дано было править, и души обезглавленных за свидетельство об Иисусе и за слово Божье, души тех, кто не поклонился зверю и его изображению и не принял его клейма на лоб и на руку. Они ожили и царствовали со Христом тысячу лет.
Тобто, на престолах сиділи ті, хто мав правити – і це душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. Їм був даний суд – їх оправдано, вони ожили та засіли на престолах.
5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
Як ми знаємо, цими священиками та царями будуть сто сорок чотири тисячі попечатаних Божих обранців, про яких говориться в 7 та 14 розділі – яких Ісус Христос назвав Своїми братами (див. «Брати Христові»), – лише вони отримають частку в першому воскресінні. І хоча, як можна зрозуміти зі слів Ісуса Христа чи інших Біблійних пророцтв, наприклад, в Єзекіїля 37 розділ, в Божому Тисячолітньому Царстві на землі люди воскресатимуть – в нашому розумінні, – та після цього вони ще можуть померти – бо над ними друга смерть матиме владу (див. «Боже Царство»). Тож в Божому розумінні вони все ще залишатимуться мертвими – цебто, смертними (див. «Мертві»), – аж до останнього випробування в кінці Тисячолітнього Божого Царства:
- Останній наступ сатани та його кінець:
7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї.
8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє – як морський пісок.
Вочевидь, у людства кінця Тисячолітнього Царства буде свій Ґоґ з краю Маґоґа – аналогічний описаному в Єзекіїля 38-39 розділи, – який так само під проводом сатани диявола, зібравши народи, виступить проти Бога та Його народу.
У зносці до пояснення про Ґоґа й Маґоґа, перекладач Біблії Огієнко пише, що це збір тих, хто сильно хвалиться. Тож це, вочевидь, люди майбутнього, які, досягнувши успіхів у своєму розвитку протягом Тисячолітнього Царства, будуть надто високої думки про себе – і під впливом звільненого диявола виступлять проти Бога та Його людей:
9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, – і пожер їх.
Ширина землі – це вся земля. Якщо ж тут земля в образному значенні – як духовність, – то теж логічно, що наприкінці Тисячолітнього Царства значна частина людства (числом як морський пісок – або багато, або невизначено) може вирішити, як свого часу Адам, правити собою самостійно – самим визначати свою духовність та напрямок розвитку. Варто врахувати, що за тисячу років людство може досягнути чималого розвитку – як фізичного, так і духовного. Тож здібності людей майбутнього можуть суттєво відрізнятися від людей сучасності. І під впливом сатани значна частина людства знову виступить проти Бога та Його святих. Але, для зведеного сатаною людства це буде фатальною помилкою – як тут і вказується. А табір святих та улюблене місто – це Божий народ, Його устрій правління, включаючи й Небесний Єрусалим – тобто, Ісуса Христа та Його співцарів. Цього разу, після знищення невірних людей, буде знищений і диявол:
10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.
Як пояснюється далі в 14 вірші, озеро огняне – це друга смерть, – і це, як ми зазначили в розгляді попереднього розділу, остаточне знищення. Тож те, що вкинуті до цього озера будуть мучені там день і ніч на вічні віки, може вказувати на їхній остаточний статус – остаточне знищення, звідки повернення немає…
- Останній суд:
11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.
Цікавим тут є те, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. Логічно припустити, що земля та небо тут образні. Якщо земля – це духовність, то небо – правління. А Той, Хто судить – вочевидь, Сам Всевишній Бог. А перед Ним все наге та відкрите – Євреїв 4 розділ:
13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
Саме перед Таким Проникливим та Величним Богом земля та небо – людські духовність та влади не встоять, – бо Всемогутній Бог – Бог над усім. І початок 21 розділу підтверджує, що тут земля та небо – це саме людські духовність та правління.
12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.
Мертві малі та великі – це про їхній статус, а не зріст. Тобто, перед Божим Судом постануть правителі та їхні підлеглі, багаті та бідні. І хоча їх тут названо мертвими, та це вцілілі після знищення сатани та його прибічників мешканці землі в кінці Тисячолітнього Царства – тобто, смертні, – про яких ми згадували вище. І суджено їх згідно їхніх вчинків, записаних в символічній книзі життя – збереженої в Божій пам’яті інформації про них. Втім, суджено буде не тільки цих мертвих, які в нашому розумінні будуть живими, – суджено буде й тих, котрі по певних причинах на той час уже будуть мертвими в нашому розумінні:
13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, – і суджено їх згідно з їхніми вчинками.
Море тут може символізувати народи – тож в цьому вірші мова йде про всіх мертвих людства – з чим узгоджується і згадка про смерть та ад. Тобто, суджено буде ВСІХ людей.
І вже після їхнього судження та винесення останніх вироків оправдані люди остаточно оживуть – ні смерті, ні місця перебування мертвих після смерті вже не буде. Тому засудженні до смерті будуть вкинуті в озеро огняне – остаточно знищені:
14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, – озеро огняне.
15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...
Так землю буде остаточно очищено – і люди заживуть так, як і задумав Свого часу Бог – про що й говориться в наступному розділі…