Частина Друга.
Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам.
Об’явлення 2 розділ
Послання до Анголів Церков в Ефесі, Смірні, Пергамах та Тіятирах.
Послання до Анголів чотирьох Церков
Нагадаємо – як ми вже вказували в попередньому розділі, ці послання не стосуються якоїсь конкретної Церкви у названому місті – вони стосуються всіх церков (християнських зборів, організацій) по цілому світі – протягом всієї історії від часу написання цієї книги і до наших днів – часу Кінця.
- Послання до Ангола Церкви в Ефесі:
1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши: «Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих:
Це одна з рис Ісуса Христа у Його Славі – про які ми читали в попередньому розділі. І зауважимо – в кожному з семи послань Ісус представляється однією зі Своїх рис, описаних в 1 розділі. і те, що Він ходить серед семи свічників золотих, як ми вже зауважували при розгляді 1 розділу, свідчить про те, що Він ПЕРЕБУВАЄ зі Своїми послідовниками – Матвія 28 розділ:
19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь
Отож, описана тут риса вказує, що Ісус Христос – Той, Хто має Владу над всіма християнськими організаціями світу і що Він готовий їх підтримувати, – що підтверджує і Його Владу винагороджувати Своїх вірних.
2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони.
Вочевидь, в часи апостолів мова тут про фальшивих апостолів. А в наш час мова про фальшивих пророків, яких, як попереджав Ісус Христос, в Останні Дні буде чимало (Матвія 24:11). Тобто, ті, до кого тут звертається Ісус Христос, не є легковірними, і вірно тримаються Бога з наполегливістю:
3 І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся.
4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов.
Як бачимо, Ісус Христос спочатку висловив похвалу – показавши, що Він цінує зусилля. І вже після цього дав зауваження, вказавши на втрату першої любові – що, вочевидь, вказує на початкову ревність та щирість у служінні. Та з часом це викликало відчуття певної вагомості, гордості – що й засудив Христос:
5 Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся.
Тобто, людина, яка вважає себе дуже побожною, вже може бути неприйнятна Богові – Якова 4 розділ:
6 Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать».
Про це Ісус розповідав відповідну притчу – Луки 18 розділ:
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 «Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, – один фарисей, а другий був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!»
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!»...
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, – буде понижений, хто ж понижається, – той піднесеться».
Отож, Ісус Христос застеріг таких людей, нагадавши їм звідки вони впали – якими й вони колись були, та все одно й надалі залишаються схильними до гріха. Якщо вони не зміняться – не стануть смиренними, – то Ісус застерігає, що зрушить свічника їхнього Ангела – тобто, вочевидь, їхня Церква втратить статус Христової Церкви. Простіше кажучи, послідовники Христа, які загордяться, можуть втратити можливість стати Божими обранцями (див. «Брати Христові»). Втім, давши таке застереження, Ісус Христос знову похвалив:
6 Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу.
Николаїти – це відступники апостольських часів. Попри те, що вони називали себе учнями Христа, Його Вчення вони перекручували та зневажали своїми вчинками – заявляючи, що якщо людина має прощення гріхів через Христову Викупну Жертву, то можна грішити – щоб Христова благодать була використана повною мірою, – що свого часу засудив апостол Павло – Римлян 6 розділ:
1 Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!
2 Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
Вочевидь, це про Николаїтів згадується в Юди 1 розділ:
4 Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого – Ісуса Христа.
------------------------------
8 так само буде й цим сновидам, що опоганюють тіло, погорджують владами, зневажають слави.
------------------------------
10 А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.
11 Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея!
12 Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені;
13 люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік.
Як можна зрозуміти з цих слів, Николаїти легковажно відносились до статевих стосунків та віддавались розпусті. В наш час також чимало християн не вважають розпусту, як і чимало інших засуджуваних Богом вчинків, чимось неприйнятним – що підтверджує відношення цих послань також і до церков нашого часу – Часу Кінця.
7 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім».
Хто має вухо – це той, хто здатен почути – сприйняти. А це, як говориться в 1 розділі, той, хто буде співцарем з Христом. Отож, це той, кому Дух Святий відкриває розуміння Божої Мудрості – відкриває вухо. Ці слова контрастують зі словами в Ісаї 6 розділ:
9 А Він проказав: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!»
В цих словах Ісаї мова про тих, хто взагалі не хоче навіть чути. А ті, хто має вухо, отриманим Знанням повинні ділитися – і одні їх чутимуть, а інші, як сказано в Ісаї, ні.
Отримати можливість їсти від дерева життя – про яке, як ми знаємо, згадується в книзі Буття 2 розділ, – це можливість отримати вічне життя.
- Послання до Ангола Церкви у Смірні:
8 А до Ангола Церкви в Смірні напиши: «Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив:
Ця риса Ісуса Христа свідчить про Його Владу – як Того, Хто переміг смерть, – дати вічне життя Своїм вірним – що ми й можемо побачити в нагороді, описаній в кінці послання.
9 Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, – але ти багатий, – і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони – зборище сатани.
Є чимало християнських організацій, що вважають себе істинними послідовниками Христа – істинним Божим народом. Та, як тут говориться, це може бути лише їхньою власною думкою. Тому що критерії оцінювання в людей та в Бога різняться – і той, хто нібито бідний, для Бога може виявитися дуже багатим – Матвія 6 розділ:
19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21 Бо де скарб твій, – там буде й серце твоє!
Втім, попри духовне багатство, такі Божі слуги все одно залишаються у світі сатани – який ненавидить все Боже:
10 Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!
Судячи з цих слів, такі християни житимуть у важких умовах постійного тиску та зневаги – як сказано у 9 вірші, серед зборища сатани. І триватиме це десять днів. А десять в Біблії – це число людської повноти (див. «Числа та народи»). Тож тих десять днів можуть тривати увесь час – що, загалом, не дивно у світі сатани. Втім, Христос їх підбадьорює, та закликає бути вірними до смерті. І що цікаво, цих християн Він не картає – але хвалить за вірність та обіцяє дати вінця життя. А це, фактично, те ж саме, що й їсти від дерева життя – згаданого у попередньому посланні…
11 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерти».
Цими словами обітниця вінця життя розширюється – таким людям друга смерть не зашкодить. І це підтверджує думку, що ці послання Ісуса Христа стосуються саме Його співцарів – Божих обранців – Об’явлення 20 розділ:
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
- Послання до Ангола Церкви в Пергамі:
12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: «Оце каже Той, що має меча обосічного:
Ця риса Христа вказує на Його Владу Судити – що узгоджується з Його подальшим картанням та обіцянкою воювати з відступниками.
13 Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний.
Хоча, як ми вже казали, всі ці послання Ісуса Христа до семи Церков стосуються всіх християн світу, та все ж, можливо, конкретизація розташування щодо престолу сатани може вказувати на певне географічне розташування. Це, мабуть, мало б бути там, де основа Вавилону Великого – сучасного так званого Заходу (див. «Вавилон»). Ймовірно, мова про Європу – де й справді офіційна церква переслідувала та вбивала прогресивних вчених та щирих дослідників Біблії – наприклад, протестантів. Тим паче, що наступні слова узгоджуються з цим припущенням:
14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили.
15 Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само.
В книзі Числа 22-25 розділи розповідається історія про те, як цар Моаву Балак сильно прагнув поразки Ізраїля – тож просив пророка Валаама проклясти Божий народ. Та Бог не дозволив йому цього зробити, а навпаки зробив так, що Валаам благословив Ізраїль. Тому, як пояснюється тут в 14 вірші, і про що розповідається в Числа 25 розділ, Валаам порадив Балаку відвернути Божий народ від Бога через розпусту – що той і намагався зробити. І що, як ми вже говорили, фактично робили й Николаїти.
Отож, хоча на початку Ісус Христос хвалить за вірність, та все ж картає за толерантність до відступників та блудників.
16 Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст.
З ними – це з відступниками. Тобто, Ісус судитиметься з відступниками серед Божого народу – тим паче, що Суд почнеться саме з Божого дому – 1 Петра 4 розділ:
17 Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?
Як відомо, символічний Божий дім – центр загальновизнаного християнства, – знаходиться саме в Європі…
17 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, – тільки той, хто приймає його».
Манна символізує духовну поживу. Тож прихована манна – це, вочевидь, розуміння таємниць Божого Слова Біблії – для чого й потрібно мати вухо, щоб чути. Білий камінь – це запрошення до зібрання обраних – до Царства разом з Христом. Ймення нове, якого не знає ніхто, – тільки той, хто приймає його, – вказує, що лише вони знатимуть свій статус – Римлян 8 розділ:
14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
15 бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!»
16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі.
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.
Тобто, саме Дух Божий дає людині розуміння, що вона обрана – що після її смерті та воскресіння перейде в розуміння особливого завдання – Об’явлення 14 розділ:
1 І я глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.
2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,
3 і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4 Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,
5 не знайшлося-бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!
Тобто, ймення нове, якого не знає ніхто, – тільки той, хто приймає його, – тотожне знанню цієї особливої пісні…
- Послання до Ангола Церкви в Тіятирах:
18 І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: «Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум'я огняне, а ноги Його подібні до міді:
Ці риси Ісуса Христа вказують на намір судити та діяти – вочевидь, спопеляти та топтати – що й присутнє у цьому посланні.
19 Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші.
20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви.
Цікаво, що тут згадується жінка, ще й на ім’я Єзавель. Біблія розповідає про одну жінку Єзавель – дружину невірного Ізраїльського царя Ахава. Вона відома тим, що переслідувала та вбивала Божих пророків та відвертала Божий народ від Істинного Бога (1 Царів 16:31, 18:4, 21:25). Як ми знаємо, жінка в Біблії може символізувати суспільну систему (див. «Жінка»). Тож не виключено, що жінка Єзавель в розглядуваному посланні Ісуса Христа може символізувати певну суспільну релігійну систему – яка навчає омани та зводить людей від Істинного Бога. Враховуючи те, що стародавня Єзавель була царицею, то це мала б бути дуже потужна релігійна християнська організація – яка чинить розпусту (заграє) з урядами різних країн та заохочує «їсти ідольські жертви» – навчає віруючих хибних вчень, заснованих на ідолопоклонстві. Ця релігійна організація мала вдосталь часу – протягом багатьох століть існування християнства, – щоб виправитися. Та Господнього Дня її час вийде:
21 І Я дав був їй часу, щоб покаялася, – та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.
22 Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються,
Кинути на ложе – зневажити, принизити, відкинути.
23 а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.
Отож, в час Господнього Дня Ісус Христос відкине цю символічну жінку, а її символічні коханці потраплять, як тут говориться, у велику біду. Чи це не велика скорбота, про яку попереджав Ісус Христос, і яка настане внаслідок нападу Росії на країни Об’єднаної Європи (див. «Гидота»)?.. Вірним же християнам на цих теренах Ісус радить залишатися стійкими та вірними:
24 А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і – як кажуть – не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару,
25 тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду.
Залишатися вірними до часу, аж поки прийде Ісус Христос – слушна порада для всіх вірних послідовників Христа:
26 А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу «над поганами,
27 і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться», як і Я одержав владу від Свого Отця,
Ще в книгах Старого Заповіту Біблія говорить, що залізним жезлом народи пастиме Божий Син Ісус Христос – наприклад, 2 Псалом:
1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3 «Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!»
4 Але Той, Хто на небесах пробуває – посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6 «Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, – і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє – аж по кінці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський»...
Отримавши таку Владу, Ісус Христос може дати її і Божим обранцям – які разом з Ним керуватимуть людством у Тисячолітньому Божому Царстві. Тож, вочевидь, після своєї смерті тут на землі вони, одразу воскреснувши до небесного життя, допомагатимуть царюючому Ісусові Христові судити народи – щоб настало справедливе Боже Царство:
28 і дам Я йому зорю досвітню.
29 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!»
Загалом, у різних перекладах Біблії досвітня зоря – це найяскравіша зірка, що з’являється на небі після заходу сонця і перед його сходом (насправді, це планета Венера). Вона з’являється першою та згасає останньою. В українській мові досвітня зоря ще може означати яскраве сяйво на небокраю на сході перед сходом сонця (таке ж явище після заходу сонця на заході) – що є результатом заломлення сонячного світла в дрібних часточках пилу в атмосфері землі.
Проте, обидва цих явища узгоджуються зі словами Ісуса Христа – адже Він є яскравим Світлом перед приходом Божого Царства – яке осяє все людство. Тож, отримати досвітню зорю – це стати учасником цього яскравого Світла від Ісуса Христа, – що також узгоджується і з пасінням народів залізним жезлом.