Об’явлення 3 розділ
Послання до Анголів Церков в Сардах, Філядельфії та Лаодикії.
Послання до Анголів трьох Церков
- Послання до Церкви в Сардах:
1 А до Ангола Церкви в Сардах напиши: «Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий.
Озвучена тут риса Ісуса Христа доволі схожа на Його рису в першому посланні – до Ангола Церкви в Ефесі – Об’явлення 2 розділ:
1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши: «Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих:
Тільки, якщо в першому посланні Ісус ходить серед семи свічників, то тут Він має ще й сім Божих духів – тобто, тут вказується, що Він має дану Богом повну владу над Церквами.
І звертається Він до того, хто ніби живий, та насправді мертвий – вочевидь, духовно (мабуть-таки, не остаточно – якщо є звернення). Тобто, Ангел цієї Церкви (вочевидь, її дух, сутність) виглядає ніби живим – дієвим, – та насправді він мертвий – по факту, діла відсутні, – лише, скажімо, імітація. Тож, намагаючись спонукати його до дій, Ісус Христос закликає зміцнити тих з Церкви, хто ще живий (духовно), але теж може духовно померти:
2 Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм.
Тут, вочевидь, присутні певні труднощі перекладу – ось як цей вірш звучить в Новому Російському Перекладі (НРП):
2. Пробудись! Укрепи то, что еще остается и находится на грани смерти, потому что Я не нахожу твои дела совершенными перед Моим Богом.
Як це часто буває, допомагаючи іншим – ми допомагаємо собі. Тож Ісус намагається спонукати Ангела цієї Церкви (її провідників) до активних дій у служіння Богові:
3 Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.
Так цей вірш звучить в НРП:
3. Вспомни, что ты получил и что слышал, подчинись и покайся. Но если ты не пробудишься, то Я приду нежданно, как вор, и ты не узнаешь, в какой час Я приду к тебе.
Ці слова нагадують попередження Ісуса Христа, яке Він дав Своїм учням перед Своєю смертю – Матвія 24 розділ:
43 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.
44 Тому будьте готові й ви, – бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?
46 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
47 Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.
48 А як той злий раб скаже у серці своїм: «Забариться пан мій прийти»,
49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями,
50 то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
51 І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, – буде плач там і скрегіт зубів!
Згадка про вірного та невірного рабів теж доречна до розглядуваного послання Ісуса Христа – адже давання своєчасно (духовної) поживи челядникам і є зміцненням тих, хто на межі смерті.
Так як мова про можливий несподіваний прихід Ісуса Христа, то це послання в першу чергу стосується саме нашого часу – часу Кінця. А в наш час справді є чимало релігійних організацій (церков), які давно покинули чекати приходу Ісуса Христа, і День Господній для них – це щось ефемерне, що, можливо, настане десь там і колись. А Боже Царство вони взагалі перенесли на небо і «відправляють» туди всіх своїх померлих. З такими поглядами Царства Божого не чекають… Отож, провідникам таких церков варто покаятися та почати виконувати належно свої обов’язки перед Богом та Ісусом Христом – і навчати своїх підопічних Істини.
Втім, навіть серед таких пасивних церков все ж є вірні Богові люди:
4 Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони.
Одежа тут – це Знання, основане на розумінні Істини, Божого Слова (див. «Одяг»). А біла одежа – це чисте, не забруднене різними філософіями та негідними практиками, Знання.
5 Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами.
6 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!»
Як і в першому посланні, згаданому нами на початку розгляду, Своїм вірним Ісус Христос обіцяє, що ймення його не змиє із книги життя – що є тотожним зі споживанням від дерева життя (Об’явлення 2:7). Тобто, будучи збереженим у Божій пам’яті (книзі життя), людина, хоч і вмре, житиме – Івана 11 розділ:
25 Промовив до неї Ісус: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити.
І насамкінець, визнати (чиєсь) ім’я перед Богом – це підтвердити його цінність, поручитися за такого перед Богом.
- Послання до Ангола Церкви в Філядельфії:
7 І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: «Оце каже Святий, Правдивий, що має «ключа Давидового, – що Він відчиняє, – і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, – і ніхто не відчинить».
8 Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, – і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся.
Цікавою тут є згадка про певний ключ та відкриті двері. Схожі вірші про Давидовий ключ є в Ісаї 22 розділ:
20 І станеться в день той, і покличу Свого раба Еліякима, сина Хілкійїного,
21 і на нього хітона твого одягну, і підпережу Я його твоїм поясом, панування твоє дам у руку його, і стане він батьком для мешканця Єрусалиму та для Юдиного дому!
22 І дам ключа дому Давидового на рамено його, – і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти.
23 І його Я заб'ю, мов кілка, в певне місце, і стане він домові батька свого троном слави.
24 І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного!
25 Того дня, – говорить Господь Саваот, – похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, – і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!...
Дещо схоже говорив Ісус Христос в Матвія 16 розділ:
17 А Ісус відповів і до нього промовив: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!»
Вочевидь, символічний Давидовий ключ і є ключами від Царства Небесного (Божого) – які Ісус обіцяв дати апостолові Петрові. Виходячи з того, що, як описується в Діях апостолів, апостол Петро був головою Христової церкви за свого життя, то Давидовий ключ мав би символізувати правління Христовою церквою – Його людьми. І як ми дійшли висновку в розгляді наведених віршів з 22 розділу книги Ісаї, в час Кінця Ісус Христос дасть цього Давидового ключа символічному пророкові Іллі – який має з’явитися в Останні Дні (див. «Ілля»).
Що ж до відчинених дверей, то про це апостол Павло згадував у контексті стосовно себе – 1 Коринтян 16 розділ:
9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...
Як ми розуміємо, ці відчинені двері символізують Ісусове запрошення до Царства для Божих обранців – так званих братів Христа (див. «Брати Христові»). Тож апостол Павло мав таке запрошення – та, як розповідає Біблійна історія, противників справді було чимало – це і гоніння, арешти, обмови в зборах, власні гріховні схильності...
Отож, слова розглядуваного послання Ісуса Христа можуть стосуватися невеликої групи вірних послідовників Христа – можливо на чолі з символічними пророками Іллею та Мойсеєм – які є двома Божими свідками з Об’явлення 11 розділ – які, вочевидь, і будуть організовувати Божий народ.
9 Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, – ось Я зроблю, що вони «прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми», і пізнають, що «Я полюбив тебе».
Ці слова нагадують вірші з Єзекіїля 33 розділ:
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: «Побите це місто!»...
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
----------------------------
30 А ти, сину людський, – сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли оце прийде, – ось воно вже приходить! – то пізнають вони, що серед них був пророк».
Тобто, в критичні часи людської історії – коли вже буде видно, що День Господній настав, – провідники деяких християнських (а може й не лише християнських) течій можуть звернутися за інформацією до двох Божих свідків – символічних пророків Іллі та Мойсея.
10 А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі.
Як ми можемо бачити з послань Ісуса Христа до різних Церков, в учасників кожної з них будуть свої труднощі та випробовування в час Кінця. А тут Ісус каже, що збереже від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, представників символічної Церкви у Філядельфії – вочевидь для того, щоб вони зібрали та організували Божий народ. Хоча, у світі сатани – навіть за підтримки Самого Ісуса Христа, Який триматиме двері відкритими (8 вірш), – як і для апостола Павла, зробити це буде не легко:
11 Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав.
Ці слова певним чином перекликаються зі словами до священика Ісуса з книги Захарія 3 розділ:
6 І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:
7 Так говорить Господь Саваот: «Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
Тобто, щоб виконати призначене, доведеться докладати чималих зусиль – Матвія 11 розділ:
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
Та всі ці зусилля варті того:
12 Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я Своє.
Ця нагорода схожа на нагороду, обіцяну представникам Церкви в Пергамі – Об’явлення 2 розділ:
17 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, – тільки той, хто приймає його».
Тільки в розглядуваному посланні Ісуса Христа значення білого каменя та імені розширюється:
Бути стовпом у храмі – це бути частиною основи служіння Богові. Не виходити назовні – отримати цей дар назавжди, назавжди бути Божим та Христовим. Мати написане Ім’я Бога, Божого міста та Нового Імені Христа – бути з Ними заодно, Їхньою частиною. Все це вказує на повну інтеграцію з Богом та Ісусом Христом.
13 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!»
- Послання до церкви в Лаодикії:
14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:
Назвавши Себе Амінь, Ісус Христос вказав, що Він уповноважений стверджувати – за Ним «останнє слово». Будучи Початком Божого творива – тобто Тим, Хто знає Бога-Отця від початку існування світу, – свідчення Ісуса Христа, яке Він дав в час Свого перебування на землі та в час написання книги Об’явлення Іванові Богослову, вірне та правдиве. Тож Він добре знає якими повинні бути Божі слуги:
15 Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби-то холодний чи гарячий ти був!
16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...
Бути і не холодним і не гарячим – тобто, літеплим, – це бути ніяким, пасивним. Тобто, стан «я ж не роблю нічого поганого» не є достатнім для схвалення Богом – тому що цей стан може дорівнювати станові «я й не роблю нічого доброго». Втім, тут Ісус Христос звертається до того, хто надто високої думки про свій духовний стан – тому що вважає, що він уже зробив багато для Бога:
17 Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!
Який, вочевидь, жалюгідний духовний стан у представників цієї Церкви – контрастує з представниками Церкви у Смірні – Об’явлення 2 розділ:
9 Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, – але ти багатий, – і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони – зборище сатани.
Як ми вже зазначали в розгляді згаданого послання Ісуса Христа, у Бога відмінні від людських критерії оцінки.
Чимало сучасних церков та релігійних організацій вважають свій духовний стан достатнім – вони не розвиваються, не дбають про своїх членів, не діляться Вченням Ісуса Христа з іншими. Вони ніби застигли у своєму духовному розвитку. Але ж у світі сатани – це як плисти проти течії: відсутність розвитку – це рух назад, деградація. Тож таким людям з хибною самооцінкою Христос радить переглянути свої здобутки – поки є час:
18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити.
Золото, в огні перечищене – перевірене часом Вчення Ісуса Христа, яке саме в Останні Дні буде очищено – де вказуються основи стосунків з Богом – шлях, як стати багатим у Бога. Біла одежа – основані на Вченні Ісуса Христа риси та поведінка, які захищають від негативного впливу цього світу сатани. Зодягнуті в таку одежу не виявлять своєї ганьби – свої гріховні схильності, які є в кожного з нас. Масть на очі – це, зрозуміло ж, здатність бачити світ у його справжньому світлі, розуміння світових подій та їхнє значення. А також, розуміння що є добре, та що зле. Тож, докоривши за пасивність, Ісус Христос закликав до дій – запевнивши у Своїй любові:
19 Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!
20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.
Що важливо: Ісус не лише докоряє та судить, – Він Сам «смиренно приходить та стукає» – тобто впрошує та закликає до дій, – що і є проявом Його Любові. Фактично, Ісус Христос так приходить до кожної людини – лише варто почути. А також, це є прикладом для всіх нас – хто прагне бути приємним та корисним Богові та Ісусові Христові, – щоб і ми намагалися достукатися до сердець наших ближніх – хто-зна, чи не через нас стукатиме Христос...
21 Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його.
22 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!»
Озвучена тут Ісусом Христом нагорода знову підтверджує, що всі ці послання в першу чергу до Божих обранців – співцарів Ісуса Христа. Втім, всі ці послання корисні для всіх вірних Богові людей – адже всі застереження Христа актуальні для кожної побожної людини. Тим паче, що наша ревність в служінні Богові може зробити любого з нас Божим обранцем…