Наповнення

  Засуджуючи фарисеїв та книжників – людей, які вважалися духовними, а отже й мали бути прикладом для решти ізраїльського народу, Ісус Христос сказав наступне – Матвія 23 розділ:

²⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
²⁶ Фарисею сліпий, – очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
²⁷ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
²⁸ Так і ви, – назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!

  Здавалося б справді – мова йде про лицемірство та показну духовність наставників народу. І це справді так. Але давайте копнемо глибше – і розглянемо ряд віршів, де використовуються схожі алегорії.

  Для початку зачитаємо слова апостола Павла, записані в його посланні до Римлян 9 розділ:

²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

  Тут також – як і Ісус Христос, апостол Павло порівнює людей до певних ємкостей – до посудин – одних «на честь», а інших «на нечесть». Ця ж думка зустрічається в іншому його посланні – 2 Коринтян 4 розділ:

⁶ Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої – в Особі Христовій.
⁷ А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

  Отож, як бачимо з наведених віршів, що Ісус Христос, що апостол Павло, порівнюють людей до певних ємкостей. А ємкості, як відомо, мали б бути чимось заповненні. Мало того, ці ємності можуть виявитися заповненими чимось (чи кимось) вкрай неприємним та гидким – Луки 11 розділ:

²⁴ Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: «Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов».
²⁵ А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
²⁶ Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, – і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!»

  Тут Ісус Христос прирівняв людину до хати – що також є певною ємкістю. І, згідно цих слів, варто пильнувати, чим ми заповнюємо цей дім. Адже, живучи в цьому світі, над яким панує диявол, ми, хочемо цього чи ні, піддаємося впливу володаря цього світу – диявола. А отже, можемо стати вмістилищем, як зазначив Ісус Христос, для його демонів. І ми, як люди зі здоровим глуздом, звісно ж, не хотіли б цього.

  Так, чимало людей цього світу, які не виявляють побожності – не вірять в Бога, не будуть згідними з тим, що вони можуть бути якимось вмістилищем демонів. Може вони мають рацію?... Описуючи людей цього світу, апостол Іван дав наступні два варіанти – 1 Івана 3 розділ:

¹⁰ Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

  В Матвія 25 розділі Ісус Христос описав Божий Суд таким чином:

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
³² І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
³³ І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч.

  Тобто, жодної іншої групи людей окрім цих двох Ісус Христос не згадав. Тож, вочевидь, є лише два варіанти – бути з дітьми Божими, або з дітьми диявола, бути в групі овець, або в групі козлів, бути з Богом, чи бути з дияволом.

  Що ж, якщо людина – це певна ємкість, і вона має бути заповненою, то наповнення, беззаперечно, має значення. І, якщо ви не пильнуватимете за цим наповненням, і не докладатимете для цього зусиль, то, як зауважив Ісус Христос, за вас залюбки це зроблять демони*.

  *Варто зазначити, що уявлення людей сучасного світу про демонів явно викривлене, мабуть, завдяки кінофільмам. Та це питання не являється темою сьогоднішньої розмови.

  Інколи людині може здаватися, що вона шляхетна та добра. Але це може бути хибне враження – Луки 11 розділі:

³⁴ Око твоє – то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
³⁵ Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
³⁶ Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе».

  Око як світильник – це речі, на які звертає увагу людина, те, що вона «освітлює». Це, як вагітна жінка – вона скрізь починає бачити вагітних та матерів з маленькими дітьми. Дещо схоже про це сказано в Матвія 12 розділі:

³⁴ ……………… Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
³⁵ Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

  Згідно цих слів, «світло», що знаходиться в наших тілах – це наші думки та бажання, наші пріоритети. І наші діла відображають наше «світло» – сяють. Тож так і є – «світлих» людей, як і «темних», і справді видно – по словах та ділах.

   Гаразд, якщо людина – це посудина, яку варто розумно заповнити, то чим краще, і як це зробити?

  Час земного служіння Ісуса Христа підходив до кінця. Під час однієї розмови Його учні висловили Йому одне прохання, на що Вчитель відповів так – Івана 14 розділ:

⁸ Говорить до Нього Пилип: «Господи, покажи нам Отця, – і вистачить нам!»
⁹ Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: «Покажи нам Отця»?
¹⁰ Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
¹¹ Повірте Мені, що Я – в Отці, а Отець – у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

  В цій відповіді Ісуса Христа є чимало цікавого, і про дещо з цих слів ми говорили в статті «Ім’я». А цього разу ми звернемо увагу на закінчення цієї відповіді Христа, де Він вказав, що Він у Отці, а Отець у Ньому. Тобто, використовуючи застосовану Ісусом Христом алегорію про посудини, виходить, що Посудину Ісуса Христа наповнює Бог-Отець, а Сам Ісус Христос наповнює Посудину Бога-Отця. Що це означає? Продовжимо розгляд слів Ісуса Христа з Євангеліє від Івана – Івана 17 розділ:

²⁰ Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
²¹ щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
²² А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
²³ Я – у них, а Ти – у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
²⁴ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, – бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
²⁵ Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
²⁶ Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!»...

  Якщо вчитатися, вдуматися в ці слова Ісуса Христа, то можна зробити висновок, що Ісус Христос з Богом-Отцем мали спільне наповнення – єдиний Святий Дух. І таке ж наповнення має бути у всіх послідовників Ісуса Христа. Спільний Дух, спільна думка, спільне бажання. Саме про це молився Ісус Христос до Бога-Отця. І саме до цього маємо прагнути ми.

  Як це зробити? Відповідь є в Божому Слові – Біблії. Наприклад, в словах апостола Івана – 1 Івана 3 розділ:

²⁴ А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.

  Тобто, знайомлячись з Божими Заповідями та узгоджуючи своє життя згідно цього, ми стаємо єдиним цілим з Ісусом Христом, та навіть, з Самим Богом-Отцем. І тоді на нас справдяться слова апостола Павла з 2 Коринтян 6 розділ:

¹⁶ ……………………… Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, – а вони будуть народом Моїм!

*див. стаття «Храм».

  Як колись в стародавньому Ізраїлі після присвячення Господнього храму Бог наповнював цей храм, так і нас Бог наповнить Своїм Духом.

  Як це зробити? Так, як радив апостол Павло – Римлян 12 розділ:

¹ Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
² і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість.

  Для того, щоб перемінити свій розум, варто змінити мислення – Филип’ян 4 розділ:

⁸ Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, – думайте про це!

  Звісно, це вимагатиме від нас зусиль змінювати своє життя – 1 Петра 1 розділ:

¹³ Тому-то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа.
¹⁴ Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання,
¹⁵ але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні,
¹⁶ бо написано: «Будьте святі, – Я-бо святий!»

  Саме таким людям належить майбутнє – Псалом 36 (37):

³⁷ Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
³⁸ переступники ж разом понищені будуть, – майбутність безбожних загине!