Осії 14 розділ
Розділ описує повернення Ізраїля до Бога. Тут очевидним є те, що цим Ізраїлем будуть всі ті, хто в Останні Дні (наші дні) залишиться вірним Богові та потрапить у Його (Боже) Царство – Новий Божий світ, нову людську цивілізацію, – де люди дотримуватимуться Божих Законів.
Мудрий зрозуміє, грішник спіткнеться
- Покарання Самарії (Ізраїля):
1Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, – поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!
Звернемо увагу, що саме після того, як Самарія буде побита, Бог, як говориться далі, змилосердиться над ними. Тобто, Бог змилосердиться лише після того, як цей світ (сучасна Західна цивілізація) буде зруйнований. Тоді Бог закличе людей покаятися, та навернутися до Нього:
- Повернення Ізраїля:
2 Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою!
3 Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: «Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!
Ось основна жертва, яку прагне Бог від Своїх людей – жертву плоду своїх уст – Євреїв 13 розділ:
15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.
Бог прагне визнання та послуху – і Він цього вартий!
4 Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота».
В Новому Російському Перекладі цей вірш звучить ширше:
4 Ассирия не может спасти нас; мы не будем садиться на боевых коней и не станем более говорить изделиям наших рук: “Боги наши”, потому что у Тебя сироты находят милость».
Ашшур, який символізує Росію, нічим допомогти цьому світові не зможе – це лише руйнівник. Тож надії на нього марні. Воювати також не варто, як і надіятися на фальшиві ідеали – надію варто покладати лише на Бога.
- Благословення Божого народу:
5 «Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.
6 Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.
7 Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його – мов Ліван.
8 Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ліванське вино.
9 Єфрем, – що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід».
В Хоменка цей вірш звучить так:
9. Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій.
Коли люди (Його новий Божий народ) покинуть хибні цінності – своїх символічних бовванів (ідолів) та навернуться до Бога, – Він стане для них немов приємна тінь кипарису у спеку. Бог поблагословить їх, і з Божої ласки вони приноситимуть плоди – суспільство розвиватиметься та процвітатиме.
- Мудрий зрозуміє, грішник спіткнеться:
10 Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний – і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!
Останній вірш якнайкраще описав правильну поведінку – варто бути мудрим – та пізнати і зрозуміти! Грішники ж не зможуть встояти на дорозі праведності.
Цей вірш нагадує слова з Даниїла 12 розділ:
9 І він сказав: «Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця.
10 Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні – зрозуміють.
Як і слова Даниїла, слова Осії також стосуються часу Кінця.