Суть

  Ми підійшли до того, що ізраїльтяни неправильно розуміли суть Мойсеєвого закону. В першу чергу цей закон повинен був регулювати духовне життя ізраїльтян, а вони перевели його тлумачення в матеріальну площину. Хоча, як ми вже згадували раніше, в цьому Законі й справді домінують настанови на звичайне буденне життя, яке звісно ж, проходить в матеріальній площині.

  Але Ісус Христос вбачав у Мойсеєвому Законі суттєву духовну суть, яка за Його словам крилась всього лише в двох заповідях. Його слова записані в Матвія 22 розділі:

³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.
³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
⁴⁰ На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

  І справді, переважна більшість настанов Мойсеєвого Закону базуються на цих двох заповідях. Навіть решта вісім заповідей з десяти теж основуються на цих двох простих заповідях. Адже, якщо ти любиш Бога, то не будеш з неповагою відноситись до Його Імені та будеш дотримуватись Його настанов щодо свят та решти законів. Також не будеш поклонятись іншим богам. А якщо ти любиш свого ближнього, - то ти не будеш красти в нього, не будеш його обмовляти, чи тим паче, не будеш його вбивати. Всі решта настанов (окрім настанов про правила принесення жертв) покликані нагадувати людям про Бога та Його вчинки (що поробиш, в людей «коротка» пам’ять), а також, щоб всі люди під цим Законом отримували благословення та жили в злагоді між собою. За умови дотримання настанов цього Закону ізраїльтяни мали отримувати такі благословення, що серед них навіть не повинно б було бути вбогих, як про це говорить Повторення Закону 15 розділ:

⁴ та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його,
⁵ якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні.

  Та, як показує історія, на жаль ізраїльтяни знехтували цими настановами, або ж підійшли до них в основному з практичної сторони. Наприклад, як зауважив Ісус Христос, вони з хитрістю використовували закон про пожертву майна Богові. Згідно Мойсеєвого Закону можна було на певний термін пожертвувати священикам на Храм певне майно чи навіть дім, а потім при потребі забрати його назад. Також Закон наказував дбати про престарілих батьків. Та деякі хитрі ізраїльтяни, щоб не дбати про батьків, віддавали частину свого майна, яким би вони, на їхню думку, повинні були про них дбати, на тимчасову пожертву на Храм – і полишали своїх батьків напризволяще (Матвія 15:4-6; Марка 7:10-13). Це лише один з багатьох прикладів, і якщо почитати Біблію – як Новий Заповіт так і Старий, подібних прикладів буде багато. Але в цій статті ми не будемо розглядувати помилки в розумінні Мойсеєвого Закону єврейським народом. Ми говоримо про суть.

  Так, значна частина Мойсеєвого П’ятикнижжя стосується практичного застосування Закону – жертвоприношень, різних заборон, святкувань та інше. Але уважний читач зверне увагу, скільки разів Бог наголошував на необхідності дотримуватись Його наказів і причин, чому їх потрібно дотримуватись. Бог в першу чергу дбав про бідних з ізраїльського народу, про рабів,  про приходьків (чужинців), про жінок, вдів та сиріт,  про старих та немічних. Його накази про роки спочинку для землі оберігали поля від виснаження та сприяли високим врожаям (фермери добре знають, що землю час від часу варто залишати «під паром», тобто давати їй спочити на рік). Попри те, що нагородою за дотримання Закону повинне було бути матеріальне благополуччя – не воно було основним. Основним було праведне життя Божого Народу – і це мало б прославляти Бога ізраїльтян. А самі євреї мали б найкращі скарби – духовні, про які Ісус Христос казав, що вони нетлінні та вічні. А це в свою чергу дарувало б значно більші перспективи, аніж звичайне та коротке людське життя в матеріальному достатку .…

  Вважається, що сучасний юдаїзм базується на Торі та Талмуді (поясненнях Тори рабинами). Так, юдеї моляться, читають Закон, святкують суботу та інші юдейські свята. Але зараз не приносять жертвоприношень, як цього вимагає Мойсеєвий Закон, - бо немає ні Храму, ні, тим паче, жертівника. Та й левитів (священників) теж немає, адже списки родоводів втрачені. Що ж з Закону залишилось? Дивно, та якщо вдуматись, то залишилось вчення Ісуса Христа. Так, хоча євреї відкинули Його, а сучасні послідовники юдаїзму не признають Його – залишилась чиста суть Мойсеєвого Закону в істинному вченні Христа (не варто плутати з вченням християнських церков). Вчення Христа, як і Мойсеєвий Закон ґрунтується на Десяти Заповідях, а точніше на двох, згаданих на початку, Заповідях.

  Тож немає ні Старого Заповіту, ні Нового Заповіту – є лише історія, та приклади наслідків правильної та неправильної поведінки. Є Бог, та є ми – ті, від кого й залежить наше життя, і не лише теперішнє, - а й майбутнє, тоді, ... після життя….  Біблія, в першу чергу, духовна Книга, і закони в ній духовні, бо Бог є Дух:

²⁴ Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

  (Івана 4 розділ)