Приватна власність
Чи звернули ви увагу, що у всіх країнах, де Захід допомагав будувати демократію, в першу чергу встановлювали повагу до приватної власності? Звісно, мало хто звертає увагу, що цю повагу вимагає гарантувати багатша країна, представники бізнесу якої в такі країни одразу ж роблять інвестиції – інакше кажучи, купують там приватну власність та ресурси. Як наслідок, згідно досліджень соціологів, в наш час 1% найбагатших людей світу володіють більшими статками, аніж решта – 99% людей світу. А 8 найбагатших людей володіють таким самим багатством, як найбідніша половина населення планети – про це йдеться у доповіді благодійної групи допомоги OXFARM. І ця прірва між достатком бідних та багатих продовжує зростати. Чимало провідних економістів світу б’ють на сполох, вважаючи що така ситуація призведе до важких суспільних потрясінь.
Біблія також вимагає поважати приватну власність – ця вимога навіть лягла в основу двох з десяти Божих Заповідей – Вихід 20 розділ:
15 Не кради!
17 Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!
Бог справді вимагає поваги до чужої власності – бо в цьому проявляється наша любов до нашого ближнього. А саме цього навчав Ісус Христос. Та, якщо ви прочитаєте історію поселення Ізраїлю в Обіцяному Краю та ознайомитеся з Божими вимогами до Божого народу стосовно їхніх стосунків, то побачите, що в Біблії щодо приватної власності не все так однозначно.
Для початку звернемо увагу на те, як було поділено землю Краю – Числа 26 розділ:
51 Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсот і тридцять.
52 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
53 Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен.
54 Численному примножиш спадщину його, а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його.
55 Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків.
56 За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим.
Як ви можете зауважити, вся земля була поділена пропорційно до чисельності племен жеребком – ніяких суперечок, всім однакові частини. Тобто, кожен ізраїльтянин отримав рівну з іншими частку. Бог знав, що основою економіки тогочасного суспільства було землеробство, розведення худоби, торгівля, тощо. І на той час Він не мав наміру припиняти чи змінювати це. Тому кожен ізраїльтянин, – власник землі, міг вчинити зі своєю часткою на власний розсуд – обробляти чи продати. Хтось був більш успішним, хтось ні. Тому з часом земля могла опинитися в руках невеликої кількості більш успішних ізраїльтян. Також в ті часи існувало рабство, і частина ізраїльтян через борги могли потрапити в рабство. Все це Бог знав. Тому Він подбав про добробут кожного зі Свого народу – давши відповідні настанови. Частина цих настанов записана в книзі Левит 25 розділі.
Перш ніж звернути вашу увагу на цікаві моменти тих настанов, звернемо увагу на те, що Бог вимагав кожного сьомого року давати відпочинок для землі – цей рік називався суботнім. Насправді, з точки зору землеробства, такий відпочинок землі був корисним – бо не давав їй виснажуватися. Тож це справді був відпочинок. Так от, беручи до уваги ці суботні роки, Бог встановив певний ювілейний рік. В книзі Левит 25 розділі про це сказано так:
8 І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять.
9 І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю.
10 І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться.
Зверніть увагу – вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. Що це означає? Як ми раніше сказали, в процесі економічної діяльності хтось з народу збіднів, втратив своє майно та землю, а хтось навпаки – збагатився. Та цього ювілейного року – кожні п’ятдесят років, земля поверталася початковому власнику чи його родині. Така ж ситуація була і рабами-ізраїльтянами – вони ставали вільними і могли повернутися до своєї родини. Стосовно продажу землі взагалі була цікава настанова – Левит 25 розділ:
13 У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости.
14 А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного.
15 За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.
16 За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю.
17 І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш!
Як бачимо, вартість землі оцінювалася роками урожаю, що залишилися до ювілейного року – чим дальше до майбутнього ювілейного року – тим вища ціна, і навпаки. Тобто, земля, фактично, не продавалася взагалі – вона лише надавалася в оренду. І по настанню ювілейного року вона поверталася її власникові.
Бог знав про людський егоїзм та жадібність – саме тому Він і подбав про всіх членів Свого народу. І щоб уникнути можливих суперечок чи кривотлумачень, Бог сказав наступне – Левит 25 розділ:
23 А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене.
24 А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі.
Фактично, Бог сказав ізраїльтянам, що ця земля не є їхньою власністю – а належить Йому. І вона, з Божої милості, дана їм на користування. Тому жоден, е-е…, егоїстичний скупердяй не зможе сказати, що земля його – ні та, що дісталась його родові при поділі землі – і він її успадкував, ні придбана у іншого ізраїльтянина.
Ці Божі настанови були справедливими та досконалими – доречними для людського суспільства того часу. Та, як показує історія стародавнього Ізраїлю, ізраїльтяни не дотримувалися цих справедливих Божих настанов – за що були карані не раз, і врешті-решт втратили Боже схвалення та свій особливий статус. Але це вже інша тема – а ми ж говоримо про приватну власність.
На жаль, люди не дослухалися до Божих настанов тоді, не дослухаються і в наш час – хоча Божі досконалі настанови доступні весь цей час. А якби люди почали дослухатися до них та дотримуватися, то, можна бути впевненими, що Бог дав би ще краще керівництво – лиш би люди хотіли Його слухати… Та, на жаль, ситуація відповідає словам апостола Івана – 1 Івана 2 розділ:
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
Тому в світі стільки страждань. І, як ми зауважили на початку статті, ситуація лише погіршується – прірва між бідними та багатими лише зростає.
А між тим, ситуація зі справжньою власністю землі та всіх земних ресурсів не змінилася – Псалом 23 (24) розділ:
1 …… Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
В часи стародавнього Ізраїлю Бог подбав про те, щоб кожен ізраїльтянин мав змогу жити в достатку та розвивати своє господарство. І якщо, по певних причинах, йому це не вдавалося і він втрачав все своє майно, то він, або його нащадки, мали змогу почати все спочатку – маючи для цього ресурси – повернуту назад у власність втрачену землю. Переважна більшість людей нашої цивілізації про таку можливість навіть не можуть мріяти – народившись в злиднях, вони вимушені до кінця свого життя важко працювати на багатіїв за мізерну платню. Згідно висновків соціологів, в США серед молоді стосовно свого майбутнього спостерігається депресія та песимізм – вони не бачать перспектив зростання свого добробуту та успіху в житті – всі кар’єрні ніші зайняті. Схожа ситуація спостерігається і в інших країнах Заходу. Тож про бідні країни навіть немає що говорити – там ситуація ще гірша.
Звісно, якби провідники сучасного людства були б мудрішими та більш побожними, то вони могли б застосувати Божі принципи в сучасному світі – на благо всього людства. Наприклад, для початку просто б встановили розумний ліміт приватної власності для однієї людини – тоді можливість розвитку стала би доступною для значно більшої кількості людей. Та, звісно, наразі це з області мрій…
Та, на щастя, Бог не вічно терпітиме зажерливість та егоїзм захланного людства – час зміни системи світового правління вже близько. І будьте певні – це будуть благословенні часи! Хочете жити в ті часи? Візьміть до уваги всі вірші 23 (24) Псалма:
1 Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
2 бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
3 Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
4 У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
5 нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
6 Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.