Свобода

  Вже давно відомо, що в якому б суспільстві не жила людина – вона не може бути повністю вільною. Все одно, в кожному суспільстві є свої правила, які обмежують права своїх членів. Певні закони повинні бути завжди і всюди – це все для блага спільноти загалом. Не може ж певний член вільного суспільства красти чи вбивати, бо тим самим він обмежує права іншої людини. Отже, як бачимо, повністю вільною людина не може бути в жодній спільноті. А якщо людина відокремиться від усіх, тоді як? Все одно, повністю вільною вона не буде. Адже вона повинна враховувати закони фізики чи природи – літати як птах людина не може, не дихати зовсім теж на вийде і так далі. Та все ж, в будь-якому вільному суспільстві доволі широкі рамки правил і кожен може почувати себе достатньо вільним. Те ж стосується і законів природи – рамки настільки широкі, що люди не відчувають суттєвих обмежень своєї свободи.

  Проте, в кожному суспільстві, і особливо це було очевидним століття,… і тисячоліття, ще й не одне, тому…  Так от, в кожному суспільстві є певна сила, яка суттєво обмежує свободу людей. Ця сила всіляко намагалась, та в багатьох країнах і далі намагається, контролювати життя кожного досяжного їй члена суспільства. Вона визначає правила поведінки на щодень, встановлює суттєві обмеження для одних, дає певні привілеї іншим, визначає дні відпочинку та праці,  визначає певні дієти на певні дні та багато чого іншого. Ця сила – це релігія. Не важливо яка – будь-яка! Всю історію людства релігія обмежує свободу людей. Хоча саме люди і створили релігію. Коли релігія поневолила людство? Та одразу ж тоді, як справдились слова з книги Еклезіаст 8:9: «запанувала людина над людиною на лихо для неї». Тому що релігійні провідники завжди маніпулювали мисленням людей. Переважна більшість релігійних вчень навчають любити свого ближнього, не вбивати, не красти і ще багато чого доброго. А що є? Ворогують між собою не лише, наприклад, християни та мусульмани (цебто, віруючі різних релігійних вчень), а й мусульмани з мусульманами (свіжий приклад ворожнечі сунітів з шиїтами в Іраку). Ворогують християни з християнами (наприклад війна між католиками та протестантами в Ірландії).

  То що ж виходить, від релігій одне зло? Та ні. Є й добро. Наприклад, багато релігійних організацій займається благочинною діяльністю, допомагаючи бідним та нужденним. Згадані вище релігійні заповіді: не вбий, не вкради та інші роблять цей світ кращим. Але не будемо всі благі справи приписувати релігійним людям – є безліч добрих людей, причиною доброчинства яких були не їхні релігійні переконання.

  Хтось, можливо подумає, що це явно атеїстична стаття. Це не так. Але релігії – це справді зло. Це зауважували й інші, видатні, люди.

  Наприклад, всім відомий Володимир Ленін. Він казав, що релігія – це опіум для народу. Тому намагався побудувати справді вільне (хоча й утопічне) суспільство атеїстичного характеру. Проте, деякі історики вважають, що він вірив в Бога.

  Також можна згадати відомого філософа давнини – Епікура. Він заснував власну школу, та навчав, що Бога немає. Але, основою його вчення було ведення правильного життя, яке було достатньо побожним насправді. Він вчив, що якщо людина доброзичлива до інших, то й до неї будуть так само відноситись. Якщо красти чи вбивати, або робити інші якісь злочини – за це покарають представники влади. Але в ті часи багато людей (та й тепер так само) задумувались над тим, що якщо Бог існує, то чому дозволяє існувати злу. Він – або сам злий, або Йому все байдуже, або ж Його просто немає.

  Якщо погляди Леніна та Епікура не набули великого кола прихильників, то є одна людина, чиї погляди залишили значний слід в історії людства. Ця людина має дуже багато прихильників і цього дня. Це принц Сіддхартха Гаутама, більш відомий як Будда. Кажуть він теж вважав, що Бога немає, тому що бачив багато зла в дуже побожному навколишньому світі. Але багато з його послідовників, такі, як наприклад, відомий індійський філософ Свамі Вівекананда вважають, що це неправильне подання вчень Будди його сучасниками-учнями. Адже саме вчення та погляди Гаутами чітко вчать, що правильне та побожне життя принесе користь людині як при її житті так і після її смерті. Тому Свамі був переконаний, що Будда навчав людей про Бога.

  Проте є одне незаперечне зло в релігіях – вони присипляють розум людини та вводять його в оману (одразу згадуються слова Леніна, що релігія - це опіум для народу). З дитинства людину вчать релігійних поглядів її батьків – розповідають про те, яким є Бог, як Він створив всесвіт, які є святі, які є свята – в кожній релігії вчать по своєму і це не важливо, що ці вчення можуть бути подібними та бути всього лиш легендами. Важливо інше – Бог відомий віруючим з дитинства, навіть якщо Він і незрозумілий. Потреба в дотриманні заклику з Софонії 2:3 – «шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його!» відпадає. Навіщо шукати Того Хто вже відомий? Достатньо лиш дотримуватись певних обрядів та звичаїв і ти вже робиш достатньо для того, щоб отримати схвалення Бога. Як наслідок, багато людей або зневірюються в Богові, або тримаються своїх, нічим не обґрунтованих, релігійних поглядів – бо так їх навчили. З цього в світі стільки ворожнечі та зла.

  Не думайте, що якщо релігії – це зло, то і віра в Бога непотрібна. Але не просто віра, а РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ БОГА. Нехай хоча б як у Альберта Ейнштейна: «Те, що є для нас незбагненним, реально існує. За таємницями природи ховається дещо ефемерне, невловне та непояснене. Благоговіння перед цією силою, що перебуває за межами нашого розуміння, і є моєю релігією». В стародавньому Ізраїлі Бог наказував царям переписати Божий Закон (Біблію), та постійно читати його та роздумувати над ним щодня. І справді, лише так можна, наскільки це доступно людині, осягнути сутність Бога. І тоді збудуться слова Ісуса Христа: «і пізнаєте правду і правда вас вільними зробить» (Ів. 8:32).