Єгипет
Є одна, доволі цікава ознака того, що події, свідками яких ми являємось – це події Останніх Днів цього світу – ми бачимо сповнення давніх пророцтв. Для того, щоб розглянути цю ознаку, нам варто «повернутись» в минуле – до історії древнього Ізраїлю. Та, перш ніж ми звернемось безпосередньо до самої історії, для тих, хто мало знайомий з Біблійною історією Ізраїлю, ми коротко розповімо про початок цього народу.
Отож, колись давно, ще починаючи з часів Мойсея, Ізраїль був єдиним народом, який складався з дванадцяти племен. Коли вони осіли в Обітованій Землі, то протягом декількох поколінь теж були єдиним народом. Останнім царем, за часів якого Ізраїль був єдиним народом, був Соломон. Але, на старість Соломон зрадив Бога, та почав приносити жертви іншим богам. Тому Бог забрав у Соломонового сина десять племен, та поставив над ними іншого царя. А Давидовим нащадкам залишилось лише плем’я Юди (дванадцяте плем’я Левія не мало території в ізраїльській землі – тож це плем’я не враховується). Так виникло два царства – Ізраїль та Юдея. Про це написано в Першій Книзі Царів 11 розділі:
11 І сказав Господь до Соломона: «Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові.
12 Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, – з руки сина твого відберу його!
13 Та всього царства Я не відберу, – одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав».
-----------------------
31 І сказав він до Єровоама: «Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддираю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племен.
32 А одне племено буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племен.
Як показує Біблійна історія, Ізраїльське царство не дуже дбало про вірність Богові, скоріш навпаки – вони зневажали Його. А народ Юдеї, хоча також часто зраджував Бога, та все ж повертався до Нього. Так минав час – царі в цих царствах змінювались, народи все більше псувались, забувши про Свого Бога. Особливо псувався Ізраїль. І Бог вирішив припинити існування царства Ізраїль – навів на нього ассирійського царя Салманасара за часів ізраїльського царя Осії, як про це сказано в Другій Книзі Царів 17 розділі:
3 На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осія став йому за раба, і давав йому данину.
Саме з цієї події і починається згадана на початку статті історія – історія, яка є прообразом ще однієї ознаки того, що ми живемо «саме в той час». Тож, продовжимо розгляд цієї історії.
Отже, будучи поневоленим ассирійським царем, Осія не захотів платити йому данину. Тому він вирішив скласти умову з єгипетським царем – фараоном Со, домовившись про допомогу – 2 Царів 17 розділ:
4 Та асирійський цар знайшов в Осії змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не приносив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язничому домі.
Для Ізраїлю, який ще називався Самарія, все це закінчилось трагічно – 2 Царів 17 розділ:
5 І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки.
6 Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.
Як пояснює далі 17 розділ цієї книги, через постійні гріхи та зневагу до Свого Бога, Всевишній Бог «відкинув їх від Свого лиця»:
23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.
Таким чином Ізраїль остаточно втратив Боже схвалення та підтримку.
Та не лише Ізраїльське царство мало проблеми з поневоленням Ассирією, Юдея теж була під гнітом цієї держави. В той час Юдеєю правив вірний Богові цар Єзекія. В 2 Царів 18 розділі про нього сказано так:
3 І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.
---------------------------
5 Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.
6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.
7 І був Господь із ним, – у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.
Як показує кінець 7 вірша – збунтувався він (Єзекія) на асирійського царя, і не служив йому. Єзекія також відмовився підкорятись ассирійському цареві та платити йому данину. Тож, як і у випадку з царем Осією, ассирійський цар вирішив покарати бунтівників та виступив проти Юдеї – 2 Царів 18 розділ:
13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.
14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: «Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу». І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.
15 І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях.
14 вірш вказує, що Єзекія злякався, та намагався примиритися з ассирійським царем. Та цього було замало Санхеріву. Він вирішив і Юдею розділити та переселите в інші краї – щоб ускладнити можливі майбутні бунти. Такий розвиток подій налякав Єзекію – і він з залишком народу та армії замкнулись в Єрусалимі. Санхерів відправив в Єрусалим своїх воєначальників з величезним військом – 2 Царів 18 розділ:
17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників.
Один з його воєначальників – великий чашник, звернувся до юдейського народу:
19 І сказав до них великий чашник: «Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?
20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?
21 Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.
Чашник застеріг юдеїв проти угоди з Єгиптом (21 вірш), вказуючи на подібну умову між Ізраїлем та Єгиптом. Та далі цей посланець зробив велику помилку – зневажив Всевишнього Бога:
28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: «Послухайте слово великого царя, царя асирійського:
29 Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!
30 І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.
31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,
32 аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, – щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!
33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?
34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?
35 Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, – то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?
Так, Єзекія надіявся на допомогу значно сильнішого захисника – на Всевишнього Бога, Якого він слухався, та Якому служив. А чашник ассирійського царя своїми словами принизив Всевишнього Бога! Ці слова зневаги, висловлені чашником Санхеріва, вразили Єзекію. Тож він звернувся до Божого пророка Ісаї, який Іменем Всевишнього Бога неодноразово чинив великі чуда, та в той час знаходився в Єрусалимі – 2 Царів 19 розділ:
1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: «Так сказав Єзекія: Цей день – це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться».
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Ісая: «Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, – і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї».
Не отримавши відповіді від Єзекії, чашник Санхеріва повернувся до свого царя та доповів йому про Юдею. Тож ассирійський цар послав ще послів до Єзекії – з листами погрози. Зміст цих листів та реакція на них Єзекії записані в 2 Царів 19 розділ:
10 «Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: «Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?»
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: «Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!
16 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
17 Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!»
Всевишній Бог одразу ж послав відповідь Єзекії через Свого пророка Ісаю:
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
22 Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? – На Святого Ізраїлевого!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, – у гущину його саду.
24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!
25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...
В 25 вірші через пророка Ісаю Бог сказав Санхеріву: спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх. Санхерів був всього лише знаряддям Всевишнього Бога.
Далі Ісая продовжив слова Бога:
32 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!
33 Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!
34 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!»
Всевишній Бог, звісно ж, не Єгипет – як сказав, так і вчинив:
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано-вранці, аж ось – усі мертві трупи!...
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат.
Всі ці події, що стались з древніми Ізраїлем та Юдою, написані для нас. Вони показують нам, на Кого краще покладати надію, від Кого чекати допомоги. Ми бачимо наслідок того, що ізраїльський цар Осія покладав надію на підтримку Єгипту, і бачимо наслідок того, що юдейський цар Єзекія покладав надію на Всевишнього Бога.
Історія повторюється. Сучасний світ знову стоїть на порозі війни. Знову Ізраїлю та Юдеї загрожує ассирійська навала. Знову Ізраїль надіється на підтримку Єгипту, і знову стоїть питання, на кого покладе надію Юдея. Гадаєте – це якась маячня? Ні – всі дійові особи присутні. Хто є хто? Ассирія – це сучасна Росія, Ізраїль – країни блоку НАТО в Європі, Юдея – вірні Богові люди. А Єгипет… – це Сполучені Штати Америки (див. стаття «Цар»). І, як у часи стародавньої Юдеї, армія сучасної «Асирії» – Росії, теж буде знищена Богом. Ми знову стоїмо на порозі масштабних завоювань «асирійського царя» – «північного царя» – Росії. І знову «Ізраїль» – європейські країни блоку НАТО, надіються на «Єгипет» – США. Та їхня надія марна. Ще в пророка Даниїла ми з вами розглядали (стаття «Цар»), що, захопивши Європу, Росія обвалить економіку Сполучених Штатів – а влада США нічого не зможе вдіяти. Про марність надії на армію «Єгипту» – армію США, в книзі Ісаї сказано так – Ісаї 31 розділ:
1 Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на коней спираються, і на колесниці надію свою покладають, – вони-бо численні! та на верхівців, – бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не звертаються!
2 Та мудрий і Він, і спровадить лихе, і Своїх слів не відмінить, і підійметься Він проти дому безбожних, і проти помочі несправедливих.
3 А Єгипет – не Бог, а людина, а коні їхні – тіло, не дух: як простягне Господь Свою руку, то спіткнеться помагач, впаде і підпомаганий, – і разом вони всі погинуть!
У війні Росії з Європою армія США певним чином виявиться безсилою, тож надія на неї марна. Ось вам ще одна ознака того, що ми живемо «саме в той час». Так – історія повторюється. Та ми з вами знаємо, як діяти, та на Кого надіятись….